Постанова

від 29.08.2014 по справі п/811/2634/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2014 року Справа № П/811/2634/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О., Білоус І.В.

за участю представників:

позивача - Солдатенко Е.С.,

відповідача - Данілова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року №0003782201, №0003792201 та №0003802201, винесені Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у зв'язку з тим, що на думку відповідача, позивачем було порушено вимоги: пп.14.1.257, п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток за 2013 рік всього у сумі 391 022 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1 806 грн.. Також, за висновками перевірки, позивачем на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.8, п.201.10, п.201.15, ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України було занижено податок на додану вартість на суму 67 283 грн., у тому числі по періодах: липень 2013 р. - 4583 грн., серпень 2013 р. - 30724 грн., вересень 2013 р. - 32426 грн.. Однак, позивач не погоджується з даними висновками відповідача і вважає їх необґрунтованими. Так, згідно акту перевірки підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств стало не включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ПП "Нафтобудком", ПП "Сатурн СВ", ПП "Троян СВ", ПП "ТІ.ЕН.ТІ." у розмірі 2 059 818 грн., стосовно якої на думку податкового органу минув строк позовної давності. Однак, позивач зазначає, що вказаний висновок відповідача не відповідає дійсності, оскільки позивачем з вказаними вище контрагентами було укладено додаткові угоди, згідно яких термін розрахунків за поставлені товари було відстрочено до 2017 року, що не було враховано в ході перевірки. Також, позивач не погоджується з висновками щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Альфа12", оскільки податковий кредит, протягом перевіряємого періоду, сформовано позивачем на підставі первинної документації та відповідно до вимог законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачем подано заперечення проти позову згідно якого зазначено, що позивачем на порушення пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України не задекларовано у рядку 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства "інші доходи" суму простроченої кредиторської заборгованості за отримані ТМЦ (послуги), які залишилися нестягнутими після закінчення терміну позовної давності за 2013 рік в сумі 2 059 818 грн.. Крім того, оскільки контрагентом ПП "Альфа12" до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, позивачем на порушення статей 198, 201 та 202 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинам з даним контрагентом на суму ПДВ - 67 283 грн.. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають (т.2 а.с.6-8).

У судовому засіданні представник відповідача також не визнав позовні вимоги, просив суд в їх задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство "Світловодський завод "Спецзалізобетон" 16.12.1994р. зареєстровано виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області як юридична особа, здійснює свої діяльність у відповідності до Статуту (а.с.8-30) та перебуває на обліку в Світловодській ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с.32).

Судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №234/2201/00132003 від 04.06.2013 року (т.2 а.с.22-74).

За висновками акту, перевіркою встановлено порушення, зокрема:

1. пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік всього у сумі 391 022 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1806 грн.;

2. п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п.201.8, 201.10, 201.15 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 67 283 грн., у тому числі по періодах: липень 2013 р. - 4 583 грн., серпень 2013 р. - 30 274 грн., вересень 2013 р. - 32 426 грн..

Позивачем подано заперечення до акту перевірки №234/2201/00132003 від 04.06.2013 р., та згідно відповіді Світловодської ОДПІ від 02.07.2014 р. №6733/10/22-1-27 висновки викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства (т.1 а.с.86-89, 90-94).

На підставі акту перевірки відповідачем 07.07.2014р. винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0003782201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 586 503 грн., з яких: 391 002 грн. - за основним платежем, 195 501 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.95, 97);

- №0003792201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 806 грн. (т.1 а.с.96);

- №0003802201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 100 925 грн., з яких: 67 283 грн. - за основним платежем, 33 642 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.98-99).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

І. Заниження податку на прибуток за 2013 рік всього у сумі 391 022 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1 806 грн..

