Рішення

від 03.09.2014 по справі 910/12335/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12335/14 03.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор"

до Приватного акціонерного товариства "Народна Фінансово-Страхова компанія "Добробут" в особі відокремленого підрозділу ПрАТ "НФСК "Добробут" "Регіональне управління"

про стягнення заборгованості в розмірі 62 639,44 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Загурський Р.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Народна Фінансово-Страхова компанія "Добробут" в особі відокремленого підрозділу ПрАТ "НФСК "Добробут" "Регіональне управління" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 62 639,44 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/12335/14, розгляд справи призначено на 23.07.2014 р.

17.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 23.07.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 23.07.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 23.07.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 23.07.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/12335/14, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 23.07.2014 р. було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 03.09.2014 р.

У судове засідання 03.09.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 03.09.2014 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду не виконав.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.10.2007 р. між Відокремленим підрозділом Закритого акціонерного товариства «Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут» «Регіональне управління» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармастор" (установа) укладено Договір № 90/07-ЛПУ про забезпечення медикаментами застрахованих осіб в Відокремленому підрозділі Закритого акціонерного товариства «Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут «Регіональне управління» (Договір), відповідно до умов якого страховик доручає, а установа бере на себе зобов'язання забезпечувати медикаментами (послуги) громадян, застрахованих за договорами добровільного медичного страхування, які мають страхові поліси страховика за заявкою страховика.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору установа зобов'язана надавати послуги в рамках узгоджених між сторонами обсягах за дорученням страховика. Медикаменти, що надаються застрахованим особам повинні відповідати стандартам якості, що підтверджено сертифікатами якості.

Страховик замовляє послуги шляхом надання установі заявки факсимільним зв'язком (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що страховик сплачує установі за надані застрахованим особам медикаментами відповідно до затверджених тарифів (цін) та згідно з обсягом замовлених послуг.

Відповідно до п. 2.2 Договору розрахунки здійснюються шляхом безготівкової оплати страховиком рахунків-фактур установи. Рахунок-фактуру установа виставляє страховику на основі акту виконаних робіт. У термін 10 днів з моменту подання установою рахунку-фактури страховик зобов'язаний провести оплату за фармакологічні послуги.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 Договору цей Договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє один рік; договір автоматично продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання договору за 30 діб до дати його закінчення.

На виконання умов вказаного Договору, на підставі заяв на відпуск медикаментів, позивачем були надані послуги відповідачу в період з 15.11.2012 р. по 21.01.2013 р. на загальну суму 59 590,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт № 11/К/12/1 від 15.11.2012 р. на суму 7 729,93 грн., № 11/К/12/2 від 30.11.2012 р. на суму 24 599,73 грн., № 12/К/12/1 від 15.12.2012 р. на суму 12 419,81 грн., № 12/К/12/2 від 31.12.2012 р. на суму 5 203,62 грн., № 1/К/13/1 від 15.01.2013 р. на суму 3 146,87 грн., № 1/К/13/2 від 31.01.2013 р. на суму 6 490,87 грн.

Однак відповідач свої зобов'язання по оплаті за Договором не виконав, внаслідок чого станом на 25.02.2014 р. у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 59 590,83 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу (№ 625 від 04.11.2013 р., № 1254/12 від 12.12.2013 р., № 125/13 від 19.02.2014 р.), проте свою заборгованість за Договором відповідач не сплатив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 59 590,83 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 228,50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 820,08 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та здійснені відповідно до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 228,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 820,08 грн. підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 59 590,83 грн., 3% річних в розмірі 2 228,50 грн. та інфляційних втрат в розмірі 820,08 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А; ідентифікаційний код: 31093336) в особі Відокремленого підрозділу ПрАТ «НФСК «Добробут» «Регіональне управління» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8, офіс 4; ідентифікаційний код: 33938362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 61; ідентифікаційний код: 34048360) заборгованість в розмірі 59 590 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 83 коп., 2 228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 50 коп. 3% річних, 820 (вісімсот двадцять) грн. 08 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 08.09.2014 р.

Суддя О.В. Нечай