Ухвала

від 15.07.2014 по справі 20/354-на

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К-11537/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Октант" на постанову Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2008 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2010 у справі № 20/354-НА (22-а-17014/08/9104) за позовом Закритого акціонерного товариства "Октант" до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Хмельницькій області, Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними дій ДПІ у м. Хмельницькому щодо призначення та проведення перевірки та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством в судовому порядку оскаржено дії Державної податкової інспекції щодо призначення та проведення перевірки, та також заявлено вимоги визнати протиправним та скасувати рішення від 25.04.2008 № 220189, яким позивачу державним податковим органом за наслідками позапланової виїзної перевірки визначено фінансові санкції в розмірі 147 325,32 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка Державною податковою інспекцією проводилася за відсутності повноважень, з порушенням процедури призначення та проведення перевірки. Також позивач вважає, що фінансові санкції згідно оспорюваного рішення застосовано до нього безпідставно, оскільки реєстратор розрахункових операцій (ф.н. 2225008751) не був зазначений у додатку до ліцензії через те, що він не використовувався підприємством для відпуску алкогольних напоїв. Крім того, на думку позивача, державний податковий орган не міг встановити факт реалізації алкогольних напоїв через інший реєстратор розрахункових операцій, ніж той, що вказаний у ліцензії, через те, що товар міг реалізовуватись не лише через інший реєстратор розрахункових операцій, а і взагалі без нього. Позивач також зазначає, що у акті відсутнє будь - яке посилання на первинний документ, за допомогою якого було обраховано суму реалізації алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій, не зазначений у ліцензії.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2008 позовні вимоги задоволено в частині скасування оспорюваного рішення на суму 146 325,32 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.01.2010 судове рішення першої інстанції скасував та у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції змінити та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією була проведена позапланова перевірка господарської одиниці Товариства щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За підсумками перевірки складено акт від 15.04.2008, на підставі якого РУ Департаменту САТ ДПА України у Хмельницькій області було прийнято оспорюване рішення. За приписами ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" до позивача були застосовані штрафні санкції 147 325,32 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції (штраф) у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оспорюваного рішення на суму 146 325,32 грн., суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявний лише розрахунковий документ, який підтверджує реалізацію алкогольних напоїв через РРО, що не внесений до ліцензії, на суму 61,30 грн. (денний Х-звіт), тому до позивача правомірно застосовано фінансових санкцій лише на суму 1 000,00 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції, не погодившись з позицією суду першої інстанції, зазначив, що актом перевірки встановлено, що у період з 20.08.2008 по 14.04.2008 відповідно до звітів та контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій, який не внесено до ліцензії, позивачем реалізовано алкогольних виробів на суму 73 662,66 грн., що також підтверджено письмовими поясненнями директора магазину, наданими під час перевірки.

Так, згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Викладені в акті перевірки обставини є підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів - винесення рішень.

Таким чином, акт перевірки є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, сума реалізованої позивачем алкогольної продукції була обрахована під час перевірки на підставі первинних документів, зокрема, звітів та контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій, які підклеюються до книги обліку розрахункових операцій № 2225008751/1, зареєстрованої у державному податковому органі 25.07.2007, що була надана під час перевірки та зафіксована у акті (п. 11 акту перевірки), який підписано з боку позивача без будь - яких заперечень та зауважень. Крім того, сума реалізації Товариством алкогольної продукції через реєстратор розрахункових операцій, не зазначений у ліцензії, підтверджена звітом продавця з помісячною деталізацією суми реалізації алкогольної продукції (додаток 3 до акту перевірки), а також поясненнями директора господарської одиниці.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про законність оскарженого рішення.

Також цілком обґрунтовано суди попередніх інстанції відмовили позивачу у задоволенні позовних вимог щодо протиправності дій державного податкового органу, які, на думку позивача, полягали у проведенні перевірки Державною податковою інспекцією за відсутності повноважень на проведення такої перевірки та порушенням порядку та підстав призначення та проведення перевірки.

Так, повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" у редакції, чинній на момент спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 цього Закону до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно з п. 1 ст. 8 Закону № 509-ХІІ на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану з проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; здійснення заходів щодо вилучення, знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.

За порушення норм Закон № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами ст. 17 цього Закону встановлено, що посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції.

З огляду на викладене та відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, висновок судів першої та апеляційної інстанцій правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а позиція скаржника щодо відсутності повноважень у Державної податкової інспекції на проведення вказаної перевірки є помилковою.

Також є безпідставними і доводи позивача про допущені з боку відповідача порушення щодо підстав призначення та проведення перевірки.

Встановлене статтями 11, 11 1 , 11 2 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" правове врегулювання на час спірних правовідносин визначало певні умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що реалізація певних етапів перевірки як то встановлення підстав для проведення перевірки, прийняття наказу про проведення перевірки, допуск до перевірки, вивчення наданих платником податків документів, оформлення результатів перевірки означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, а певні процедурні недоліки проведення перевірок, без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення податкового та іншого законодавства.

Тобто, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки державним податковим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень - рішень (рішень) прийнятих за результатами відповідної перевірки.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Підприємця, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Октант" відхилити.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2008 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2010 у справі № 20/354-НА (22-а-17014/08/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко