Рішення

від 04.09.2014 по справі 916/1007/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2014 р.Справа № 916/1007/14

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

До відповідачів: 1.Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області;

2. Приватне підприємство „Аргент 2009";

3. Західне Чорноморське державне басейнове Управління охорони, використання та відтворення водних ресурсів та регулювання риболовства;

про стягнення

Головуючий - Погребна К.Ф.

Судді - Никифорчук М.І.

Зайцев Ю.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі паспорту;

ОСОБА_4 - довіреність;

Від відповідача 1.: Масалов П.В. - довіреність;

Хмельницький А.О. - довіреність;

Від відповідача 2.: -не з'явився;

Від відповідача 3.: Швець О.Є. - довіреність.

Тітарчук О.І. - довіреність.

В судовому засіданні 04.09.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі паспорту;

Від відповідача 1.: -не з'явився;

Від відповідача 2.: -не з'явився;

Від відповідача 3.: Швець О.Є. - довіреність.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області; Приватного підприємства „Аргент 2009", Західного Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання та відтворення водних ресурсів та регулювання риболовства про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2014р. було порушено провадження по справі №916/1007/14 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство „Аргент 2009" та Західне Чорноморське державне басейнове Управління охорони, використання та відтворення водних ресурсів та регулювання риболовства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2014р. було виключено Приватне підприємство „Аргент 2009" та Західне Чорноморське державне басейнове Управління охорони, використання та відтворення водних ресурсів та регулювання риболовства зі складу учасників судового процесу, а саме як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено їх до участі у справі №916/1007/14 в якості відповідачів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2014р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2014р. справу №916/1007/14 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №314 від 25.06.2014р. справу №916/1007/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Степанова Л.В., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Степанова Л.В., суддя Цісельський О.В.

Приймаючи до уваги перебування судді Цісельського О.В. у відпустці з 11.08.2014р. по 20.09.2014р. та судді Степанової Л.В. у відпустці з 18.08.2014р. по 05.09.2014р., згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №591 від 19.08.2014р., справу №916/1007/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Никифорчук М.І., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Никифорчук М.І., суддя Зайцев Ю.О.

27.08.20014р. судом залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду остаточну редакцію позовних вимог позивача, викладену у заяві від 20.08.2014р. (вх.№2-3561/14 від 26.08.2014р.).

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі з урахуванням остаточних уточнень відповідачем у справі визначив Західне Чорноморське державне басейнове Управління охорони, використання та відтворення водних ресурсів та регулювання риболовства та просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 47322,25грн., а саме: вартість риби товсто лоба вагою 1300кг. у сумі - 36000грн.; вартість вилучених сіток - 5495грн.; за послуги банку при перерахуванні судового збору - 53,27грн.; кошти, витрачені за відправлення поштової кореспонденції у сумі - 194,84грн.; кошти, витрачені на придбання залізничних квитків та бензину у сумі 1752,14грн.; оплати послуг адвоката у сумі 2000грн.; судовий збір у сумі 1827грн.

Відповідач - Західне Чорноморське державне басейнове Управління охорони, використання та відтворення водних ресурсів та регулювання риболовства проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов та уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні 04.09.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, виданого Виконавчим комітетом Котовської міської ради Одеської області від 25.06.1992р., фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є приватним підприємцем. Відповідно до договору оренди землі від 31.12.2010р., укладеного між Котовською райдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_1, останній строком на 25 років орендує земельну ділянку(землі водного фонду) загальною площею 170,8395га на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області. Мета оренди - рибогосподарські потреби (товарне риборозведення).

03.04.2011р. державним інспектором Південно-Бугського територіального відділу Західного - Чорноморсього державного басейнового Управління охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства Постолатій О.В. було складено відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 протоколи №016767 №016766 по ч. 4 ст. 85 КУпАП та вилучено приватну власність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - сітки капронові рибацькі довжиною 300м - 3шт., ліскові сітки довжиною 300м - 3шт. на загальну вартість 5995грн. (накладна №30 та №48), а також живу рибу - "товстолоб" загальною вагою -1300кг.

