Ухвала

від 03.09.2014 по справі 353/165/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/165/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1563/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Шалаути Г.І.,

суддів: Матківського Р.Й., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю представника апелянта ТзОВ "ОТП Факторинг Україна"- Цимбалістого М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіслав", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Тлумацького районного суду від 02 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТзОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 17 липня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого було ПАТ "ОТП Банк", а пізніше ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі договору факторингу (уступки права вимоги), та ТзОВ "Промбудсервіс" було укладено договір про надання кредитної лінії №СrL-SME0AK/053/2007 із змінами, внесеними додатковими договорами №1, 2, 3, 4, 5, 6 відповідно до якого відповідач ТзОВ "Промбудсервіс" отримав кредит в сумі 1 640 000 грн. на строк до 17.07.2010 року. 22.04.2011 року між ПАТ "ОТП Банк", ТзОВ "Промбудсервіс" та ТзОВ "Західспецбетон" було укладено додатковий договір №7, яким введено як солідарного боржника ТзОВ "Західспецбетон". В забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ "Промбудсервіс" та ТзОВ "Західспецбетон" за вищевказаним кредитним договором 17.07.2007 року ЗАТ "ОТП Банк" укладено договори поруки: з ОСОБА_4 №SR-SME0AK/053/1/2007 та з ТзОВ "Будівельна компанія "Станіслав" №SR-SME0AK/053/2/2007. Позивач зазначив, що зобов'язання згідно вищезазначених договорів відповідачами належним чином не виконані, що призвело до утворення заборгованості в сумі, яка станом на 29.01.2014 року склала 411 921, 56 грн., куди входить: залишок заборгованості по тілу кредиту - 42 033, 06 доларів США, заборгованість за відсотками - 7 884, 36 доларів США, пеня за прострочення виконання зобов'язань - 12 931, 63 грн.

Рішенням Тлумацького районного суду від 02 червня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Промбудсервіс" та ТзОВ "Західспецбетон" в солідарному порядку на користь ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за Договором про надання кредитної лінії №СrL-SME0AK/053/2007 від 17.07.2007 року (згідно додаткового договору №6 від 22.04.2011 року) в сумі 411 921, 56 грн., в тому числі залишок заборгованості по тілу кредиту 42 033, 06 доларів США, що за курсом НБУ становить 335 970, 24 грн., заборгованість за відсотками - 7 884, 36 доларів США, що за курсом НБУ становить 63 019, 69 грн., пеня за прострочення виконання зобов'язань - 12 931, 63 грн. та 3654 грн. в рахунок відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

