Рішення

від 09.09.2014 по справі 927/1307/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

09 вересня 2014 року Справа № 927/1307/13

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС",

вул. Краківська, буд.13-А, м. Київ, 02094

відповідач: дочірне підприємство "Екран" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа",

вул. Одинцова, 25, м. Чернігів, 14030

предмет спору: про стягнення 63972,15 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС" подано позов про стягнення з відповідача - дочірнього підприємства "Екран" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" 37173,24 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 26798,91 грн., у зв"язку з невиконанням наказу господарського суду Чернігівської області від 25.02.2010 року, виданого на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 року по справі №10/83.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01873750 від 18.08.2014 року та № 01890558 від 01.09.2014р., але повноважного представника в судові засідання 28.08.2014 року та 09.09.2014р. не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 18.08.2014 року та від 28.08.2014р. суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2014 року надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 28.08.2014 року представником позивача було подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В судове засідання 09.09.2014 року повноважний представник позивача не з»явився.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про залучення до матеріалів справи додаткових документів та про розгляд справи 09.09.2014 року без участі повноважного представника.

Суд заяву задовольнив, подані документи залучено судом до матеріалів справи.

Заява позивача в частині розгляду справи без участі повноважного представника також задоволена судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Ухвалою суду від 28.08.2014 року сторони, були повідомлені, що нез»явлення в судове засідання повноважних представників сторін не є перешкодою для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 09.09.2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Суд, за відсутністю повноважного представника позивача, зачитав позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року по справі № 10/83 за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „СЕА Електронікс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "Нічний експрес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство спеціального зв"язку до дочірнього підприємства "Екран" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" про стягнення 317891,33 грн., було стягнуто з дочірнього підприємства "Екран"Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" (відповідача по даній справі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „СЕА Електронікс" (позивача по даній справі) 120957,32 грн. боргу; 141249,43 грн. доплати; 25751,01грн. пені за період з 03.07.2008 року по 29.07.2009 року; 19799,19 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2008 року по червень 2009 року; 3% річних в сумі 4034,59 грн. за період з 03.07.2008 року по 29.07.2009 року; 3117,92 грн. державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також вказним рішенням було встановлено, що 03.01.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС" (постачальник) та дочірнім підприємством "Екран" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" (покупець) було укладено договір поставки № 2, відповідно до якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов"язання передати у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач зобов"язувався прийняти товар та оплатити його на умовах визначених договором (п 1.1. договору №2 від 03.01.2006 року).

Найменування, кількість, ціна, вартість, строк поставки товару визначені у специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору (п.1.2., 2.1. договору). Одночасно, у п.8.2. договору зазначається, що замість специфікацій можуть використовуватися рахунки-фактури.

Відповідно до п. 2.3. договору, базисні умови поставки -DDP Чернігів (Інкотермс 2000) -склад покупця за адресою: м. Чернігів, вул. Одинцова, 25, якщо інше не зазначене у Специфікації.

Згідно п.3.1. договору, ціна кожної одиниці товару вказана в Специфікації і виражається в гривні. Ціна на товар підлягає зміні у випадках, встановлених, зокрема, договором (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, поставлений товар на загальну суму 120000,00 грн. підлягає оплаті покупцем (відповідачем) згідно відповідним рахункам - фактурам після отримання товару, але не пізніше 30 днів з дати поставки. Оплата товару здійснюється на підставі рахунків -фактур постачальника (п. 3.6. договору).

Згідно п. 3.10 Договору, у разі збільшення на день оплати курсу долару США і/або Євро до гривні, встановленого НБУ, більш ніж на 2% у порівнянні з курсом на дату підписання Специфікації, оплата товару здійснюється покупцем (відповідачем) за цінами, збільшеними пропорційно росту курсу долару США.

