Рішення

від 02.09.2014 по справі 911/2542/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа № 911/2542/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Києво-Святошинського району Київської області

до Києво-Святошинської районної державної адміністрації

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сад-Еліт-Продукт», м. Київ

про визнання незаконним та скасування Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 22.06.2012 року № 1175 про передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного значення та визнання недійсним Договору оренди

Суддя Кошик А.Ю.

Позивач: Вакуленко М.Г.

Відповідач 1 : не з'явився

Відповідач 2: Максименко Я.Ю.

Обставини справи:

Прокурор Києво-Святошинського району Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації (відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сад-Еліт-продукт» (відповідач2) про визнання недійсним та скасування Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 22.06.2012 року № 1175 про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Сад-Еліт-продукт» на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, про визнання недійсним Договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення, укладеного 26.06.2012 року між Києво-Святошинською райдержадміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Сад-Еліт-продукт».

Провадження у справі №911/2542/14 порушено відповідно до ухвали суду від 26.06.2014 року та призначено справу до розгляду на 31.07.2014 року.

30.07.2014 року від відповідача2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач2 проти позову заперечує та просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався до 19.08.2014 року.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 19.08.2014 року не з'явились. Прокурор у судовому засіданні 19.08.2014 року подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду. Розгляд справи відкладався до 02.09.2014 року.

В судовому засіданні 02.09.2014 року прокурор позовні вимоги підтримав, відповідач2 проти позову заперечував, відповідач1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 02.09.2014 року повторно не з'явився, вимог суду не виконав, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача2, дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як зазначає прокурор Києво-Святошинського району в позові, за наслідками проведеної прокуратурою перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства при наданні в користування об'єкту водного фонду.

Зокрема, прокуратура стверджує, що Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 22.06.2012 року № 1175, яким надано відповідачу2 дозвіл на укладення спірного Договору довгострокової оренди водного об'єкту загальною площею 0,4251 га строком на 25 років для риборозведення, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.

На підставі зазначеного Розпорядження 26.06.2012 року між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сад-Еліт-Продукт» було укладено Договір оренди водного об'єкта. Передача об'єкта в оренду відповідчу2 підтверджується актом прийому-передачі водного об'єкта від 26.06.2012 року, який є невід'ємною частиною Договору.

У зв'язку з незаконністю Розпорядження, на підставі якого укладено вищенаведений Договір оренди водного об'єкта, прокуратура просить визнати такий Договір оренди недійсним.

Також, підставами позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди водного об'єкта прокуратура зазначає недотримання орендарем вимог законодавства щодо необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування та непогодження Договору оренди з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області та з Управлінням водних ресурсів в м. Києві та Київській області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 року № 41, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 року за № 2/2442, затверджено Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, згідно з яким водні об'єкти місцевого значення знаходяться на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Автономної Республіки Крим.

На території Київської області всі водойми відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення, що підтверджується листом Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 07.05.2014 року № 354.

Таким чином прокуратура вважає, що спірний водний об'єкт, який знаходиться на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Згідно з п. 2 ст. 14 Водного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного Розпорядження) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 51 Водного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного Розпорядження) орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Прокуратура зазначає, що Кабінетом Міністрів України не визначений чіткий розподіл повноважень щодо передачі в оренду водних об'єктів загальнодержавного значення, та порядок розрахунку орендної плати за їх використання. Кабінет Міністрів України не надавав Києво-Святошинській районній державній адміністрації повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

З огляду на те, що Києво-Святошинській районній державній адміністрації повноваження щодо передачі спірного водного об'єкта не надавались, а місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних об'єктів загальнодержавного значення за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України, прокурор вважає, що спірне Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1175 від 22.06.2012 року прийняте з перевищенням компетенції і підлягає визнанню незаконним та скасуванню, і як наслідок, підлягає визнанню недійсним прийнятий на його підставі Договір оренди водного об'єкта.

Крім того, прокурор зазначає, що право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства (ч. 7 ст. 51 Водного кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття спірного Розпорядження).

Згідно з п. 4 вказаного Розпорядження договір оренди необхідно погодити з державним органом водного господарства (Київводоресурси) та природоохоронним органом. У п. 5 вказано, що передумовою до використання водного об'єкта є реєстрація договору відповідно до вимог чинного законодавства України.

Однак, як стверджує прокурор, спірний Договір оренди водного об'єкта не погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, а погодження Управління водних ресурсів в м. Києві та Київській області не містить дати.