14.04.2011р. постановою начальника ВД Котовського МВ УМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, по факту незаконного заняття рибним промислом.

15.04.2011р. постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області по справі №3-1185/2011р.: "Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_11 за ч.4 ст.85 КУпАП передано Котовському міжрайонному прокурору Одеської області для вирішення питання у відповідності до ст.97 КПК України".

06.06.2011р. постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області по справі №3-1184/2011р.:"Справу про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.85 КУпАП провадженням закрито".

27.10.2011р. постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області по справі №4-69/2011р.:"Скаргу ОСОБА_11 на постанову про порушення кримінальної справи №-25201100182 від 14.04.2011р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України - задоволено; Постанову про порушення кримінальної справи №-25201100182 від 14.04.2011р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України у відношенні ОСОБА_11 - скасовано; в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_11 за фактом незаконного зайняття рибним промислом, з заподіянням істотної шкоди, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України - відмовлено".

27.10.2011р. постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області по справі №4-122/2011р.: „Скаргу ОСОБА_10 на постанову про порушення кримінальної справи №-25201100182 від 14.04.2011р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України - задоволено; постанову про порушення кримінальної справи №-25201100182 від 14.04.2011р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України у відношенні ОСОБА_10 - скасовано; в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_10 за фактом незаконного зайняття рибним промислом, з заподіянням істотної шкоди, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України - відмовлено.

Зазначені постанови на час розгляду справи набрали законної сили.

Котовським райсудом під час розгляду матеріалів справи, на підставі яких була порушена кримінальна справа, було встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на законних підставах надавали допомогу позивачу у риборозведенні, у тому рахунку у вилові риби для переміщення у спеціальний загін на воді, навіть без пересування риби на берег. У зв'язку з вищевикладеним та вимог ст. 63 Закону України "Про тваринний світ", п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства порушено не було.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. по справі №916/1120/13, порушеній за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Західно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного інспектора Південно-Бугського територіального відділу Західно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства Постолатій Олександра Васильовича; Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області за участю Прокурора м.Одеси про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 81995грн. - у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду вмотивоване, передчасним зверненням за захистом своїх прав до суду, оскільки, як встановлено матеріалами справи та не заперечувалося сторонами у справі, позивач за період з 03.04.2011р. по 20.09.2013р. із заявами про повернення йому вилученої 03.04.2011р. у ОСОБА_11 та ОСОБА_10 риби (товстолоб загальною вагою 1300кг) та промислових знарядь лову (сіток у кількості 4 шт.) ні до Західно-Чорноморської рибохорони, ні до Південно-Бугського тервідділу Західно-Чорноморської рибохорони не звертався. Поряд з цим, в судовому засіданні 23.09.2013р. представником Західно-Чорноморське державне басейнове Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства було зазначено про те, що у разі звернення ОСОБА_1 із заявою про повернення йому вилученої 03.04.2011р. у ОСОБА_11 та ОСОБА_10.(товстолобу загальною вагою 1300кг) та промислових знарядь лову(сіток у кількості 4 шт.) його заява буде розглянута.

Рішення набрало законної сили.

02.10.2013р., з метою отримання незаконно вилученої риби та знарядь лову, позивачем начальнику Західного Чорноморського державного Басейнового Управління охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства була направлена заява про повернення вилученого 03.04.2011р. майна.

13.11.2013р. за №2945 позивачем отримана відповідь про те, що вилучені сітки він може отримати в смт. Любашівка, а рибу в 1111 «Аргент 2009».

Управлінням «Західно-Чорноморська рибоохорона» розглянуто заяву позивача від 02.10.2013р. (вх. № 3197 від 14.10.2013р.) та надано відповідь листом 13.11.2013р. за №2945.