Відповідно до акту №234/2201/00132003 від 04.06.2013 р., при проведенні перевірки по податку на прибуток позивачем не було відображено у рядку 03 Декларацій "інші доходи" суми безнадійної кредиторської заборгованості за 2013 рік в сумі 2 059 818 грн.. Так, позивачем не було виконано взяті на себе зобов'язання щодо своїх контрагентів, а саме: ПП "Нафтобудком" (код за ЄДРПОУ 37130273), ПП "Сатурн СВ" (код за ЄДРПОУ 367107776), ПП "Троян СВ" (код за ЄДРПОУ 36092819), ПП "Ті.Ен.Ті" (код за ЄДРПОУ 36491964). Позивач є боржником та має кредиторську заборгованість, зокрема, по ПП "Нафтобудком" в сумі 157583,04 грн. (дата виникнення вересень 2010 року); по ПП "Сатурн СВ" в сумі 1085658 грн. (дата виникнення серпень 2010 року); по ПП "Троян СВ" в сумі 581 799,60 грн. (дата виникнення травень 2010 року); по ПП "Ті.Ен.Ті" в сумі 234 777,34 грн. (дата виникнення грудень 2010 року). На думку відповідача, дана сума заборгованості позивача перед вказаними вище юридичними особами за отриманий товар (роботи, послуги), яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, вважає такою, що підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та на підставі п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України включається до складу його доходів (з урахуванням суми вхідного ПДВ) та відображається в рядку 03.25 додатка ІД до Декларації з податку на прибуток підприємства.

Відтак, відповідач дійшов висновку, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. встановлено його заниження всього у сумі 391 022 грн. та завищення збитків підприємства на 1 806 грн..

Суд не погоджується з цим та зазначає наступне.

Пунктом 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено поняття доходу як загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно пункту 134.1.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

За приписами п.135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Водночас, у відповідності до п.135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, згідно вимог пп..135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно абзацу "а" пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, за приписами ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Встановлено і підтверджено доказами у справі, що позивач перебував у господарських взаємовідносинах з ПП "Нафтобудком", ПП "Сатурн СВ", ПП "Троян СВ", ПП "ТІ.ЕН.ТІ.".

Так, між позивачем (покупець) та ПП "Нафтобудком" (постачальник) укладено договір поставки №35 від 01.08.2010 року, у відповідності до якого постачальник зобов'язувався постачати (передавати) товар у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. Згідно п.4.2. даного Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку шляхом повної передоплати за кожну партію товару (т.1 а.с.100-102).

Додатковою угодою №1 від 25.08.2010 р. було внесено зміни до Договору №35 від 01 серпня 2010 року, зокрема п.4.2 Договору викладено в наступній редакції: " 4.2. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку по факту поставки кожної партії товару, але не більше трьох років з моменту отримання товару" (т.1 а.с.103).

Між позивачем (покупець) та ПП Сатурн СВ" (постачальник) було укладено договір поставки №18 від 01.04.2010, згідно п. 4.2. якого розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку шляхом повної передоплати за кожну партію товару (т.1 а.с.105-107).

27.04.2010 р. між позивачем (покупець) та ПП "Троян СВ" (постачальник) укладено договір поставки № 23, згідно до пункту 4.2 якого розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку шляхом повної передоплати за кожну партію товару (т.1 а.с.109-111).

Між позивачем (покупець) та ПП "ТІ.ЕН.ТІ." (постачальник) було укладено договір поставки № 32 від 01.11.2009 року, згідно до п.4.2 якого розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку шляхом повної передоплати за кожну партію товару (т.1 а.с.113-115).

Поставку товару здійснено: за договором № 35 від 01.08.2010 року у вересні 2010 р., за договором №18 від 01.04.2010 року у серпні 2010 р., за договором №23 від 27.04.2010 року у травні 2010 р., за договором №32 від 01.11.2009 р. у грудні 2010 р., що не заперечувалось як в ході перевірки позивача, так і у судовому засіданні. Проте, як пояснив позивач, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, терміни розрахунків за поставлений товар було відстрочено.

Судом встановлено, що 18.07.2013 р. між позивачем та ПП "Нафтобудком" укладено додаткову угоду №2 до договору №35 від 01 серпня 2010 року, згідно якої сторони дійшли згоди відстрочити термін розрахунку за поставлений товар згідно даного Договору на строк 4 (чотири) роки, але не пізніше 18 липня 2017 року (т.1 а.с.104).