Також судом встановлено факт виконання позивачем взятих на себе зобов"язань щодо поставки товару за період з 01.06.2008р. по 31.05.2009р. та отримання товару відповідачем на суму 443553,60 грн., а також факт неналежного виконання покупцем (відповідачем) своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар, доплати, що виникла в результаті несвоєчасного погашення заборгованості, та встановлена заборгованість відповідача в сумі 120957 грн. 32 коп. за отриманий товар та заборгованість по доплаті в сумі 141249 грн. 43 коп., що виникла внаслідок збільшення курсу доллару США на момент плати товару. Судом відповідно встановлена прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов»язань щодо оплати отриманого товару та відповідно стягнуто 25751,01грн. пені за період з 03.07.2008 року по 29.07.2009 року; 19799,19 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2008 року по червень 2009 року; 3% річних в сумі 4034,59 грн. за період з 03.07.2008 року по 29.07.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 року по справі №10/83, рішення господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року по справі №10/83 залишено без змін.

25.02.2010 року на примусове виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 року по справі №10/83, господарським судом Чернігівської області було видано наказ про стягнення з Дочірнього підприємства "Екран" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СЕА Електронікс" боргу в сумі 120957,32грн., доплати в сумі 141249,43грн., пені в сумі 25751,01грн., інфляційних втрат в сумі 19799,19грн., 3% річних в сумі 4034,59грн., 3117,92 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із наданих позивачем документів, наказ господарського суду Чернігівської області від 25.02.2010 року про примусове виконання цього рішення по справі №10/83, знаходиться на примусовому виконанні у Деснянському відділі Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (постанова про відкриття виконавчого провадження Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 22.10.2013 року ВП №40315824), але на даний час рішення господарського суду Чернігівської області по справі № 10/83 не виконано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки в розмірі 37173,24 грн. за період прострочення з 01.09.2011 року по 30.06.2014 року та 3% річних в сумі 26798,91 грн. за період прострочення з 01.09.2011 року по 30.06.2014 року, які нараховані на всю суму 315027 грн.46 коп., яка була стягнута згідно рішення господарського суду Чернігівської області від 10.11.2009 року у справі №10/83, та включала в себе борг в сумі 120957,32грн., доплату в сумі 141249,43грн., пеню в сумі 25751,01грн., інфляційні втрати в сумі 19799,19грн., 3% річних в сумі 4034,59грн., 3117,92 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов"язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов"язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, чинне законодавство не пов"язує припинення зобов"язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов"язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, у зв"язку з чим наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В той же час правова природа пені зовсім інша, оскільки пеня - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Інфляційні втрати та три відсотки річних є мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов»язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тобто, пеня, інфляційні втрати та три проценти річних носять допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити пеню, інфляційні втрати та три проценти річних за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового, а три проценти річних і інфляційні втрати - відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також не є зобов»язанням в розумінні ч. 1 ст. 509 ЦК України, а є відшкодуванням позивачу судових витрат за результатами розгляду судової справи.

Таким чином, рішення суду про стягнення пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 року у справі №12/207 та постанові Верховного Суду України від 18.02.2014р. у справі № 905/909/13-г.

Відповідно до ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України , рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З урахуванням вищевикладених обставин суд доходить висновку, що інфляційні втрати та три відсотки річних підлягають нарахуванню лише на суму основного боргу в розмірі 120957 грн. 32 коп. та на суму доплати в розмірі 141249 грн.43 коп.

Відповідно інфляційні втрати за прострочку оплати за період з 01.09.2011р. по 30.06.2014р. становлять 32360,59 грн., а три відсотки річних - 22262 грн.42 коп.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачем також не надано суду доказів виконання рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 10/83 та доказів погашення заборгованості по договору №2 від 03.01.2006 року, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат за період з 01.09.2011р. по 30.06.2014р. в сумі 32360,59 грн. та трьох процентів річних в сумі 22262 грн. 42 коп. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1560 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 546, 549, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст. 35, 49, 75, 82-85, 111 28 , 115 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Екран" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа", вул. Одинцова, 25, м. Чернігів, 14030 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 31895406) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС", вул. Краківська, буд.13-А, м. Київ, 02094 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 32611674) 32360,59 грн. інфляційних втрат, 22262 грн. 42 коп. трьох процентів річних та 1560 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М. Лавриненко

uuuuuuuuuuuuuuuuuu

b