Рішення

від 03.09.2014 по справі 910/16017/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16017/14 03.09.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно -

конструкторське бюро «Спецтехніка»

до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

про стягнення 208 115,92 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Пархоменко О.О. - по дов. №б/н від 20.06.2014р.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно - конструкторське бюро «Спецтехніка» про стягнення з Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» 208 115,92 грн., із яких: 174 000 грн. основного боргу, 2 617,15 грн. - 3% річних, 13 228,77 грн. - пеня, 18 270,00 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014р. порушено провадження у справі №910/16117/14, розгляд справи призначено на 03.09.2014р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0209304303553 від 08.08.2014 р., яке отримане відповідачем 11.08.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

05 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідно - конструкторське бюро «Спецтехніка» (надалі позивач) та Державним підприємством «Київський бронетанковим завод» (надалі відповідач) укладений Договір № 057/08/13 на виконання робіт, відповідно до умов, якого відповідач доручає, а позивач бере на себе виконання на платнім основі інжи нірингових робіт по розробці броньованої медичної машини БТР-ЗС, які проводяться у повній ві дповідності з технічним завданням, що с невід»ємною частиною нього договору.

Згідно умов п. 1.2. зміст, терміни та етапи виконання робіт визначаються календарним планом, що є невід»ємною частиною цього Договору.

У відповідності до умов п. 2.1. Договору вартість робіт згідно цим договором складає:

Етап №1 розробка комплекту робочої конструкторської документації (РКД) на корпус броньованої медичної машини БТР-ЗС 145 000 грн. Пода ток на додану вартість 20% - 29000 грн. 00 коп. грн.. Сума робіт по етапу №1 договору складає 174 000 грн.

На виконання умов договору 14 серпня 2013 року позивачем було передано а відповідачем прийнято робочо - конструкторську документації про що 18 грудня 2013 року було підписано акт № 1 здавання приймання робіт згідно умов договору етап № 1 розробка робочої конструк торської документації (РКД) на корпус броньованої машини БТР -3С.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивачем свої зобов'язання по виконанню Етапу №1 виконав належним чином.

Як визначено ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 174 000 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 228,77грн., 2 617,15 - 3% річних, 18 270,00 грн. - інфляційні.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цив Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При розгляді справи судом встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ (п. 5.1 договору).

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 13 228, 77 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних інфляційних, суд вважає їх ґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних на загальну суму 2 617,15 грн. та інфляційних на загальну суму 18 270,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем та доказів належного виконання умов договору суду не надав.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно - конструкторське бюро «Спецтехніка» (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, код ЄДРПОУ 38307804) 174 000 грн. 00 коп. основного боргу, 12 228 грн. 77 коп. пені, 18 270 грн. 00 коп. - інфляційні, 2 617 грн. 15 коп. - 3% річних та 18 270 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 08.09.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.