19.03.2013 року між позивачем та ПП Сатурн СВ" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №18 від 01.04.2010р., згідно якої сторони дійшли згоди відстрочити термін розрахунку за поставлений товар згідно даного Договору на строк 4 (чотири) роки, але не пізніше 19 березня 2017 року (т.1 а.с.108).

12.04.2013 року між позивачем та ПП "Троян СВ" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №23 від 27.04.2010р., згідно якої сторони дійшли згоди відстрочити термін розрахунку за поставлений товар згідно даного Договору на строк 4 (чотири) роки, але не пізніше 12 квітня 2017 року (т.1 а.с.112).

28.10.2012 року між позивачем та ПП "ТІ.ЕН.ТІ" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №32 від 01.11.2009 р., згідно якої сторони дійшли згоди відстрочити термін розрахунку за поставлений товар згідно даного Договору на строк 4 (чотири) роки, але не пізніше 28 жовтня 2017 року (т.1 а.с.116).

Таким чином, з наведених вище обставин суд дійшов висновку, що кредиторська заборгованість позивача по господарським взаємовідносинам з ПП "Нафтобудком" в сумі 157583,04 грн., з ПП "Сатурн СВ" в сумі 1085658 грн., з ПП "Троян СВ" в сумі 581799,60 грн., з ПП "Ті.Ен.Ті" в сумі 234777,34 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою та не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки не підпадає під визначення цих понять, встановлених п.п.14.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, та не містить їх ознак, а, отже, позивач не зобов'язаний був відносити суму цієї кредиторської заборгованості до складу інших доходів 2013 р. згідно до приписів п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 цього Кодексу.

Суд також не погоджується з висновками відповідача в частині того, що починаючи з серпня 2012 року підприємства ПП "Нафтобудком" (стан платника 8 - Внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), ПП "Сатурн СВ" (стан платника 15 - Перейшов до іншої ДПІ), ПП "Троян СВ" (стан платника 8 - Внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), ПП "Ті.Ен.Ті" (стан платника 15 - Перейшов до іншої ДПІ), не знаходяться за юридичною адресою та не звітують до ДПІ, тобто не проводять господарську діяльність, а тому, укладені позивачем додаткові угоди не можуть бути виконанні в реальній дійсності. Так, відповідачем не було надано доказів визнання, у встановленому законом порядку, договорів поставки та додаткових угод до них недійсними, доказів припинення юридичних осіб - ПП "Нафтобудком", ПП "Сатурн СВ", ПП "Троян СВ", ПП "Ті.Ен.Ті", або визнання їх банкрутами. А тому, оцінюючи правомірність додаткової угоди до договору поставки з точки зору її реальної дійсності, податковий орган фактично вийшов за межі своєї компетенції, що полягає у здійснені податкового контролю. Водночас, згідно чинного законодавства податковий контроль не вправі перевіряти реальну дійсність та економічну доцільність рішень платників, які у сфері господарювання наділені самостійністю та широкою дискрецією.

Також, є необґрунтованим посилання відповідача на матеріали кримінальної справи №12012131009007, оскільки суду не надано доказів того, що станом на день перевірки позивача їм було надано відповідну юридичну оцінку компетентним судом, а у справі винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили.

Отже, висновки про заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 391 022 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1 806 грн. є необґрунтованими та спростовані фактичними обставинами у справі, а тому податкові повідомлення-рішення №0003782201 та №0003792201 від 07.07.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

ІІ. Заниження податку на додану вартість на суму ПДВ 67 283 грн..