В листі зазначено, що згідно приймального акту від 03 квітня 2011 року держінспектор рибоохорони Південно-Бугського тервідділу Постолатій О.В. здав, а інженер-механік Південно-Бугського тервідділу ОСОБА_13, прийняв на склад. Південно-Бугського тервідділу вилучені у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 згідно протоколу №№ 016766, 016767 від 03 квітня 2011 року сітки ставні промислові з ліскових матері довжиною 300м, висотою 2,5м, вічко 80мм у кількості 3 (три) штуки та сітку с промислову з капронового матеріалу довжиною 300м, висотою 8м, вічко 80 мм у кілью (одна) штука. У листі зазначено, що вказані знаряддя лову можна отримати у матеріально-відповідальної особи Південно-Бугського тервідділу управління, відповідальної за зберігання на складі вилучених сіток ОСОБА_13 за адресою місця розташування тервідділу: смт. Любашівка, вул. Завокзальна, 1А.

Вилучену у ОСОБА_11 та ОСОБА_10 згідно протоколів №№ 016766, 016767 від 03 квітня 2011 року риба - товстолоб загальною вагою 1300кг відповідно до підпункту пункту 12, пункту 1, пункту 3 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою КМ України від 25 серпня 1998 року № 1340 та згідно Угоди № 01 від 26.01.2011р. була здана згідно акту приймання-передачі на збереження майна від 03.04.2011р. до ПП «Аргент 200» (код-36552875). Вказане майно може бути повернуто Вам ПП «Аргент 2009» відповідно до пункту вищезгаданого Порядку № 1340. Місцезнаходження ПП «Аргент 2009» (згідно відомостей ЄДР): 65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10/2, офіс 4.

Позивачем на адресу ПП «Аргент 2009» 19.11.2013р. направлено претензію про повернення риби за адресою, зазначеною у листі. Поштове відправлення з претензією повернулося за закінченням терміну зберігання.

З метою отримання сіток, 21.11.2013р. позивач повторно звернувся з заявою до начальника Південно-Бугського тервідділу Західного - Чорноморсього державного басейнового Управління охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства з проханням повідомити про дату та час коли їх можливо отримати.

Листом від 28.11.2013р. за №672 позивачем отримано відповідь, в якій зазначено, що 31.10.2011р. до Південно-Бугського тервідділу рибоохорони прибули громадяни ОСОБА_14 та ОСОБА_1, які на той час, здійснювали спільну рабо-господарську діяльність і пояснили, що вилучені у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 сітки їм не належать, а є власністю гр. ОСОБА_14, у якого орендар водойми ОСОБА_1 отримав для тимчасового користування. Аргументуючи тим, що термін розгляду вищевказаних адміністративних матеріалів пройшов вказані сітки були передані гр. ОСОБА_14 на відповідальне зберігання.

Вищевикладене зумовило звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду з даним позовом та уточненням до нього, згідно яких просить суд стягнути з Західно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на його користь матеріальну шкоду у сумі 47322,25грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Господарським судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно набутого майна.

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимоги про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України ).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю (майном).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Матеріалами справи встановлено, що право власності на сітки капронові рибацькі довжиною 300м - 3шт., ліскові сітки довжиною 300м - 3шт. на загальну вартість 5495грн. (накладні №30 від 12.02.2010р. та №48 від 03.05.2010р.), а також живу рибу - "товстолоб" загальною вагою -1300кг. вартістю 36000 грн. (довідка №13 від 02.01.2014р.) належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Вилучені у квітні місяці 2011р. інспектором держрибохорони Постолатієм О.В. рибацькі ліскові сітки та риба на час розгляду справи ФОП ОСОБА_1 не повернуті, незважаючи на чисельні звернення.

Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду окружним адміністративним судом справи №815/3168/14 за позовом відповідача до голови Косіївської сільської ради, за участю третьої особи - ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та незаконними актів, суд дійшов наступного.

Пунктом п.3.16. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, а зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія доходить беззаперечного висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі та відсутності підстав, що унеможливлюють розгляд даної справи №916/1007/14 до розгляду окружним адміністративним судом справи №815/3168/14, оскільки факти, що мають преюдиційне значення для розгляду господарської справи №916/1007/14, вже встановлені в ухвалі колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області від 13.05.2014р. по справі №11-кп/785/297/14, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20.01.2014р. ОСОБА_1 засуджений за ст. 342 ч.2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 120 неоподаткованих мінімумів громадян, за ч. ч. 1 та 2 ст. 249 КК України - виправданий в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області від 13.05.2014р. по справі №11-кп/785/297/14 вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 січня 2014 року, відносно ОСОБА_1 в частині засудження його за ст.342 ч.2 КК України - скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі вимог п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

