Ухвала

від 08.07.2014 по справі 872/17387/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 08 липня 2014 рокусправа № 808/6809/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Уханенка С.А.                     суддів:                     Богданенка І.Ю.  Дадим Ю.М. за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. по справі за позовом державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень ,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2013 №0000662620, яким позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у загальному у розмірі 9117748 грн., визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5271126 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3561796 грн. 75 коп. та №0000672620, яким позивачу  зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2012 року у розмірі  610689 грн.   Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р.  адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000662620 та №0000672620 від 30 липня 2013 року. Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами СДПІ у м. Запоріжжі на підставі наказів №286 від 19.06.2013, №22 від 03.07.2012, у період з 25.06.2013 по 09.07.2013, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП “ЗТМК” з питань дотримання ним вимог податкового законодавства в результаті правових відносин з платниками податків ПП “ТПП “Про-Сервіс” (код ЄДРПОУ 33795762), ТОВ “Аріар” (код ЄДРПОУ 32149735), ТОВ “Метал-Ресурс” (код ЄДРПОУ 32099187) та ТОВ ВКП “КМП” (код ЄДРПОУ 31289124) за період з 01.01.2010 по 31.08.2012, за результатами якої складено акт №21/26-0/00194731 від 11.07.2013 р. Позивачем на вказаний вище акт були подані заперечення від 19.07.2013 року, які за результатами їх розгляду податковим органом були залишені без задоволення. На підставі акту №21/26-0/00194731 від 11.07.2013 р податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення рішення від 30.07.2013 №0000662620, яким позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у загальному у розмірі 9117748 грн., визначено суму грошового з ПДВ у розмірі 5271126 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3561796 грн. 75 коп. та №0000672620, яким позивачу  зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2012 року у розмірі  610689 грн.   Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень, з огляду на наступне. Так, під час проведення проведеної    перевірки посадовими особами відповідача були    встановлені наступні    порушення: - пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3, п. 200.4а ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9177748 грн.; -          п. 220.4б ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. б) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 610689 грн. Підставою для вказаних висновків податкового органу став висновок, викладений в акті перевірки, щодо нереальності господарської діяльності контрагентів позивача, у зв'язку з чим угоди, укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними. Свій висновок податковий орган зробив з огляду на результати фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача: загальної чисельності працюючих, наявності складських приміщень та транспортних засобів, устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності, наявності підприємства за місцезнаходженням. Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Оскільки діяльність  позивача, що перевірялася податковим органом включала період і після 01.01.2011р., то до спірних взаємовідносин підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України. Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами. Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.  Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Матеріали справи свідчать, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ВКП “КМП, ПП “ТПП “Про-Сервіс”, ТОВ “Аріар”, ТОВ “Метал-Ресурс” відповідно до яких останні поставляли позивачу визначений у договорах товар. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обумовлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, обставини вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. При цьому, первинні документи по господарських взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами податковим органом під час перевірки не досліджувалися. Щодо висновків податкового органу про недійсність укладених позивачем правочинів, то  суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити,  що, вищевказаний акт перевірки не доводить умислу державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на порушення публічного порядку та не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Договори поставки товарів за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування, тощо. При цьому, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку, однак відповідач для визнання угоди недійсною і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в акті перевірки укладених позивачем правочинів недійсними є протиправним. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстави для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні. Керуючись  ст. ст. 198, 200, 205, 206  КАС України, суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів – залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р.  – залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі. В повному обсязі ухвала виготовлена 25.07.2014 року. Головуючий:                                                            С.А. Уханенко           Суддя:                                                            І.Ю. Богданенко           Суддя:                                                            Ю.М. Дадим