Рішення
від 18.08.2014 по справі 465/4515/14-ц
ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/4515/14-ц

2/465/2613/14

РІШЕННЯ

Іменем України

18.08.2014 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,

при секретарі Гимон І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грифон-Буд», Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів, та з урахуванням заяви про уточнення (зміну) предмета позову, просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, який знаходиться у АДРЕСА_1 та зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Будівництво багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1».

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що згідно державного акта про право власності на земельну ділянку від 01 листопада 2011 року, вона є власником земельної ділянки у АДРЕСА_1 площею 0,0628 га., кадастровий номер 4610136900:06:005:0042. Цільове призначення даної земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку. Маючи намір здійснити на земельній ділянці будівництво багатоквартирного житлового будинку, позивачка 20 листопада 2011 року уклала із відповідачем - ПП «Грифон-Буд» попередній договір про передачу ПП «Грифон-Буд» функцій замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку. Умовами попереднього договору передбачалось укладення основного договору після погодження та затвердження у встановленому законом порядку проектної документації на будівництво багатоквартирного житлового будинку. Однак відповідач здійснив будівництво будинку на її земельній ділянці не виготовивши та не погодивши проектну документацію. Оскільки будинок збудовано на її земельній ділянці, позивачка просить суд визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Крім того, просить зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки відповідач безпідставно відмовив у реєстрації такої та повернув на доопрацювання, чим порушив її цивільні права на володіння, користування та розпорядження збудованим об'єктом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, з урахуванням поданої заяви про уточнення (зміну) предмета позовних вимог, позов підтримав повністю, просить прийняти рішення про повне задоволення позовних вимог. Вказує на те, що власником земельної ділянки, на якій збудовано будинок, є позивачка; будівництво відповідає вимогам державних будівельних та санітарних норм, що підтверджується відповідними висновками спеціалістів, визнання права власності на будинок за позивачкою не порушує нічиїх прав та інтересів. Задоволенням позову не буде порушено прав ПП «Грифон-Буд», оскільки, як вбачається з попереднього договору про передачу функцій замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку від 20 листопада 2011 року, домовленостями сторін не передбачалось набуття прав на збудоване нерухоме майно Приватним підприємством «Грифон-Буд» чи іншими особами, окрім позивачки.

В судовому засіданні представник відповідача ПП «Грифон-Буд» - Малишак А.С., проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечив, пояснив, що після укладення попереднього договору з позивачкою, ПП «Грифон-Буд» здійснило комплекс необхідних будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1. У зв'язку з нестабільністю цін на будівельні матеріали, будівництво проводилось одночасно з підготовкою проектно-кошторисної документації. Проектну документацію на час розгляду справи в суді, виготовлено та передано ОСОБА_1 Збудований будинок відповідає виготовленій проектній документації. Усі технічні рішення, які прийняті в проектній документації відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм і правил.

Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області в судове засідання не з'явився, письмово просить суд розглянути справу на підставі наявних доказів. В письмових поясненнях, зазначає, що власником або землекористувачем земельної ділянки, право на її забудову (будівництво), реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом, відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих будівельних робіт. Щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої позивачем зазначає, що після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 889662, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0628 га. 20 листопада 2011 року ОСОБА_1 та ПП «Грифон-Буд» уклали Попередній договір про передачу функцій замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку. Згідно досягнутих домовленостей, сторони зобов'язались до 30 березня 2012 року, але після виготовлення та погодження проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку, укласти основний договір про передачу функцій замовника будівництва Приватному підприємству «Грифон-Буд».

З пояснень представників сторін, Проекту на відповідність будівельним нормам здійснюваного самочинного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1, виготовленого ТзОВ «Левадія-проект», Ліцензії серії АВ № 489318, від 19 жовтня 2009 року, виданої ПП «Грифон-Буд» встановлено, що впродовж 2012-2014 років Приватним підприємством «Грифон-Буд» виконано будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці по АДРЕСА_1, належній ОСОБА_1 Будівництво розпочато та проведено без погодження проектної документації. Дана обставина ніким з осіб, які беруть участь у справі, не оспорюється.

З наданої позивачем інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1 вбачається, що багатоквартирний житловий будинок складається з:

- приміщень коридору І площею 1,7 кв. м.; коридору ІІ площею 6,9 кв. м.; насосної ІІІ площею 4,9 кв. м.; електрощитової IV площею 8,9 кв. м.; гаражу V площею 24,3 кв. м.; гаражу VI площею 24,3 кв. м.; гаражу VII площею 24,3 кв. м.; гаражу VIII площею 28,2 кв. м.; кладової ІХ площею 5,6 кв. м.; офісу № 1 загальною площею 39,2 кв. м., які знаходяться на цокольному поверсі будинку;

- офісу № 1 загальною площею 112,7 кв. м. та офісу № 2 загальною площею 38,6 кв. м., які знаходяться на першому поверсі будинку;

- кладової ХІV площею 5,0 кв. м.; двокімнатної квартири № 1 загальною площею 70,7 кв. м., житловою площею 35,9 кв. м.; двокімнатної квартири № 2 загальною площею 72,0 кв. м., житловою площею 35,5 кв. м.; трикімнатної квартири № 3 загальною площею 111,1 кв. м., житловою площею 43,1 кв. м., які знаходяться на другому поверсі будинку.

- двокімнатної квартири № 4 загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 35,9 кв. м.; двокімнатної квартири № 5 загальною площею 72,0 кв. м., житловою площею 35,5 кв. м.; двокімнатної квартири № 6 загальною площею 62,5 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м.; однокімнатної квартири № 7 загальною площею 38,8 кв. м., житловою площею 18,1 кв. м., кладової XVI площею 2,1 кв. м.; кладової XVII площею 2,6 кв. м., які знаходяться на третьому поверсі будинку;

- кладової ХІХ площею 5,0 кв. м.; двокімнатної квартири № 8 загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 35,9 кв. м.; двокімнатної квартири № 9 загальною площею 72,0 кв. м., житловою площею 35,5 кв. м.; двокімнатної квартири № 10 загальною площею 62,5 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м.; однокімнатної квартири № 11 загальною площею 38,6 кв. м., житловою площею 8,3 кв. м., які знаходяться на четвертому поверсі будинку;

- кладової ХХІ площею 2,1 кв. м.; кладової ХХІІ площею 2,6 кв. м.; трикімнатної квартири № 12 загальною площею 145,0 кв. м., житловою площею 69,0 кв. м.; двокімнатної квартири № 13 загальною площею 62,5 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м.; однокімнатної квартири № 14 загальною площею 38,8 кв. м., житловою площею 18,1 кв. м., які знаходяться на п'ятому поверсі будинку;

- кладової ХХІV площею 5,0 кв. м.; двокімнатної квартири № 15 загальною площею 70,5 кв. м., житловою площею 35,9 кв. м.; двокімнатної квартири № 16 загальною площею 71,8 кв. м., житловою площею 35,5 кв. м.; однокімнатної квартири № 17 загальною площею 105,9 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м., які знаходяться на шостому поверсі будинку;

- кладової XXVI площею 2,1 кв. м.; кладової XXVII площею 2,6 кв. м., які знаходяться на мансарді першого рівня будинку; кладової ХХІХ площею 5,0 кв. м., яка знаходиться на мансарді другого рівня будинку; трикімнатної квартири № 18 загальною площею 107,6 кв. м., житловою площею 73,0 кв. м.; трикімнатної квартири № 19 загальною площею 118,9 кв. м., житловою площею 68,7 кв. м.; трикімнатної квартири № 20 загальною площею 86,3 кв. м., житловою площею 50,1 кв. м., двокімнатної квартири № 21 загальною площею 52,0 кв. м., житловою площею 29,7 кв. м., які знаходяться на мансарді першого та другого рівня будинку.

Позивачем надано суду Звіт про технічне обстеження та висновки, виконаний Експертом по технічному обстеженню будівель та споруд, інженером-проектувальником Лобзіною О.М. (сертифікати сер. НОМЕР_2 та сер. НОМЕР_3), відповідно до якого будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 є завершене, основні несучі та огороджуючи будівельні конструкції виконані в повному обсязі, у відповідності до проекту на відповідність самочинного будівництва, виготовленого ТзОВ «Левадія-проект», будівництво об'єкта відповідає чинним будівельним нормам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству України, внутрішні інженерні мережі виконані в повному обсязі. Зовнішні інженерні мережі завершені.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою належного володіння, користування та розпорядження збудованим багатоквартирним житловим будинком з вбудованими нежитловими приміщеннями, 09 липня 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області із заявою про реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об'єкта «Будівництво багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1». Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 15 липня 2014 року повернула на доопрацювання декларацію про готовність об'єкта до експлуатації покликаючись на відсутність повноти даних про особу - інженера з технічного нагляду, проектну документацію, дозвільні документи, невідповідністю та неповнотою даних, зазначених у декларації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з ч. 6 ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач, як власник земельної ділянки, на якій наявне самочинно збудоване нерухоме майно, правомірно вимагає визнання за ним права власності на об'єкт самочинного будівництва. Судом встановлено, що визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво не порушуватиме прав та інтересів третіх осіб. Матеріалами справи підтверджено відповідність збудованого багатоквартирного житлового будинку вимогам чинних будівельних норм, нормативних актів з пожежної безпеки та санітарному законодавству. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про необхідність визнання права власності на збудований об'єкт за позивачем.

Такі висновки повністю відповідають роз'ясненням, викладених у п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч.2 ст. 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, суд виходить з наступного. Згідно ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Пунктом 2 Порядку визначено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Пунктом 10 Порядку визначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Повертаючи на доопрацювання декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, відповідач не врахував, що відповідно до ч. 6 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Лист від 15.07.2014 року № 7/136-3921 про повернення декларації не містить конкретно визначених підстав для висновку, що подана позивачем декларація про готовність об'єкта до експлуатації подана чи оформлена з порушенням установлених вимог. Зокрема, в листі відсутні конкретні вказівки про невідповідності площ та характеристик будинку, а висновки про відсутність повних даних спростовуються копією самої декларації.

Приймаючи рішення у справі, суд також керується роз'ясненнями, викладеними в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно якого право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (ст. 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень). Наприклад, це спори щодо безпідставної відмови органом місцевого самоврядування у дозволі на переобладнання чи перепланування житлового будинку, відмови у здійсненні забудови чи дозволі на будівництво тощо, якщо вони безпосередньо пов'язані з виникненням та здійсненням права власності на майно.

Оскільки спір щодо зобов'язання зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, що розглядається судом, безпосередньо пов'язаний з виникненням права власності на майно, він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 115, 319, 321, 325, 328, 376 392 Цивільного кодексу України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 2, 10 Постанови Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) право власності на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, який знаходиться на АДРЕСА_1, і складається з: