Рішення

від 04.09.2014 по справі 904/3202/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2014 р. Справа № 904/3202/14

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Трипілля" (вул. Гагаріна, 2 Б, с. Пишненки, Зіньківський р-н, Полтавська обл.,38143)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРБІНТА ПЛЮС" (вул. Максимовича, 4, м. Вінниця)

про розірвання договору поставки та стягнення 75349,42 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області з господарського суду Дніпропетровської області за територіальною підсудністю надійшла справа № 904/3202/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Трипілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРБІНТА ПЛЮС" про розірвання договору поставки та стягнення 75349,42 грн., в тому рахунку: 70 151, 50 грн. передоплати та 5 197, 92 грн. штрафу.

Відповідно до здійсненого автоматизованого розподілу справ, вказану справу розподілено судді Кожухар М.С.

Ухвалою від 18.07.2014р. суддею Кожухар М. С. прийнято дану справу до провадження та призначено її до розгляду 04.09.2014 р.

В судове засідання 04.09.2014 р. представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином ухвалою, яка надіслана їм рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження, що відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвала суду від 18.07.2014 р. вручена позивачу, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення 25.07.2014 р. за № 2103623437702. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 21036, м. Вінниця, вул. Максимовича,4), на яку було надіслано ухвалу суду. Однак поштова кореспонденція з адреси відповідача повернута поштовими відділеннями з відміткою "За зазначеною адресою не проживає".

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п. 3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04.09.2014 р. оголошувалась перерва в межах дня на час обідньої перерви.

08.07.2014р. представником позивача Гусаковою О.Б. подано до господарського суду Дніпропетровської області уточнену позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача 70151,5 грн. боргу та 5050,9грн. штрафу.

04.09.2014 р. о 14-33 год. від представника позивача Тарабаки Є.А. до суду Вінницької області надійшло пояснення, згідно якого він просить стягнути з відповідача 70 151, 50 грн. передоплати та 5 050, 90 грн. пені, нарахованої за 180 днів у період з 18.07.2013 р. по 01.09.2014 р., що складає 410 днів. Будь-яких заяв стосовно позовних вимог про розірвання договору Договору поставки нафтопродуктів не подано.

У вказаних заяві та поясненні є заяви щодо зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу/пені. Разом з тим, виданою зазначеним представникам довіреністю від 05.06.2014 р. право на зменшення розміру позовних вимог позивачем не надано (а.с.56).

Тому суд не приймає зазначене зменшення розміру позовних вимог в частпині стягнення пені. Отже, предметом спору є вимоги: 1) про розірвання договору поставки нафтопродуктів № 100713 від 10.07.2013 р.; 2) про стягнення з відповідача -ТОВ "СОРБІНТА ПЛЮС" 70151,5 грн. боргу та 5 197, 92 грн. пені, нарахованої з 18.07.2013 р. по 10.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014 р., якою дану справу передано на розгляд до господарського суду Вінницької області за підсудністю, також змінено назву відповідача з ТОВ "ОІЛ-ЦЕНТР 2011" на ТОВ "СОРБІНТА ПЛЮС".

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ЦЕНТР 2011" (надалі Постачальник), з однієї сторони, і Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Трипілля" (надалі Покупець) з іншої сторони, був укладений договір поставки нафтопродуктів (надалі Товар) № 100713.

Згідно п.2.1 Договору, Товар постачається узгодженими партіями за попереднім замовленням Покупця на протязі 5 днів з моменту одержання попередньої оплати в розмірі 100%.

У разі несвоєчасної поставки Товару Постачальник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який нараховується штраф, від вартості недопоставленого Товару (п. 4.1 Договору).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином.

Зокрема 12.07.2013 р. ТОВ "СП Трипілля", згідно з платіжним дорученням № 161334 від 12.07.2013 року, оплатило виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ОИЛ-ЦЕНТР 2011" рахунок № 247 від 10.07.2013 р., перерахувавши останньому 70151,5 грн. за 8110 літрів дизельного пального.

Разом з тим, доказів поставки Товару на цю суму суду не надано.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ЦЕНТР 2011" від 12.12.2013 р. змінено назву товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю"СОРБІНТА ПЛЮС". Реєстрацію змін до статуту товариства, зокрема у зв"язку зі зміною назви", здійснено 23.12.2013 р. Наведене стверджується витребуваною судом копією реєстраційної справи ТОВ "СОРБІНТА ПЛЮС".

Дослідивши і оцінивши обставини і докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені главою 51 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З моменту укладення сторонами договору поставки №100713 від 10.07.2013 р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вже було зазначено, та як вбачається з матеріалів справи, на даний час діє укладений між сторонами Договір поставки, предмет якого визначений пунктом 1.1. розділу 1 Договору.

Відповідачем порушено умови Договору поставки щодо поставки нафтопродуктів.

Зокрема, як вже зазначалось, згідно п.2.1 Договору, Товар постачається узгодженими партіями за попереднім замовленням Покупця-позивача на протязі 5 днів з моменту одержання попередньої оплати в розмірі 100%.

Позивачем відповідно до умов договору заявлено, згідно рахунку № 247 від 10.07.2013 року відповідачу 8110 літрів дизельного пального.

Та у відповідності до п. 2.1 договору здійснено попередню оплату згідно платіжного доручення № 161334 від 12.07.2013 року на суму 70 151 грн. 50 коп. за дизельне пальне, згідно рахунку № 247 від 10.07.2013 року.

Разом з тим поставки товару на зазначену суму, відповідно до умов договору відповідачем не здійснено.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що порушення Постачальником умов договору постачання нафтопродуктів від 10.07.2013р. № 100713 є істотним, оскільки внаслідок таких дій Покупець не отримав Товару на перераховану ним суму, тобто того, на що розраховував при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України зокрема передбачено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги те, що дії відповідача порушують умови договору та вимоги чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору постачання нафтопродуктів від 10.07.2013р. № 100713 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого итовару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення 70151,50 грн. передоплати за товар теж підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5050 грн. 90 коп. штрафу.

Пунктом 4.1 Договору передбачено стягнення штрафу за несвоєчасну поставку Товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості недоспоставленого товару.

Виходячи з положень ст. 549 ЦК України, вказаний штраф за своєю суттю є пенею.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, пмрипиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Оскільки передоплата позивачем була здійснена 12.07.2013 р., то з урахуванням п.2.1 Договору поставки, зобов"язання по поставці товару відповідач мав виконати до 16.07.2013 р. включно.

Отже на нарахування пені позивач має право з 17.07.2013 р. по 17.01.2014 р.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог за період з 18.07.2013 р. по 17.01.2014 р., що становить 4649,22 грн. (виходячи з облікової ставки НБУ 7% у період з 18.07. по 12.08.2013 р. та 6,5% - з 13.08.2013 р. по 17.01.2014 р.).

В стягненні решти пені слід відмовити.

З урахуванням викладеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

Позивач також просить покласти на відповідача витрати в розмірі 800,00 грн., пов'язані з оплатою правової допомоги, наданої згідно з угодою від 03.01.2014 р. укладеною між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4,

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно зі статтею 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Виходячи зі змісту ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, угоду від 03.01.2014 р. укладено між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, який у даних відносинах діяв як приватний підприємець, а не адвокат. А тому заявлені позивачем до стягнення з відповідача 800 грн. витрат на оплату правової допомоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню відповідно до приписів ст. 44 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір поставки № 100713 від 10.07.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Трипілля" (38143, Полтавська обл., с. Пишненки, вул. Гагаріна, буд. 2 Б, код ЄДРПОУ 34463448) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ЦЕНТР 2011" (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, код ЄДРПОУ 37806023).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРБІНТА ПЛЮС" (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, код ЄДРПОУ 37806023) на користь ТовариствА з обмеженою відповідальністю "СП "Трипілля" (38143, Полтавська обл., с. Пишненки, вул. Гагаріна, буд. 2 Б, код ЄДРПОУ 34463448, Р/Р2600213296 В пат "пОЛТАВАБАНК",мфо 331489) 70 151, 50 грн. передоплати, 4649,22 грн (чотири тисячі шістсот сорок дев"ять грн. 22 коп.) пені та 3 031,7 грн. витрат зі сплати судового збору.

В позові в частині стягнення 548,7 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 вересня 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Гагаріна, 2 Б, с. Пишненки, Зіньківський р-н, Полтавська обл.,38143)

3 - відповідачу (вул. Максимовича, 4, м. Вінниця)