Як встановлено перевіркою, за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. позивачем було задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3 791 447 грн.. При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за даний період встановлено його завищення всього у сумі 67 283 грн., в тому числі за липень 2013 р. в сумі 4 583 грн., серпень 2013 р. в сумі 30 274 грн., вересень 2013 р. в сумі 32 426 грн., по взаємовідносинах з ПП "Альфа - 12". Вказане ґрунтується на тому, що з метою підтвердження задекларованого позивачем податкового кредиту використано матеріали від Кременчуцької ОДПІ, за місцем реєстрації ПП "Альфа - 12" (код за ЄДРПОУ 38468827) за період: липень, серпень, вересень 2013 року: акт № 4915/16-03-22-02-12/38468827 від 25.11.2013 року; акт № 2119/16-03-22-02-12/38468827 від 20.09.2013 року; акт № 221/16-03-22-02-12/38468827 від 24.01.2014 року. Перевірками було встановлено, що ПП "Альфа - 12" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань контрагенту-покупцю ПАТ Світловодський завод "Спецзалізобетон" та не відвантажило ТМЦ (арматуру згідно укладеного договору №197 від 28.02.2013 року).

Відтак, на думку податкового органу, на порушення п.198.1, п.198.2. п.198.3 ст.198 п.201.8, 201.10, 201.15 ст.201, п.202.1. ст.202 Податкового кодексу України позивач завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Альфа-12" на суму ПДВ 67 283 грн.

Згідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 ПК України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 17 липня 2013 року між позивачем (покупець) та ПП "Альфа-12" (постачальник) було укладено договір поставки №32, згідно предмету якого постачальник зобов'язувався постачати (передавати) товар у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. Предметом Договору є арматура А 1000 діаметром 10-12 мм в кількості 90 тонн за ціною 7 100 грн./т (в т.ч. ПДВ). Згідно п.4.1 Договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом повної передплати (т.1 а.с.117-118).

На виконання вимог вищевказаного договору позивачем здійснено часткову оплату товару, що підлягав поставці на загальну суму 403 700 грн., у тому числі ПДВ - 67 283 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 31.07.2013 р. №4601 на суму 27 500 грн., від 08.08.2013 р. №4632 на суму 68 500 грн., від 20.08.2013 р. №4678 на суму 54 150 грн., від 30.08.2013 р. №4709 на суму 59 000 грн., від 04.09.2013 р. №4530 на суму 137 750 грн., від 05.09.2013 р. №4713 на суму 56 800 грн. (т.1 а.с.119-124).

В свою чергу, ПП "Альфа 12" було виписано позивачу податкові накладні: №1 від 31.07.2013 р. на суму 27 498,30 грн., в т.ч. ПДВ - 4 583,05 грн., №10 від 08.08.2013 р. на суму 68 500,80 грн., в т.ч. ПДВ - 11 416,80 грн., №18 від 20.08.2013 р. на суму 54 114,60 грн., в т.ч. ПДВ - 9 024,10 грн., №15 від 30.08.2013 р. на суму 59 001 грн., в т.ч. ПДВ - 9 833,50 грн., №3 від 05.09.2013 р. на суму 56 800 грн., в т.ч. ПДВ - 9 466,67 грн., №1 від 04.09.2013 р. на суму 137 754,20 грн., в т.ч. ПДВ - 22 959,03 грн. (т.1 а.с.125-130).

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отримані позивачем від ПП "Альфа-12" податкові накладні складені належним чином, відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.144-168, 191-211, 229-246) та включені до складу податкового кредиту з ПДВ в липні, серпні та вересні 2013 року (т.1 а.с.131-143, 170-173, 175-190, 214-227) по першій події у відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України - з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ПП "Альфа-12" вбачається, що позивачем, окрім декларування податкового кредиту з ПДВ, було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договір, сторонами якого є позивач та ПП "Альфа-12", укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено той факт, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З огляду на вказану норму вбачається, що однією із підстав коригування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту є саме повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг. Водночас, відповідачем не надано доказів того, що на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0003802201 від 07.07.2014 року постачальником ПП "Альфа-12" було повернуто позивачу суму попередньої оплати за товар у розмірі 403 700 грн., у тому числі ПДВ - 67 283 грн..

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 67 283 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 33 642 грн., тому податкове повідомлення-рішення №0003802201 від 07.07.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього обов'язку по доказуванню правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу з Державного бюджету України судові витрати по справі у розмірі 487,20 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 07 липня 2014 року №0003782201, №0003792201, №0003802201.

Присудити публічному акціонерному товариству "Світловодський завод "Спецзалізобетон" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 487,20 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 03.09.2014р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина