Рішення

від 01.09.2014 по справі 522/5424/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

01.09.2014

Справа № 522/5424/14-ц

Провадження № 2/522/5199/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2014 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР Електро» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку та збитків за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування завданої моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЛБР Електро» та просить стягнути з відповідача на його користь нараховану та невиплачену суму заробітної плати у розмірі 6 592, 21 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6 086, 86 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 243, 24 грн., збитки за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 291, 30 грн., а також суму моральної шкоди у розмірі 30 000, 00 грн.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що з 27 квітня 2011 року він працював в ТОВ «ЛБР Електро» на посаді архітектора відділу будівельного проектування. У зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати наказом №4-К від 03 лютого 2014 року він був звільнений з займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак, в день звільнення йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі за період з 01 жовтня 2013 року по 03 лютого 2014 року у розмірі 6 592, 21 грн., заборгованість за невикористану відпустку у розмірі 6 086, 86 грн. Оскільки заборгованість по заробітній платі досі не виплачена позивачу, він просить також стягнути з ТОВ «ЛБР Електро» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2 343, 24 грн., а також суму збитків за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 291, 30 грн.

Також позивач вказує, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає в приниженні честі, гідності та ділової репутації у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні з роботи. Все це призвело до душевних хвилювань та переживань. Завдану йому моральну шкоду за затримку розрахунку оцінює у розмірі 30 000, 00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав заяву про розгляд справи в заочному порядку.

Представник відповідача ТОВ «ЛБР Електро» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцезнаходженням товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, судова повістка надсилається юридичним особам за адресою їх місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У відповідності до п. 116 цих Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. П. 119 Правил передбачено, що після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Невручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання. Протягом зазначеного строку відправник/адресат може звернутися до оператора поштового зв'язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

До суду повернулось поштове повідомлення форми Ф-119 від 18 серпня 2014 року за спливом строку зберігання, що свідчить про те, що представник відповідача до операторів поштового зв'язку не звертався. Вищевикладене свідчить про недобросовісне виконання процесуальних обов'язків відповідачем, тому суд вважає, що останній про розгляд справи був сповіщений належним чином. У зв'язку з цим, суд вважає за можливе, у відповідності до ст. 224 ЦПК України, та зі згоди позивача, провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №3-Л від 27 квітня 2011 року ОСОБА_1 з 27 квітня 2011 року він працював в ТОВ «ЛБР Електро» на посаді архітектора відділу будівельного проектування, що підтверджується також копією трудової книжки серії НОМЕР_2 та особової картки працівника.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Наказом №4-К від 03 лютого 2014 року позивач був звільнений з займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

В порушення вищевказаної норми у день звільнення позивачу не була виплачена заборгованість по заробітній платі за період з 01 жовтня 2013 року по 03 лютого 2014 року у розмірі 6 592, 21 грн. та заборгованість за невикористану відпустку у розмірі 6 086, 86 грн., яка була нарахована відповідачем.

Відповідачем не була надана довідка про заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 Однак, факт наявності вищевказаної заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі підтверджується випискою за картковим рахунком клієнта за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року та за порід з 01 січня 2014 року по 23 березня 2014 року, які було надано до суду позивачем.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем визнаний факт заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 за вищевказані періоди.

Відповідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тому, позовні вимоги щодо стягнення вищевказаної суми заборгованості по заробітній платі та заборгованості за невикористану відпустку підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У судовому засіданні також доведено, що відповідач при звільненні з посади не виплатив ОСОБА_1 нараховану заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, тому суд вважає, що з ТОВ «ЛБР Електро» на користь позивача необхідно також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року в розмірі 6 592, 21 грн., тобто до дня подання позовної заяви, а також компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6 086, 86 грн.

Згідно довідки №542/07 від 09 грудня 2013 року, виданої ТОВ «ЛБР Електро», середньомісячна заробітна плата позивача складає 1 241, 28 грн. Згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за розрахунковий період для обчислення середнього заробітку був взятий період з грудня місяця 2013 року по січень місяць 2014 року.

Оскільки, станом на 31 березня 2014 року час затримки складає 83 робочих дні, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з ТОВ «ЛБР Електро» на користь позивача становить 3 243, 24 грн.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Тому, суд вважає також обґрунтованими вимогу позивача про стягнення з ТОВ «ЛБР Електро» на його користь збитків за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 291, 30 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то за п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

У судовому засіданні встановлено, що діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в приниженні честі, гідності та ділової репутації у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні з роботи. Все це призвело до душевних хвилювань та переживань.

Тому, суд вважає за можливе задовольнити вищевказану позовну вимогу частково, виходячи із принципу розумності та справедливості, та стягнути з ТОВ «ЛБР Електро» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500, 00 грн.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судових витрат відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», а саме за подання позову про стягнення заробітної плати, та інші вимоги, що випливають з трудових правовідносин, суд вирішив стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 243, 60 грн.

Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд , зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Таким чином, дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення позивача, суд вважає його вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 38, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 24, 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 3, 4, 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, ч. 4 ст. 174, 208-209, 212-215, 218, 224-225, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР Електро» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку та збитків за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування завданої моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР Електро» (код ЄДРПОУ 35458931) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нараховану та невиплачену суму заробітної плати за період з 01 жовтня 2013 року по 03 лютого 2014 року у розмірі 6 592 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 21 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6 086 (шість тисяч вісімдесят шість) грн. 86 коп., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року у розмірі 3 243 (три тисячі двісті сорок три) грн. 24 коп., збитки за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 291 (двісті дев'яносто одна) грн. 30 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР Електро» (код ЄДРПОУ 35458931) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму моральної шкоди у розмірі 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР Електро» (код ЄДРПОУ 35458931) в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Ю.Б. Свячена