Постанова

від 26.08.2014 по справі 810/4468/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року №810/4468/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбазальтізол» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбазальтізол» (далі - позивач, ТОВ «Укрбазальтізол», Товариство) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0002571502 від 07.04.2014, яким Товариство зобов'язано сплатити штраф з податку на додану вартість в розмірі 31334,28 грн., в частині нарахування штрафу в розмірі 30931,44 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що вважає безпідставними висновки Акту №330/15-01/37911323 від 07.04.2014 «Про порушення правил сплати (перерахування) податків» (далі - Акт перевірки), складеного за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства, поданої у грудні 2013 року за листопад 2013 року та в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого у лютому 2014 року за листопад 2013 року. Вважає такі висновки такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 30931 грн. 44 коп., застосованих за затримку на 54 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 156521,40 грн. з податку на додану вартість згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти адміністративного позову посилався на затримку позивачем сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 156521,40 грн. на 54 календарних дні, у зв'язку з чим контролюючим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Товариству на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України нараховано штраф в розмірі 31304,28 грн. (20% від несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань).

У судовому засіданні як свідок була допитана головний бухгалтер ТОВ «Укрбазальтізол» ОСОБА_1 (далі - свідок), яка надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві обставинам.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Укрбазальтізол», код за ЄДРПОУ 37911323, зареєстроване як юридична особа 28.03.2012, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

20.12.2013 Товариством до Податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість (а.с. 20-23), додаток 5 до декларації з податку на додану вартість, та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2013 року.

Як пояснили представник позивача та свідок, вказану декларацію подано у електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc»; згідно з вимогами роботи програми був створений реєстр отриманих та виданих податкових накладних за звітний період, виконано перевірку, підписано за допомогою електронних ключів; на підставі реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2013 року створено податкову декларацію з податку на додану вартість; всі дані, відображені у реєстрі, отримали своє відображення в податковій декларації; в результаті, в розрахунках за звітний період виникло значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 1 грн., що відображено також в рядку 20.2 Розділу III Податкової декларації; на вимогу програми створено додаток 5 до податкової декларації, в розділах якого були відображені такі ж самі дані, як в реєстрі, та в декларації; після підписання додатку 5 до податкової декларації разом з податковою декларацією їх направлено до Податкового органу.

Відповідно до облікової картки платника податків з податку на додану вартість станом на 31.12.2013 за Товариством обліковувалася недоїмка у розмірі 156522,19 грн., у тому числі єдиний внесок 1865,00 грн., та ПДВ 154658,00 грн. згідно з декларацією.

Приведене підтверджується копією податкової вимоги форми «Ю» №236-15 від 09.01.2014 на суму 1864,19 грн. (а.с. 18).

На підставі викладеного суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність заборгованості в розмірі 154685,00 грн. у обліковій картці, адже протилежне підтверджено матеріалами справи.

При цьому, представник позивача та свідок наголошують на тому, що податковий кредит у розмірі 154659,00 грн. підтверджено також реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Як зазначив позивач та показав свідок, у лютому 2014 року Товариством самостійного виявлено, що у зв'язку з імовірним збоєм у роботі вказаної комп'ютерної програми разом із додатком 5 до податкової декларації направлено податкову декларацію за листопад 2013 року без зазначення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 154659,00 грн., що призвело до заповнення в Розділі III «Розрахунки за звітний період» податкової декларації з податку на додану вартість до сплати податку до бюджету в сумі 154658,00 грн. (а.с. 24-27). Після виявлення вказаної помилки, позивач звернувся до Податкового органу за роз'ясненнями, внаслідок чого працівниками останнього запропоновано подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням платником самостійно виявлених помилок.

19.02.2014 Товариством до Податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року (а.с. 46-51), згідно з яким у рядку 17 визначено суму податкового кредиту в розмірі 154659,00 грн., а рядок 25 «сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду» та рядок 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» скориговано на 154658,00 грн. у бік зменшення.

07.04.2014 посадовою особою Податкового органу на підставі статей 113, 126 Податкового кодексу України встановлено порушення Товариством правил сплати (перерахування) податку на додану вартість, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з розрахунком штрафної санкції до Акту перевірки встановлено прострочення сплати Товариством податку в розмірі 1864,20 грн. на 54 дні (з 02.12.2013 по 24.01.2014) та в розмірі 145657,20 грн. на 51 день (з 31.12.2013 по 19.02.2014), у зв'язку з чим нараховано штраф в розмірах 372,84 грн. та 30931,44 грн. відповідно, що разом складає 31304,28 грн.

07.04.2014 Податковим органом прийнято на направлене на адресу позивача податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0002571502 від 07.04.2014, яким зобов'язано сплатити штраф з податку на додану вартість в розмірі 31334,28 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0002571502 від 07.04.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Згідно із підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За приписами статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1). Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2).

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Порядок внесення змін до податкової звітності врегульовано статтею 50 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до положень статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, позивачем самостійно виявлено недоліки у поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість, а саме: подання декларації з податку на додану вартість без зазначення у рядку 17 суми податкового кредиту в розмірі 154659,00 грн.

Скористувавшись наданим статтею 50 Податкового кодексу України правом, позивач 19.02.2014 направив на адресу контролюючого органу відповідний уточнюючий розрахунок, згідно з яким у рядку 17 визначено суму податкового кредиту в розмірі 154659,00 грн., а рядок 25 «сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду» та рядок 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» скориговано на 154658,00 грн. у бік зменшення.

З облікової картки платника податків вбачається, що 19.02.2014 на підставі вказаного уточнюючого розрахунку позивачеві зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 154658,00 грн.

При цьому проведено вказану перевірку, складено Акт перевірки та прийнято податкове повідомлення-рішення 07.04.2014, тобто після уточнення Товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Отже, Товариством не було порушено вимог статей 200 Податкового кодексу України, адже узгоджене грошове зобов'язання у сумі 154658,00 грн. відсутнє, а відтак положення статті 126 Податкового кодексу України до спірних відносин застосовані Податковим органом неправомірно.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, правомірності нарахування позивачу штрафної санкції в розмірі 30931,44 грн. не доведено.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення у вищевказаній частині, у зв'язку з чим адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 128, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Ш» №0002571502 від 07 квітня 2014 року в частині нарахування штрафу в розмірі 30931 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 44 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбазальтізол» (код за ЄДРПОУ 37911323) судовий збір у розмірі 260 (двісті шістдесят) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.