Відповідач2 у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки) штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 5 Водного кодексу України (у редакції від 19.01.2012 року, чинній на момент укладення спірного Договору №91 від 26.06.2012 року), визначено водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України (у редакції від 19.01.2012 року, чинній на момент укладення Договору №91 від 26.06.2012 року) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватись водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору оренди водного об'єкта №91 від 22.06.2012 року водний об'єкт по вул. Братів Щеглів в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області надано відповідачу2 в користування для риборозведення, що не суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ч.5 ст. 51 Водного кодексу України (у редакції від 19.01.2012 року, чинній на момент прийняття спірного Розпорядження та укладення спірного Договору) орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Таким чином, безпосередньо нормами Водного кодексу України було закріплено право місцевих державних адміністрацій надавати водні об'єкти загальнодержавного значення в оренду.

Також, у ч.6 ст. 51 Водного кодексу України вказано, що розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до Водного Кодексу та інших законів України.

Щодо повноважень місцевої державної адміністрації в розумінні ст. 51 Водного кодексу України суд зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Таким чином, місцева державна адміністрація, яка є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, очолюваної Кабінетом Міністрів України, здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, в тому числі щодо повноважень місцевої державної адміністрації, наданих ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України.

Таким чином, відповідна колізія законодавства та невизначеність законодавчого регулювання відповідного питання не може бути безумовною підставою для визнання незаконним Розпорядження районної державної адміністрації, яке не суперечить діючому законодавству. За відсутності чіткого розподілу повноважень безпосередньо щодо надання водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду, з огляду на зміст ч.ч. 5, 6 ст. 51 Водного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відсутні підстави стверджувати, що відповідні повноваження належать виключно Кабінету Міністрів України.

Крім того, враховуючи, що відповідний водний об'єкт з огляду на ст. 5 Водного кодексу України не має ознак водного об'єкту загальнодержавного значення, є штучною водоймою з невеликою площею, яка використовується на території не тільки однієї області, а навіть одного району області, посилання прокуратури на необхідність вирішення питання про надання такого об'єкту в оренду Кабінетом Міністрів України суперечить чинній усталеній практиці та позбавлено будь-якої доцільності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом не встановлено ознак порушення чинного законодавства при винесенні спірного Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1175 від 22.06.2012 року, які були б достатніми підставами для висновку про незаконність такого Розпорядження та необхідність його скасування. Також, в позові не обґрунтовано та не встановлено в ході розгляду спору фактів порушення спірним Розпорядженням будь-чиїх цивільних прав або інтересів. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо викладених в позові підстав недійсності спірного Договору оренди водного об'єкта, судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Домовленості щодо всіх істотних умов Договору оренди водного об'єкта №91 від 22.06.2012 року досягнуті сторонами та виконуються.

Також, суд звертає увагу позивача, що згідно зі ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

В той же час, з огляду на зміст ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України не належать до спеціального водокористування, зокрема, роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Таким чином, обов'язковою умовою спеціального водокористування, в тому числі і в разі використання води для рибогосподарських потреб, є необхідність чи факт забору води або скидання зворотних вод, що прокуратурою не обґрунтовано і не доведено.

Відповідач2 пояснив неотримання спеціального дозволу відсутністю потреби в такому дозволі, оскільки ним тимчасово не здійснюється рибогосподарська діяльність на спірному об'єкті. Прокуратурою не надано доказів (за наслідками проведення відповідних перевірок) в підтвердження факту порушення відповідачем2 правил спеціального водокористування.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для визнання Договору недійсним необхідна наявність визначених законодавством порушень, які мали місце чи були допущені під час укладення договору, порушення ж, які пов'язані з виконанням договору, не впливають на його дійсність.

Також, судом встановлено, що Договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення №91 від 22.06.2012 року погоджено з Управлінням водних ресурсів в м. Києві та Київській області в день його укладення, про що свідчить відповідна відмітка на Договорі, засвідчена підписом та печаткою Управлінням водних ресурсів в м. Києві та Київській області. Даний договір був зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, оскільки остання виступала стороною такого Договору.

Щодо посилань в позові на відсутність погодження спірного Договору з держаним органами охорони навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 51 Водного кодексу України (в чинній на момент розгляду спору редакції) така вимога не є обов'язковою і не впливає на законність Договору.

Оскільки норма ст. 51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду спору) передбачає спрощення процедури погодження Договору для водокористувача, з огляду на ст. 58 Конституції України, така норма має зворотну дію, оскільки пом'якшує відповідальність.

Таким чином, враховуючи ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України та ст. 58 Конституції України, на момент розгляду спору відсутні підстави вважати, що непогодження Договору оренди водного об'єкта з держаним органами охорони навколишнього природного середовища має наслідком його недійсність.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги не доведені та не обґрунтовані, відповідачем2 спростовані, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 58 Конституції України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя Кошик А.Ю.