Рішення

від 21.08.2014 по справі 645/8893/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження:№ 22ц/790/3820/14 Головуючий 1 інст. - Алтухова О.Ю.

Справа № 645/8893/13 Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

при секретарі Маковецькій О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «УКООПГАРАНТ» на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 2014 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю (ТзДВ) «Страхова компанія «УКООПГАРАНТ» про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія (ПрАТ СК ) «ВУСО» звернулося до суду в порядку вимог ст.ст. 993,1166,1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася 09.12.2010 року за участю автомобіля «Шевроле Авео» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та втомобіля «Ніссан Кашкай» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, і в результаті якої автомобіль останнього отримав технічні пошкодження.

При розгляді справи ПрАТ СК «ВУСО» уточнило свої вимоги, заявивши їх також до співвідповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія (ТДВ СК) «УКООПГАРАНТ» , і в остаточному варіанті позивач просив стягнути на його користь в порядку регресу у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ТДВ СК «УКООПГАРАНТ» суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 6017,66 грн. та понесені судові витрати в сумі 229,40 грн.

Посилався на те, що 11.09.2007 р. між ПрАТ СК «ВУСО» та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту. Згідно наряду-замовлення № 101 від 17.12.2010 р., рахунку-фактури №20/ 1 від 20.12.2010 р. вартість матеріального збитку склала 21697 грн.

Виплата страхового відшкодування в сумі 12035,33 грн. була здійснена ОСОБА_4 платіжним дорученням № 2729 від 12.03.2011 р. відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника, листа - згоди вигодонабувача за договором страхування -ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» , страхового акту від 12.03.2011 р.

Враховуючи спільну вину водіїв транспортних засобів в ДТП, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку половину виплаченої ним страхової суми.

Розгляд справи відбувся без участі відповідачів в порядку вимог ст.ст. 224-226 ЦПК України.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 2014 року позов ПрАТ СК «ВУСО» задоволено частково: на його користь стягнуто з ТОВ СК «УКООПГАРАНТ» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5507,66 грн. та судовий збір в сумі 209,96 грн. , а з ОСОБА_3 - стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 510 грн. та судовий збір в сумі 19,44 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2014 року заяву представника відповідача про перегляд вищевказаного заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ СК «УКООПГАРАНТ», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленим, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПРАТ СК «ВУСО» до ТОВ СК «УКООПГАРАНТ».

Вказує, що районним судом не враховано, що винними в ДТП визнано обох водіїв транспортних засобів - учасників ДТП, при цьому вина водія ОСОБА_3 в ДТП мінімальна і складає приблизно 1%, а водія ОСОБА_4 - є значно більшою, тому розмір відшкодування повинен був визначений відповідно до ступеню кожного з водіїв.

Зазначає, що судом не враховано, що передбачена ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оцінка пошкодженого майна у вигляді звіту про оцінку майна, позивачем не була проведена, а всупереч вимогам ст.. 37.1.4 цього Закону позивачем безпідставно проведені страхові виплати ОСОБА_4

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні (ч.3).

Між тим оскаржуване рішення суду першої інстанції в повному обсязі не відповідає вказаним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ПрАТ СК «ВУСО» про стягнення з відповідачів в порядку регресу матеріальної шкоди ґрунтуються на законі та наданими сторонами доказами.

Судова колегія не може в повному обсязі погодитися з такими висновками районного суду, оскільки вони зроблені з порушенням вимог матеріального закону.

Правове регулювання використання страховиком права вимоги, що звертається до фактичного заподіювача шкоди, про повернення коштів, виплачених страхувальнику або вигодонабувачу на підставі договору страхування певного виду у разі настання страхового випадку, передбачає можливість використання страховиком такого права залежно від виду страхування у порядку як суброгації, так і регресу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ПрАТ СК «ВУСО» просило стягнути з відповідачів кошти, виплачені страхувальнику ОСОБА_4 за договором добровільного страхування наземного транспорту № 62986-20-02 від 11.09.2007 року в порядку регресу ( ст.. 1191 ЦК України) , однак також посилалося й на іншу підставу таких стягнень - вимоги ст. 993 ЦК України.

