Рішення

від 26.08.2014 по справі 911/2868/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 911/2868/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло»;

про стягнення 82 541,72 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача : Гелла С.В. (довіреність б/н від 02.06.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» про стягнення 82 541,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2014 року порушено провадження у справі № 911/2868/14 та призначено справу до розгляду на 05.08.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 05.08.2014 року, представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.07.2014 року не виконали, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 26.08.2014 року.

В судовому засіданні 26.08.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 26.08.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

встановив:

21.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТЖИТЛО» (відповідач, Замовник) було укладено Договір поставки товару №2111-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити товар Замовнику (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа Виконавця (далі - Товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти Товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Згідно до п.2.1. Договору кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Замовника, рахунках-фактурах Виконавця та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових).

Відповідно до п.3.1. Договору загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних Виконавцем і прийнятих Замовником заявок протягом терміну дії Договору.

Згідно до п.7.5 Договору Замовник зобов'язується оплатити товар згідно рахунків-фактур, та замовити його на поставку після оплати.

В силу п.7.6. Договору фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на рахунок Виконавця.

Як зазначає позивач, ним 22.11.2013 року на адресу відповідача було відвантажено Товар (ПК 72-12-8, ПК 72-10-8) на загальну суму 43313,16 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №352 та надано транспортні послуги по перевезенню вищевказаного Товару на загальну суму 7245,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом надання послуг, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Також, 25.11.2013 року на адресу відповідача було відвантажено Товар (ПК 20-15-8, ПК 54-15-8, ПК 66-15-8) на загальну суму 10 104,96 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №354, яка підписані повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками.

04.12.2013 року відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар на суму 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №301.

10.12.2013 року позивачем на адресу відповідача було відвантажено Товар (ПК 20-12-8, ПК 30-12-8, ПК 30-15-8, ПК 45-12-8, ПК 42-12-8, ПК 48-12-8) на загальну суму 21 462,52 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №369 та надано транспортні послуги по перевезенню вищевказаного товару на загальну суму 4 830,00 грн. (із ПДВ), що підтверджується актом надання послуг, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

26.12.2013 року відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №36079.

Також, вподальшому відповідачем було здійснено часткову оплату за Товар на суму 20 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №36710 від 14.03.2014 року на суму 5 000,00 грн., №36819 від 25.03.2014 на суму 5 000,00 грн., №36825 від 25.03.2014 на суму 2 500,00 грн., №37154 від 15.04.2014 на суму 1 000,00 грн., №37145 від 15.04.2014 на суму 1 000,00 грн., №37172 від 16.04.2014 на суму 1 000,00 грн., №37468 від 30.04.2014 на суму 1 500,00 грн., №37466 від 30.04.2014 на суму 1 500,00 грн., №37457 від 30.04.2014р. на суму 1 500,00 грн. із системи «Клієнт-Банк».

Також, позивач надав пояснення та докази того, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу, у відповіді на яку, відповідач наявність заборгованості визнав, зокрема, станом на дату відповіді 28.03.2014 року відповідач визнав заборгованість в сумі 38354,51 грн. та посилався на скрутне матеріальне становище.

Таким чином, з врахуванням часткових сплат, які були здійснені після відповіді на претензію, на момент звернення до суду з позовною заявою загальна заборгованість ТОВ «ГАРАНТЖИТЛО» перед ТОВ «СКМ Київ» становить 31 955,64 грн. (51955,64 грн. - 20 000,00 грн.). Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Як визначено ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, м матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його неоплати відповідачем на суму 31 955,64 грн.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 50586,08 грн. пені у відповідності до п.8.3 Договору в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.3 Договору №2111-1 про поставку товару від 21.11.2012 року за прострочення платежу відповідно до п.7.4 Договору замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що всупереч Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Таким чином, судом здійснено правильний розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає всього 4066,41 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 31 955,64 грн. та пені в сумі 4066,41 грн. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТЖИТЛО» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-Б, код ЄДРПОУ 37547792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ КИЇВ» (03065, м. Київ, пров. Машинобудівний, 27, оф.92, код ЄДРПОУ 38393700) 31 955,64 (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. боргу, 4066,41 (чотири тисячі шістдесят шість) грн. пені та 769,35 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.09.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.