Рішення

від 02.09.2014 по справі 906/839/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" вересня 2014 р. Справа № 906/839/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Менчинська К.П. - дов. від 27.12.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт.Романів, Житомирська область)

про стягнення 18395,16 грн.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир) (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт. Романів, Житомирська область) (далі - відповідач) про стягнення 18395,16 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.06.2014 прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.07.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, тобто по 04.09.2014, розгляд справи відкладено, наступне судове засідання призначено на 02.09.2014.

В засіданні суду 02.09.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду додаткові докази по справі з клопотання долучити їх до матеріалів справи. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив. Про поважність причин неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали господарського суду Житомирської області від 15.07.2014 не виконав. Про дату та час проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повноважному представнику, копії ухвали від 15.07.2014.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на наведене, враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2011 між сторонами був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом (Договір) №5-2012-ПП-40 (а.с.10-11), згідно з умовами якого позивач (постачальник) постачає природний газ відповідачу (споживачу) в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

07.12.2012 сторонами підписано додаткову угоду №1/2012 до договору, згідно якого сторони домовились, зокрема, з 01.01.2013 викласти нумерацію договору №5-2012-ПП-40 на постачання природного газу за врегульованим тарифом у наступній редакції: "Договір №П-ПР-5-2013-40 на постачання природного газу за врегульованим тарифом".

Відповідно до п. 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання природного газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.

Споживач (відповідач) самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни на газ на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач (відповідач) проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим

Як передбачено п. 4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача.

На виконання умов даного договору, позивач протягом періоду з січня 2013 по квітень 2014 поставив відповідачеві природний газ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу та видатковими накладними, копія та дублікати яких наявні в матеріалах справи.

Однак, всупереч домовленості між сторонами оплату за природний газ та надані послуги відповідач здійснив з порушенням строків, визначених у п.4.6 Договору (платіжні доручення №4 від 08.01.2013, №17 від 17.01.2013, №21 від 21.01.2013, № 61 від 25.02.2013, №78 від 14.03.2013), а з квітня місяця 2013 припинив розрахунки, що призвело до виникнення заборгованості на суму 15458,50 грн.

Згідно листа-вимоги №343 від 09.04.2014 позивач повідомив відповідача про наявність боргу у сумі 15458,50 грн. Але відповідь так і не надійшла. Розрахунки не проведено.

Підпунктом 5.3.3 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний оплачувати позивачеві вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 15458,50 грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, враховуючи наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №П-ПР-5-2013-40 від 11.11.11р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо оплати вартості спожитого природного газу в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 458,50 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, за порушення термінів оплати вартості поставленого газу, заявлено до стягнення з відповідача 1201,32 грн. пені.

Відповідно до п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р., з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Пунктом 1.9 даної постанови визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно п.п. 6.2.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем нарахована відповідачу пеня на заборгованість прострочка платежу по якій виникла в лютому-березні 2013.

Тобто, правомірним було б нарахування пені по серпень-вересень 2013.

При цьому, позивачем нарахована пеня за період з 19.12.2013 по 20.06.2014.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення пені у сумі 1201,32 грн., за період з 19.12.2013 по 20.06.2014, є неправомірними оскільки нараховані позивачем з порушенням строків встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 561,59 грн. 3% річних та 1173,75 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у провадженні господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/173/14 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.04.2014 по справі №906/173/14, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт.Романів, Житомирська область), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт.Романів, Житомирська область), введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто по 25.07.2014, призначено розпорядником майна боржника Шведюк Л.П., оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна" (13001, Житомирська область, Романівський район, смт. Романів, вул. Заводська, буд. 18/2, ідентифікаційний код 31727512), вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно з абз. 4 ч. 3 ст. 19 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Відповідно до абз. 6 ч. 3 ст. 19 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Як вбачається з розрахунку, позивачем нараховано на суму заборгованості 3% річних за період з 04.04.2013 по 20.06.2014 на суму 561,59 грн.

Згідно розрахунку, позивачем нараховано на суму заборгованості інфляційні нарахування за період з жовтня 2013 по квітень 2014 на суму 1173,75 грн.

У зв'язку з введенням мораторію з 01.04.2014 по справі №906/173/14, нарахування , зокрема 3% річних та інфляційних нарахувань не проводиться.

Отже, здійснивши перерахунок, суд встановив, що 3% річних та інфляційні нарахування підлягають задоволенню частково, а саме:

- інфляційні нарахування у сумі 642,42 грн. за період з жовтня 2013 по березень 2014;

- 3% річних у сумі 459,94 грн. за період з 04.04.2013 по 31.03.2014.

Відповідач заперечень, щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних до суду не надав.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4-3, 33, 49, 82, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна" (13001, Житомирська область, Романівський район, смт. Романів, вул. Заводська, буд.18/2, ідентифікаційний код 31727512) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ідентифікаційний код 03344071):

- 15458,50 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім грн 50 коп.) - основного боргу;

- 459,94 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять грн 94 коп) - 3% річних;

- 642,42 грн. (шістсот сорок дві грн 42 коп.) - інфляційних нарахувань;

- 1644,82 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн 82 коп.) - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гнисюк С.Д.

Віддрукувати:

1-у справу

2-3-сторонам

рек. з повід.