Постанова

від 09.09.2014 по справі 815/5008/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5008/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за поданням Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 5 280,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області звернулась до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 5 280,00 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК».

В обґрунтування подання податковий орган зазначив, що підприємством самостійно не було сплачено в установлені строки суму податкового боргу, що стало підставою для виставлення податкової вимоги № 660-25 від 08.07.2014 р. та звернення до суду після спливу 60-ти днів, наступних за днем надіслання платнику податків податкової вимоги.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився. До суду надійшло клопотання за вхід. №1389/14 про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся телефоном, відповідно до приписів ч. 2 ст. 38 КАС України, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом про неможливість повідомлення сторони. Телефон, за яким повідомлявся відповідач, зазначений в Єдиному державному реєстрі, а відтак, згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З аналізу даної норми закону слідує, що повідомлення відповідача за вказаним телефоном є належним.

Відповідно до частини 8 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його виніс, та платника податків, стосовно якого його винесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Правовідносини з приводу розгляду адміністративними судами подань органів державної податкової служби України унормовані ст.183-3 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.183-3 КАС України, провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом.

Системно проаналізувавши положення Податкового кодексу України та КАС України, суд доходить висновку, що в разі наявності у платника податків заборгованості перед бюджетом законодавець наділив податкові органи повноваженнями: 1) на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частину (п.20.1.18 ст.20 ПК України), 2) на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абз.2 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України), 3) на звернення до суду з поданням про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків (абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України).

При цьому, саме приписи абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України прямо кореспондують положенням п.п.3 ч.1 ст.183-3 КАС України.

Судом встановлено, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК» (код ЄДРПОУ 32470385) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 09.07.2003 року за № 26303241Ю0010187.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.09.2014 р. ТОВ «ПМК» має податковий борг у сумі 5 280, 68 грн. по податку на прибуток приватних підприємств, у зв'язку із несплатою задекларованих зобов'язань по декларації № 9090645450 від 25.02.2014р.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно до п.п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ний податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Та згідно п.57.2 цієї ж статті зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 підпункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області сформована податкова вимога № 660 - 25 від 08 липня 2014 року, яка була відправлена засобами поштового зв'язку 11.02.2014 року за юридичною адресою відповідача: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 7/3, кв. 4, з повідомленням про вручення, яке повернулось на адресу ДПІ із відміткою про вручення 16.07.2014 р.

В ході розгляду справи, порушень, визначених ст. 42 Податкового кодексу України правил направлення податковим органом документів на адресу платника податків, судом не встановлено.

За правилами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абз.1 п.57.3 ст.57); у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз.2 п.57.3 ст.57).

Пунктом 113.1 ст.113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Враховуючи той факт, що визначені контролюючим органом суми податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням не було оскаржено платником в адміністративному чи судовому порядку, вони є узгодженими.

Доказів виконання податкового обов'язку, відповідно до положень ст.ст.37 та 38 Податкового кодексу України, щодо заявленої до стягнення суми заборгованості відповідачем до суду не надано.

В ході розгляду справи доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України внаслідок втрати податковим повідомленням - рішенням юридичної дії внаслідок оскарження винесеного контролюючим органом правового акту індивідуальної дії в судовому або позасудовому порядку або доказів відсутності податкового обов'язку внаслідок дефектів у формі, змісті правових підстав походження такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджується долученою до справи роздруківкою картки особового рахунку, яка за правилами ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

В силу приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд зважає, що за визначенням п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Аналізуючи приписи п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що податковий орган має обов'язок скласти податкову вимогу і направити цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у випадку невиконання податкового обов'язку платником податків, котрий до цього не мав заборгованості перед Державним бюджетом України. В разі збільшення податкового боргу (тобто у випадку продовження існування податкового боргу після направлення податкової вимоги за правилами Податкового кодексу України і зростання розміру невиконаного податкового обов'язку) підстав для формування податковим органом нових податкових вимог на так звану "новостворену суму податкового боргу" і направлення таких вимог на адресу платника податків не має, оскільки п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу врегульовані ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до п.95.2 якої стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95); орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби (абз.2 п.95.3 ст.95).

Оцінивши наявні у справі документи за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, де вказано, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд також зазначає, що відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов підлягає задоволенню, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена долученими до матеріалів справи доказами.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 183-3, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 5 280,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК» (код ЄДРПОУ 32470385, за адресою: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 7/3, кв. 4) кошти за податковим боргом з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5 280,00 гривень, з банківських рахунків підприємства, а саме:

- р/р 26006408897, АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві, МФО 380805;

- р/р 260552260, ООДАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Одеса, МФО 328351;

- р/р 26041311682801, АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209;

- р/р 26007311682801, АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209;

на бюджетний рахунок р/р 31114009700005, бюджетна класифікація 11021000, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, отримувач - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя Потоцька Н.В.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК» (код ЄДРПОУ 32470385, за адресою: 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 7/3, кв. 4) кошти за податковим боргом з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5 280,00 гривень, з банківських рахунків підприємства, а саме:

- р/р 26006408897, АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві, МФО 380805;

- р/р 260552260, ООДАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Одеса, МФО 328351;

- р/р 26041311682801, АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209;

- р/р 26007311682801, АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209;

на бюджетний рахунок р/р 31114009700005, бюджетна класифікація 11021000, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, отримувач - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.