На дане рішення позивач ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд дійшов неправильного висновку щодо відмови в позові про стягнення боргу з поручителів ТзОВ "Будівельна компанія "Станіслав" та ОСОБА_4 з підстав припинення дії договору поруки, оскільки нормами ЦК не передбачено спеціального строку позовної давності для пред'явлення таких позовів, а тому слід застосувати загальний 3-х річний строк позовної давності, в межах якого і був пред'явлений позов. Просив в цій частині вимог рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову. Крім того, апелянт зазначив, що суд невірно визначив суму заборгованості, вирахувавши заборгованість у доларах США відповідно до курсу у гривнях станом на день подачі позову, а не на день постановлення рішення. В цій частині доводів апелянт просить змінити резолютивну частину рішення та з урахуванням офіційного курсу НБУ гривні до долара США станом на 02.06.2014 року та стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 605 825,79 грн.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час розгляду справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія не знаходить доводи апелянта обґрунтованими та приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Так судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого було ПАТ "ОТП Банк", а пізніше ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі договору факторингу та ТзОВ "Промбудсервіс" було укладено договір про надання кредитної лінії №СrL-SME0AK/053/2007 із змінами, внесеними додатковими договорами №1, 2, 3, 4, 5, 6 відповідно до якого відповідач ТзОВ "Промбудсервіс" отримав кредит в сумі 1 640 000 грн. на строк до 17.07.2010 року. 22.04.2011 року між ПАТ "ОТП Банк", ТзОВ "Промбудсервіс" та ТзОВ "Західспецбетон" було укладено додатковий договір №7, яким введено як солідарного боржника ТзОВ "Західспецбетон". В забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ "Промбудсервіс" та ТзОВ "Західспецбетон" за вищевказаним кредитним договором 17.07.2007 року ЗАТ "ОТП Банк" уклав договори поруки: з ОСОБА_4 №SR-SME0AK/053/1/2007 та з ТзОВ "Будівельна компанія "Станіслав" №SR-SME0AK/053/2/2007. Додатковими договорами, а саме №1 від 17.07.2008 року, №2 від 17.09.2008 року №3 від 09.02.2009 року, №4 від 15.09.2009 року, №5 від 22.10.2009 року до первинного договору про надання кредитної лінії №СrL-SME0AK/053/2007 були внесені зміни і доповнення, відповідно до умов яких сторони домовилися про остаточне повернення кредиту в строк до 17.07.2013 року (а.с.44-46,т.1). Судом встановлено, що зобов'язання згідно вищезазначених договорів відповідачами належним чином не були виконані, що призвело до утворення заборгованості в сумі, яка станом на 29.01.2014 року згідно уточненого позивачем розрахунку, наданого суду у квітні 2014 року склала 411 921, 56 грн., в яку входить: залишок заборгованості по тілу кредиту - 42 033, 06 доларів США, заборгованість за відсотками - 7 884, 36 доларів США, пеня за прострочення виконання зобов'язань - 12 931, 63 грн.

Доводи апелянта про те, що суд стягнув суму заборгованості у меншому розмірі, ніж становив курс долара відповідно до гривні на день постановлення рішення, а тому рішення слід змінити колегія не знаходить обґрунтованими, та вважає, що таке постановлене відповідно до вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України, відповідно до заявлених вимог та наданих доказів. З оглянутих матеріалів справи, колегією встановлено, що позивачем подано позов в лютому 2014 року, заявлені вимоги ним в процесі судового розгляду не змінювалися, не збільшувалися та присуджена судом заборгованість, що підлягає стягнення з боржників вираховувалася судом відповідно до поданого позивачем та уточненого ним на вимогу суду розрахунку станом на 15.04.2014 року (іншого позивач не подавав) .

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Щодо доводів апелянта про неправомірність відмови суду у задоволенні вимог до поручителів за спливом строку позовної давності, який не пропущено, такі теж підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечується представником апелянта, що в договорах поруки, укладених між позикодавцем та поручителями №SR-SME0AK/053/1/2007 та №SR-SME0AK/053/2/2007 строк дії таких чітко не зазначений, лише вказано, що вони діють до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Частиною 4 ст. 559 ЦК України врегульовано строк та порядок заявлення позикодавцем вимог до поручителів за умови, що у договорі поруки не зазначено строк його дії. За змістом цієї правової норми порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В пункті 24 постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" теж дано роз'яснення щодо застосування судами ч. 4 ст. 559 ЦК України при розгляді судових спорів. В ньому, зазначено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Апелянтом не заперечується, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором закінчився 17.07.2013 року. З досудовою вимогою до поручителів позикодавець звернувся 02 жовтня 2013 року (т.1.,а.с.56-60), договір факторингу між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений 30.10.2013 року. Зважаючи на закінчення строку основного зобов'язання 17.07.2013 року, до суду позивач повинен був звернутися протягом 6-ти місяців, тобто до 18.01.2014 року в контексті змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України, однак звернувся лише 11.02.2014 року (після спливу такого строку), а тому суд правомірно відмовив у вимозі до поручителів за пропуском строку позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано повно та всебічно, їм дано вірну правову оцінку, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 323-324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду від 02 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Г.І. Шалаута

Р.Й. Матківський

Я.Ю. Ковалюк