Постанова

від 04.09.2014 по справі 923/612/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2014 р.Справа № 923/612/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду від 03.09.2014 р.)

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бабійчук О.А., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Плюс»

на рішення господарського суду Херсонської області від 13 червня 2014 року

по справі № 923/612/14

за позовом Приватного підприємства «АНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Плюс»

про стягнення 27 601,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АНК» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Плюс» 27 601,96 грн. за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.06.2014 р. (суддя Соловйов К.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Плюс" на користь Приватного підприємства "АНК" 23 230 грн. 00 коп. заборгованості з оплати товару, 904 грн. 97 коп. втрат від інфляції, 288 грн. 19 коп. в якості річних та 1 616 грн. 53 коп. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що з огляду на фактичні обставини позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 374,00 грн. заборгованості з оплати товару та послуг підлягають частковому задоволенню, у сумі 23 230,00 грн. Також згідно здійсненого судом перерахунку, судом задоволені вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 904 грн. 97 коп. втрат від інфляції та 288 грн. 19 коп. в якості 3% річних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Плюс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати повністю та припинити провадження по справі..

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що на підтвердження обґрунтування своїх вимог позивач не надав суду жодного доказу, який міг би підтвердити домовленості сторін щодо строку виконання зобов'язань.

На думку апелянта, позивач повинен був направити вимогу про оплату товару, однак матеріалами справи не підтверджується факт направлення позивачем вимоги, а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду з вимогами за відсутності проведення досудового врегулювання спору.

Скаржник вважає, що посилання суду на положення ст..692 ЦК України є помилковими, оскільки строк оплати товару є суттєвою умовою договору, а оскільки сторонами не було встановлено конкретного строку оплати, то оплата повинна здійснюватися за змістом положень ч.2 ст.530 ЦК України на протязі 7 днів з моменту отримання вимоги позивача.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

За таких обставин, оскільки апелянт не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, а його явка не визнана обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом листопада 2013 року та 02.12.2013р. Приватне підприємство "АНК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Плюс" уклали між собою у спрощений спосіб, в порядку ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, низку господарських договорів про купівлю-продаж товару (бетону М-400) та про надання послуг автобетононасосу та автобетонозмішувача.

Факт укладення цих договорів підтверджується відповідними первинними документами (виставленими позивачем відповідачеві рахунками-фактурами на оплату товару та послуг позивача, накладними, довіреностями відповідача на отримання товару, складеними позивачем та відповідачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)) (а.с.9-24) та не заперечується відповідачем, що слідує з відзиву на позовну заяву.

На виконання вказаних договорів позивач передав відповідачеві товару (бетону М-400) на загальну суму 63730,00 грн. (з ПДВ), згідно накладних від 23.11.2013р. № РН1326 та від 02.12.2013р. № РН1378 (а.с.13, 22), та надано послуги автобетононасосу та послуги автобетонозмішувача на загальну суму 43 592,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РН 1324 від 08.11.2013р., № РН 1323 від 15.11.2013р., № РН 1325 від 23.11.2013р., № РН 1327 від 25.11.2013р., № РН 1365 від 27.11.2013р., № РН 1421 від 02.12.2013р. (а.с.10, 12, 16, 18, 20, 24).

Посилаючись на неоплату відповідачем поставленого товару та послуг, ТОВ «АНК» звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Сіті Плюс» 26 374 грн. основного боргу, 322,99 грн. 3% річних та 904,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона - продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони - покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, вважає висновки суду вірними та обґрунтованими, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, позивачем поставлено відповідачу товар - бетон М-400 на загальну суму 63 730,00 грн. (з ПДВ), згідно накладних від 23.11.2013р. № РН1326 та від 02.12.2013р. № РН1378 (а.с.13, 22), згідно довіреностей відповідача від 19.11.2013р. № 269 та від 02.13.2013р. № 274 (а.с.14,23). Накладні підписано повноважним представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень. Строки оплати товару у цих накладних та у відповідних рахунках-фактурах не вказано.

Відповідач здійснив часткову, у сумі 40500,00 грн., оплату вказаного товару відповідача платіжним дорученням від 02.12.2013р. № 1127 (а.с.44), з призначенням платежу "За бетон М-400. Згідно рахунка № 1393 від 02.12.2013р т.ч. ПДВ".

Таким чином, станом на час розгляду даної справи відповідачем не сплачено 23230,00 грн. вартості вказаного товару, з яких 5005,00 грн. згідно накладної від 23.11.2013р. № РН1326, та 18 225,00 грн. згідно накладної від 02.12.2013р. №РН1378.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про незастосування судом приписів ст..530 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку між сторонами склались правовідносини купівлі-продажу, до яких слід застосувати положення ст.692 Цивільного кодексу України, згідно яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, враховуючи, що товар був переданий позивачем відповідачеві на підставі накладної від 23.11.2013р №РН1326, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про початок прострочення оплати відповідачем з 24.11.2013р., так само і зобов'язання по оплаті товару, поставленого на підставі накладної від 02.12.2013р. № РН1378, є простроченим відповідачем з 03.12.2013р.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, а саме інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія погоджується з перерахунком суду першої інстанції, тому погоджується із стягненням вказаних сум з відповідача, встановленим оскаржуваним рішенням.

Крім того, на виконання вказаних договорів позивач надав відповідачеві послуги автобетононасосу та послуги автобетонозмішувача на загальну суму 43 592,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РН 1324 від 08.11.2013р., № РН 1323 від 15.11.2013р., № РН 1325 від 23.11.2013р., № РН 1327 від 25.11.2013р., № РН 1365 від 27.11.2013р., № РН 1421 від 02.12.2013р. (а.с.10, 12, 16, 18, 20, 24), підписаних представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, при цьому, переважна більшість з цих актів скріплена відбитком печатки відповідача.

Відповідач здійснив часткову, у сумі 42569,00 грн., оплату вказаних послуг відповідача платіжними дорученнями від 07.11.2013р. № 1027 на суму 8500,00 грн., від 15.11.2013р. №1057 на суму 7900,00 грн., а також, № 1106 на суму 8501,00 грн., № 1107 на суму 2668,00 грн., № 1108 на суму 15 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неприйняття в якості доказу платіжного доручення від 06.11.2013р. №1021 на суму 1175,00 грн. згідно рахунка № 1205 від 28.10.2013р. (а.с.50), оскільки такий рахунок-фактура (в оригіналі або ж належним чином засвідченій копії) позивачем до суду не наданий, та у позові не вказаний; крім того, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято накладну від 23.11.2013р. № РН 1326 (а.с.13), у якій зазначено, зокрема, послуги загальною вартістю 1767,50 грн. (без ПДВ) або 2121,00 грн. (з ПДВ), в якості доказу надання позивачем відповідачеві послуг такої вартості, оскільки акт здачі-прийняття цих послуг позивачем та відповідачем не складався та згідно з довіреністю № 269 від 19.11.2013р. не передбачено повноважень особи, якій видано цю довіреність, на отримання від позивача будь-яких послуг.

Таким чином, враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про неоплату відповідачем 1023,00 грн. наданих послуг, однак, разом з тим, строк оплати вказаних послуг згідно ч.2 ст.530 ЦК України не настав, оскільки вимогу про оплату послуг позивачем пред'явлено не було, а тому в цій частині позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовує висновків суду першої інстанції, тому не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Плюс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13 червня 2014 року по справі № 923/612/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Плюс» 13,50 (тринадцять грн. 50 коп.) грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 08.09.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко