Рішення

від 26.08.2014 по справі 911/2780/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 911/2780/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Флора»;

про стягнення 20 386, 20 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача : Плужник О.О. (довіреність б/н від 18.04.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВН СПРАВ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Флора» про стягнення 20 386, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2014 року порушено провадження у справі № 911/2780/14 та призначено справу до розгляду на 05.08.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 05.08.2014 року представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 08.07.2014 року не виконали, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 26.08.2014 року.

В судовому засіданні 26.08.2014 року позивач повідомив суду та надав докази часткового погашення відповідачем заборгованості в загальній сумі 10000 грн. за платіжними дорученнями № 159 від 07.07.2014 року та № 163 від 10.07.2014 року. В решті позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 26.08.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ КАРТОН» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ФЛОРА» (відповідач) було укладено Договір поставки № ГК 13/3/13 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язався виготовлювати та передавати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати гофрокартонну продукцію (надалі - Товар) на умовах, передбачених діючим Договором.

Згідно пункту 4.2. Договору Товар постачається партіями відповідно до заявок Покупця.

Згідно п. 8.2. Договору, розрахунок за отриману партію Товару провадиться наступним чином: 1-й етап: 50% від загальної суми Товару, на підставі виставленого рахунку-фактури, виставленого Постачальником, через установу банку шляхом перерахування грошових коштів з рахунка Покупця на поточний рахунок Постачальника впродовж 14 календарних днів з моменту поставки Товару; 2-й етап: остаточний розрахунок в розмірі 50% від загальної суми Товару, здійснюється Покупцем протягом 45 календарних днів з моменту поставки Товару.

На виконання умов Договору позивач здійснював поставки Товару на користь відповідача, однак, відповідач в домовленостей за Договором, отриманий Товар своєчасно та в повному обсязі не оплачував.

А саме, відповідачем в порушення визначених Договором строків оплати не оплачено Товар, отриманий від позивача згідно видаткової накладної №471 від 11.02.2014 року на загальну суму 20 402,76 грн., зокрема, відповідач мав сплатити 50% суми з відстрочкою 14 календарних днів з моменту поставки Товару, тобто до 25.02.2014 року та 50% суми з відстрочкою 45 календарних днів з моменту поставки Товару, тобто до 28.03.2014 року. Однак, в порушення умов Договору, відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив Товар за видатковою накладною №471 від 11.02.2014 року на загальну суму 20 402,76 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 10000 грн. після порушення провадження у справі, про що суд повідомив позивач, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача складає 10 402,76 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт поставки Товару та його неоплати відповідачем на суму 10 402,76 грн.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати Товару позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 968 грн. та 3% річних в сумі 170 грн.

Згідно з п. 10.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань згідно пункту 7.2. Договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення, до дня повного виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши розрахунок позовних вимог, судом встановлено, що пеня нарахована на фактичну суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за періоди, що не перевищують шість місяців від дати прострочення зобов'язання. Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних проведений на фактичну суму заборгованості в розмірі, передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 10 402,76 грн. боргу, 968 грн. пені та 170 грн.3% річних.

Оскільки відповідач сплатив частину боргу в сумі 10000 грн. після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 10000 грн., тому відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТА ФЛОРА» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 7, код 36578437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ КАРТОН» (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/30, код 36880389) 10 402 грн. (десять тисяч чотириста дві гривні) 76 коп. боргу, 968 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) пені, 170 грн. (сто сімдесят гривень) 3% річних та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 10000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.09.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.