Як встановлено районним судом та підтверджується матеріалами справи

09 грудня 2010 року сталася ДТП за участю автомобіля «Шевроле Авео» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та втомобіля «Ніссан Кашкай» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням його власника ОСОБА_4, і в результаті якої автомобіль останнього отримав технічні пошкодження.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в скоєнні правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави.

Вказана постанова суду є преюдиціальною для виниклих цивільно-правових відносин відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України.

Згідно договору № 62986-20- 02 від 11.09.2007 р. добровільного страхування наземного транспорту , укладеного між ПрАТ СК «ВУСО» та ОСОБА_4 , страховим випадком визначається подія у paзi якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи iз суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для виплати страхового відшкодування є відповідно до п. 5.2 договору страхування рахунок станції технічного обслуговування.

Відповідно до наряду-замовлення № 101 від 17.12.2010 р. та рахунку-фактури № 20/1 від 20.12.2010 р. вартість матеріального збитку складає 21697 грн.

Згідно Страхового акту № 647-02 від 12.03.2011 р. до договору страхування наземного транспорту № 62980-20-02 від 11.09.2007 р. розмір страхового відшкодування склав 12 035 грн., яке було виплачено страхувальнику ОСОБА_4.в повному обсязі з урахуванням листа вигодонабувача ХОФ АКБ «Укрсоцбанк».

У зв'язку з зазначеним районним судом обґрунтовано зроблений висновок про те, що виплата страхового відшкодування в сумі 12035,33 грн. була здійснена ОСОБА_4 відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» та п. 5.2 договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до полісу № ВА/4847859 про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ТДВ СК «УКООПГАРАНТ» з лімітом відповідальності страховика 25 500 грн.

Судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів обґрунтовано зроблений висновок про те, що ТДВ СК «УКООПГАРАНТ» не надано відомостей про те, що ОСОБА_3 не надав повідомлення про ДТП своєму страховику.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи вину обох учасників зазначеної ДТП, суд обґрунтовано на підставі вищезазначених доказів прийшов до висновку про необхідність стягнення з ТДВ СК «УКООПГАРАНТ» 9 страховика ОСОБА_3 половину страхового відшкодування, виплаченою позивачем ОСОБА_4 без врахування відповідно до ст.. 9 Закону України «Про страхування» франшизи, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що передбачена ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оцінка пошкодженого майна у вигляді звіту про оцінку майна, позивачем не була проведена, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки при виплаті страхового відшкодування ОСОБА_4 позивач виходив з вимог Закону України «Про страхування» та договору добровільного страхування наземного транспорту, до якого ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не застосовується.

Таким чином, судова колегія вважає, що районним судом правильно з'ясовані обставини справи та виниклі між сторонами правовідносини, але неправильно застосована норма матеріального права, оскільки перехід до ПрАТ СК «ВУСО» як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, не в порядку регресу, а в порядку, передбаченому ст. 993 ЦК України (суброгації).

У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову ПрАТ СК «ВУСО» до ТДВ «Страхова компанія «УКООПГАРАНТ» про стягнення у відшкодування шкоди в сумі 5507,66 грн. у порядку вимог ст.. 1191 ЦК України та ухваленням рішення в цій частині з застосуванням до цих відносин ст.. 993 ЦК України щодо стягнення з ТДВ «Страхова компанія «УКООПГАРАНТ» на користь позивача 5507,66 грн.

В іншій частині оскаржуване рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313,314,316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 2014 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позову ПрАТ Страхова компанія «ВУСО» до ТзДВ «Страхова компанія «УКООПГАРАНТ» про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «УКООПГАРАНТ» (ЄДРПОУ 21618844) на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5507 ( п'ять тисяч п'ятсот сім) грн. 66 коп.

В іншій частині заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дна набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: