Рішення

від 05.09.2014 по справі 914/2377/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2014 р. Справа № 914/2377/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕХСВЯЗЬ», м.Донецьк Донецької області до відповідача:Приватного підприємства «СВІТОДАР», м.Львів про: стягнення 34 368,22 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Милимук І.І. - представник (довіреність №5 від 2 липня 2014 року);

від відповідача : не з»явився.

Права та обов'язки, згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України, суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

СУТЬ СПОРУ: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕХСВЯЗЬ», м.Донецьк, до Приватного підприємства «СВІТОДАР», м.Львів, про стягнення 34 368,22 грн. заборгованості, у тому числі: 30 728,00 грн. основного боргу, 260,14 грн. -3% річних, 3 380,08 грн. інфляційних втрат. Судові витрати Позивач просить покласти на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.07.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; судове засідання призначено на 21.07.2014 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 18.07.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0903420 1 про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Ухвала про порушення провадження у справі, адресована Приватному підприємству «СВІТОДАР» та скерована на адресу вул.Запорізька, будинок 16, квартира 3 у місті Львові ,79034, повернута до суду органом зв»язку з посиланням на закінчення терміну зберігання поштового відправлення (вх.№35681/14 від 20.08.2014р.).

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 21.07.2014 року, розгляд справи відкладався на 05.09.2014 року.

Ухвала суду від 21.07.2014 року про відкладення розгляду справи на 05.09.2014 року, адресована Приватному підприємству «СВІТОДАР» та скерована на адресу вул.Запорізька, будинок 16, квартира 3 у місті Львові, 79034, повернута до суду органом зв»язку з посиланням на закінчення терміну зберігання поштового відправлення (вх.№37359/14 від 02.09.2014р.).

В судове засідання 05.09.2014 року прибув представник Позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребовуваних документів, у тому числі доказів проведення розрахунку з Позивачем за отриманий товар, не подав; заявлені Позивачем вимоги не заперечив і не спростував належними доказами.

З відомостей у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка є у справі, судом встановлено, що Приватне підприємство «СВІТОДАР» , ідентифікаційний код 31978141, включено до ЄДР, місцезнаходженням останнього є адреса: 79034, Львівська область, місто Львів, вулиця Запорізька, будинок 16, квартира,3, яка відповідає адресі вказаній Позивачем у позовній заяві і на яку Позивачем скеровано копії позовної заяви з документами, а судом - ухвали від 18.07.2014 р. про порушення провадження у справі та від 21.07.2014 року про відкладення розгляду справи на 05.09.2014 року.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

У випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів, враховуючи Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд дійшов висновку, що Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Строки розгляду даної справи закінчуються 07.09.2014 року і в порядку ч.3 ст.69 ГПК сторони із заявами до суду не звертались.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В засіданні оглянуто оригінали документів, які в копіях долучені позивачем до матеріалів справи. Розбіжностей між оригіналами та копіями документів не виявлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив .

За усною домовленістю між сторонами, по видатковій накладній №30673 від 15 листопада 2013 року Позивач -ТзОВ «ДОНТЕХСВЯЗЬ» (постачальник) поставив Відповідачу , ПП «СВІТОДАР» ( покупець) товар, (барабан №14 в кількості однієї штуки по ціні без ПДВ -690,00 гнрн, та провід СИП 5х35 в кількості 1,5 км. по ціні без ПДВ 21 666,67 грн) на суму 30 728,00 грн. (у тому числі з ПДВ - 5 121,33 грн).

Товар по видатковій накладній №30673 від 15 листопада 2013 року від Позивача отримав по довіреності №74 від 13 листопада 2013 року (довіреність дійсна до 22 листопада 2013 року) директор ПП «СВІТОДАР» Пасічник Анна Нестерівна. Як вбачається зі змісту зазначеної довіреності , товар отримувався Відповідачем на підставі Рахунку Позивача №36932 від 12 листопада 2013 року. Рахунок №36932 від 12 листопада 2013 року, як розрахунковий документ, вказаний і у видатковій накладній №30673 від 15 листопада 2013 року, яка містить підпис Пасічник А.Н . та завірена гербовою печаткою ПП «СВІТОДАР».

Рахунок і видаткова накладна не містять даних про погоджені сторонами строки оплати товару покупцем. У добровільному порядку Відповідач не розрахувався з Позивачем за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач вживав заходів до вирішення питання з Відповідачем стосовно оплати поставленого товару у досудовому порядку. Так, в порядку ст.530 ЦК України 07.03.2014 року Позивачем цінним листом була скерована Відповідачу за вих.№26/02/14 від 26.02.2014 року вимога про сплату боргу в сумі 30 728,00 грн. за поставлений по вищевказаній видатковій накладній товар. Аналогічного змісту вимога за вих.№07/05/14-Ю від 07.05.2014 року була скерована Позивачем Відповідачу цінним листом 10.05.2014 року. Відповідач не відреагував на дані вимоги і не сплатив існуючу заборгованість.

Станом на момент звернення Позивача із позовом до суду основний борг склав 30 728,00 грн. Доказів погашення заборгованості станом на даний час Відповідач не подав; Позивач підтримує позовні вимоги про стягнення на його користь з Відповідача 30 728,00 грн. основного боргу, просить в цій частині позовні вимоги задоволити.

