Рішення

від 08.09.2014 по справі 909/737/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 р. Справа № 909/737/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача:Городенківського підприємства "Теплоенерго"

вул. Шевченка, 42, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100

про стягнення 36 139 грн. 74 коп., з яких: 28 747 грн. 87 коп. пені,

1 640 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 5 751 грн. 87 коп. 3% річних

За участю представників:

від позивача: Єфременко О.О. - головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту, (довіреність №14-88 від 18.04.14);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Городенківського підприємства "Теплоенерго" про стягнення 36 139 грн. 74 коп., з яких: 28 747 грн. 87 коп. пені, 1 640 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 5 751 грн. 87 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.07.14.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.14, в зв"язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 08.09.14.

08.09.14 представник відповідача в судове засідання не з»явився, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою господарського суду від 22.07.14; доказ отримання ухвали відповідачем наявний в матеріалах справи (а.с. 47). Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України. На час прийняття рішення по справі від відповідача не надходило до суду заяви про застосування спливу позовної давності.

08.09.14 присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 12/1150-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 31 жовтня 2012 року. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме порушення строків оплати за спожитий природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 28 747 грн. 87 коп., 3 % річних в сумі 5 751 грн. 87 коп. та 1 640 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Згідно вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 жовтня 2012 між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 12/1150-БО-15 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір; а.с. 12-17).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір № 12/1150-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 31 жовтня 2012 року є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що продавець зобов»язується передати у власність покупцю у 2012 році природній газ, ввезений на митну територію ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов»язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач протягом жовтня - грудня 2012 року передав у власність відповідача природний газ обсягом 207,424 тис.куб.м. на загальну суму 966955 грн. 93 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.12 (а.с.18), від 30.11.12 (а.с.19) та від 31.12.12 (а.с.20).

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено факт поставки відповідачу природного газу на суму 966955 грн. 93 коп.; отримання відповідачем товару відбулося в рамках договору № 12/1150-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 31 жовтня 2012 року.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що вартість отриманого природного газу відповідачем сплачено повністю, однак з порушенням строків, встановлених умовами договору, а саме: за отриманий природний газ в жовтні 2012 року повна оплата здійснена 22.02.13, за отриманий природний газ в листопаді 2012 року повна оплата здійснена 15.03.13, за отриманий природний газ в грудні 2012 року повна оплата здійснена 15.03.13, тобто, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав, порушивши договірні строки оплати.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки договір № 12/1150-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 31 жовтня 2012 року скріплений підписами уповноважених на це осіб, затверджений печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 12/1150-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 31 жовтня 2012 року підтверджується матеріалами справи.

Згідно приписів ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі не виконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо нарахування пені слід зазначити наступне.

При перевірці розрахунку позивача судом встановлено, що позивачем нараховано пеню по акту від 31 жовтня 2012 року (за жовтень місяць) за періоди: з 14.11.12 по 16.11.12, з 17.11.12 по 31.12.12, з 01.01.13 по 22.02.13; по акту від 30 листопада 2012 року (за листопад місяць) за періоди: з 14.12.12 по 31.12.12, з 01.01.13 по 22.02.13, з 23.02.13 по 05.03.13; по акту від 31 грудня 2012 року (за грудень місяць) за період з 14.01.13 по 15.03.13.

З матеріалів справи вбачається, що при нарахуванні пені позивач помилився щодо періодів нарахування, оскільки день оплати відповідачем боргу не може бути днем початку нарахування пені, а лише наступний.

Відповідно до п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов»язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно з вірним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 28350 грн. 50 коп. (розрахунок додається).

В частині стягненні пені в сумі 397 грн. 37 коп. слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

При перевірці розрахунку позивача щодо нарахування 3 % річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначені періоди нарахування, а саме, день оплати позивачем враховано до попередньої заборгованості.

Згідно з вірним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 5670 грн. 09 коп. (розрахунок додається).

В частині стягненні 3% річних в сумі 81 грн. 78 коп. слід відмовити.

Суд перевірив нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 1640 грн. 00 коп. та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним .

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 204, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Городенківського підприємства "Теплоенерго" про стягнення 36 139 грн. 74 коп., з яких: 28 747 грн. 87 коп. пені, 1 640 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 5 751 грн. 87 коп. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Городенківського підприємства "Теплоенерго" (вул. Шевченка, 42, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100; код 23924534) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001; код 20077720) - 1 640 (одну тисячу шістсот сорок) грн. 00 коп. інфляційних втрат, пеню в сумі 28350(двадцять вісім тисяч триста п»ятдесят) грн. 50 коп., 3 % річних в сумі 5670(п»ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 09 коп. та 1803(одну тисячу вісімсот три) грн. 25 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Городенківського підприємства "Теплоенерго" про стягнення пені в сумі 397 (триста дев»яносто сім)грн. 37 коп., 3 % річних в сумі 81(вісімдесят одна) грн. 78 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.14

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"