Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/12384/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12384/14 08.09.14 За позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави, в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр"Зелений порт"

За участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві

про внесення змін до договору

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Безносик А. О. - представник за довіреністю

від відповідача: Осмолик І. А. - представник за довіреністю

від третьої особи: Терещенко Ю. М. - представник за довіреністю

від прокуратури: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про внесення змін до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр"Зелений порт", зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 21.01.2013 за № 79-6-00083 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції: "п. 2.2 Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до положень ст. 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 порушено провадження по справі № 910/12384/14, розгляд справи призначено на 14.07.2014.

14.07.2014 від представника третьої особи через канцелярію суду надійшли письмові пояснення на позов в яких третя особа підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника позивача розгляд справи було відкладено на 18.08.2014.

Ухвалою суду від 18.08.2014 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 08.09.2014.

Представник позивача в судовому засіданні 08.09.2014 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2014 визнав заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи в судовому засіданні 08.09.2014 підтримав заявлені позивачем позовні вимоги.

Прокурор в судове засідання 08.09.2014 не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку прокурора.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив за необгрунтованістю.

У судовому засіданні 08.09.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2002 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 14.03.2002 за № 300/1734, передає, а відповідач приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, за кадастровим номером 8000000000:90:332:006, місце розташування якої вул. Лютнева, 58-а (Жуків острів) у Голосіївському районі и. Києва, розміром 4,5191га для реконструкції, подальшої експлуатації та обслуговування рекреаційно-оздоровчого центру у межах, які перенесені в натурі (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1 договору).

Згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів КМДА від 22.11.2002 за № 278 на час укладання цього договору грошова оцінка земельної ділянки становить 4583097,28 грн. (п. 3 договору).

Згідно з п. 2.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від її грошової оцінки.

Відповідно до п. 2.3 договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

21.01.2003 договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 2416.

21.01.2003 договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 79-6-00083 у книзі записів державної реєстрації договорів.

28.02.2013 р. Київською міською радою прийнято рішення № 89\9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач із відповідною заявою до Київської міської ради не звертався, у зв'язку з чим Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині річної орендної плати.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на положення ст. 188 Господарського кодексу України, а також ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України "Про оренду землі".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

За приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Також суд відзначає, що на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В той же час, проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89\9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" передбачено внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині орендної плати.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у формі постанови № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п. 2.18. якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки, відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, підсумовуючи вищенаведені обставини, здійснивши аналіз норм чинного законодавства України, виходячи із наведених позивачем підстав та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.12.2002 укладеного Київською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.01.2003 за № 79-6-00083 у книзі записів державної реєстрації договорів в частині орендної плати.

Суд також звертає увагу, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 р. у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 р. у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012, а також у постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2014 р. у справі № 910/16174/13.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Внести зміни до п. 2.2 Договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 21.01.2003 за № 79-6-00083 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції:

"п. 2.2. Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до положень ст. 288 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" (03131, м. Київ, вул. Лютнева (Жуків острів), 58-А, код ЄДРПОУ 30635473) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.09.2014

Суддя Грєхова О.А.