Окрім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України Пози-вач нарахував та просить стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 260,14 грн. та 3 380,08 грн. інфляційних втрат (розрахунки наведені у Додатку до позовної заяви).

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права або обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо за коном не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт видачі Відповідачем довіреності за №74 від 13 листопада 2013 року на ім»я Пасічник А.Н. на отримання від Позивача, підписання видаткової накладної №30673 від 15 листопада 2013 року уповноваженою особою Відповідача за довіреністю №74 від 13.11.2013 року - директором ПП «СВІТОДАР» Пасічник А.Н., отримання Відповідачем рахунку на оплату товару за №36932 від 12.11.2013 р. (рахунок ззазначений у видатковій накладній як розрахунковий документ),- свідчать про те, що між Позивачем і Відповідачем у листопаді 2013 року склалися договірні, господарсько-правові відносини, згідно з якими Позивач передав товар, а Відповідач прийняв товар та зобов»язався його оплатити. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування, асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать зазначені вище видаткова накладна, підписана Позивачем та уповноваженим представником Відповідача; видаткова накладна скріплена гербовими печатками постачальника та покупця. Товар передано уповноваженій особі Відповідача на підставі довіреності, підписаної керівником та головним бухгалтером відповідача, скріпленої гербовою печаткою ПП «СВІТОДАР». Товар прийнятий відповідачем без зауважень та застережень. Відповідач отримав від Позивача розрахунковий документ ( рахунок) на оплату отриманого товару.

Відтак, вищевказані дії свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо поставки товару і такими діями Відповідач прийняв на себе зобов»язання оплатити придбаний за видатковою накладною №30673 від 15 листопада 2013 року товар.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч.2 ст.530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов»язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права ( ч.1 ст.692 ЦК) - покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у Відповідача зобов»язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, і не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Факт отримання товару Відповідачем і видаткова накладна , надана Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов»язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Поряд з цим, суд розглядає позов в межах заявлених вимог. Лише Позивач, відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України наділений правом, зокрема, збільшувати розмір позовних вимог.

Докази , що підтверджують виконання Відповідачем зобов»язань щодо оплати вартості поставленого йому товару і відновлення тим самим порушених прав Позивача (кредитора) на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується факт здійснення позадоговірної господарської операції за видатковою накладною №30673 від 15 листопада 2013 року, з якої виникли зобов»язання: у Позивача - передати товар у власність Відповідача, а у Відповідача - прийняти цей товар та сплатити за нього Позивачу кошти в сумі 30 728,00 грн. (вартість товару), і відповідно підтверджується поставка Позивачем товару та отримання його Відповідачем, за який (товар) останній оплати не здійснив, тобто порушив зобов»язання, то позовна вимога про стягнення 30 728,00 грн. основного боргу за поставлений по видатковій накладній №30673 від 15 листопада 2013 року товар, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач передав, а відповідач прийняв товар товар, що підтверджують матеріали справи.

До документів, шо підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься , зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів того, що між сторонами існує договір укладений у формі єдиного документа, і на підставі якого здійснено господарську операцію за зазначеною накладною на суму 30 728,00 грн., ніж доказів існування бездоговірних стосунків, на які посилається позивач, і які підтверджуються матеріалами справи.

Слід зазначити і те, що згідно Наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» (із наступними змінами та доповненнями), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі-цінності) відпускаються покупцем або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Даною Інструкцією передбачено, що довіреність на одержання цінностей видається тільки тим особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом , що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна ( акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Особа, якій видана довіреність, зобов»язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного для після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів ( накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться написом «невикористана» і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Відповідач не надав суду доказів аналювання довіреності №74 від 13.11.2013 року.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл ( підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Як встановлено , за товар придбаний по видатковій накладній №30673 від 15.11.2013 року, Відповідач не провів розрахунку із Позивачем після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як зазначено в ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки Позивача по нарахованих інфляційних втратах, суд дійшов висновку, що такі розрахунки за визначений Позивачем період проведені вірно, відтак вимога Позивача про стягнення 3 380,08 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення.

Позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення 3% річних. Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, 3 % річних нараховані Позивачем за період з 10.03.2014 р. по 20.06.2014 р. в сумі 260,14 грн, однак, оскільки допущена арифметична помилка при розрахунку, то вимога Позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення в сумі 257,62 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позов підлягає до задоволення частково, в сумі 34 365,70 грн. (30 728,00 грн. - основний борг, 3 380,08 грн. інфляційні втрати, 257,62 грн. - 3% річних).

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, а саме - 1826,87 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «СВІТОДАР» (ідентифікаційний код: 31978141; місцезнаходження: 79034, Львівська область, місто Львів, вулиця Запорізька, будинок 16, квартира,3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕХСВЯЗЬ» (ідентифікаційний код: 31445316; місцезнаходження: 83085, Донецька область,місто Донецьк, вулиця Прокоф»єва, будинок 9А) 34 365,70 грн. заборгованості ( у тому числі : 30 728,00 грн. - основного боргу, 3 380,08 грн. інфляційних втрат, 257,62 грн. - 3% річних) а також стягнути 1826,87 грн. судового збору .

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.В задоволенні решти суми за вимогою про стягнення 3% річних , - відмовити.

В судовому засіданні 05.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення. Повний текст рішення складено 08. 09.2014 року.

Суддя Кітаєва С.Б.