З ухвали убачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався органами досудового слідства в тому, що він в той-же день близько з 17 до 20 години, перебуваючи на зазначеному вище водоймищі, умисно, незаконно, без дозвільних документів, в період нересту, використовуючи заборонене знаряддя лову - сітку виловив рибу в кількості 34 штуки загальною вартістю 8670 грн., чим наніс істотну шкоду державі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Також органами обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 23.04.2013 року з 10 до 20 години, перебуваючи на вказаному вище водоймі умисно, незаконно, без дозвільних документів, в період нересту, використовуючи заборонене знаряддя лову - сітку виловив рибу на загальну суму 1071 грн., чим наніс істотну шкоду державі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України.

В ухвалі зазначено, що згідно режиму рибогосподарської діяльності орендованого ОСОБА_1 водоймища, в ньому водяться аборигенні риби та інтродуцентні (заселені), до яких відноситься і товстолоб, оскільки він не спроможний до самовідтворення і вирощується виключно штучно, саме вилов вказаної риби і інкриміновано ОСОБА_1 згідно обвинувального акту.

За вказівкою обвинуваченого (ОСОБА_1.), як орендатора водоймища, наймані працівники ОСОБА_15 та ОСОБА_16 здійснювали вилок риби 10 та 23 квітня 2013 року на орендованому водоймищі і виловили рибу -товстолоб, що і було виявлено рибінспекторами Південно-Бугського територіального відділу рибоохорони ОСОБА_17 та ОСОБА_18, то вказана риба являлась власністю обвинуваченого, а тому ним не було завдано жодної шкоди інтересам держави. Крім того, в матеріалах кримінального провадження є копія режиму рибогосподарської експлуатації водних живих ресурсів Косівського водосховища, розташованого на території с. Коси, Косівської сільської ради, Котовського району, Одеської області ( а.с. 47-50) та Біологічне обґрунтування на вилов рослинних риб в Косівському водосховищі в період заборони промислу (а.с. 51), які також підтверджують висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 КК України.

В суді апеляційної інстанції прокурор зазначив, що ОСОБА_1 взагалі не здійснювалося планове зариблення вказаного водоймища, що свідчить на його думку про те, що обвинувачений не займався штучним розведенням риби. Однак, вказаний факт спростовується дослідженими матеріалами кримінального провадження, а також наданими колегії суддів накладними, актами та ветеринарним свідоцтвом, згідно яких в період 2008 по грудень 2013 року ОСОБА_1 здійснював, зариблення водоймища, зокрема і товстолобом.

Таким чином, під час кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_1 в період 2008 по грудень 2013 року здійснювалося планове зариблення вказаного водоймища, а отже спростовуються доводи відповідача по справі стосовно відсутності у позивача права власності на рибу, яка була вилучена 03.04.2011р. державним інспектором Південно-Бугського територіального відділу Західного - Чорноморсього державного басейнового Управління охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства Постолатій О.В.

При цьому, суд звертає увагу на висновок колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області стосовно того, що дії рибінспекторів ОСОБА_17 і ОСОБА_18 10 квітня 2013 року та 23 квітня 2013 року на водоймі загальнодержавного призначення «Косівське водосховище», яке розташоване в с. Коси Котовського району Одеської області, яке перебуває в оренді ОСОБА_1 були не законними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про неодноразове безпідставне втручання рибінспекторів у підприємницьку діяльність Фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

Також, питання права власності на рибу та законність здійснення позивачем підприємницької діяльності встановлені постановою Котовського міськрайсуду Одеської області від 27.10.2011р. у справі №4-122 про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10, постановою Котовського міськрайсуду Одеської області від 27.10.2011р. у справі №4-69 про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_11, рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. у справі №916/1120/13.

Відповідно ч.ч.2,3 ст.35 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судом враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом .

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано судового рішення адміністративного суду, яким би було встановлено незаконність вилучення у ОСОБА_11 та ОСОБА_10 водних біоресурсів та знарядь лову , судом не приймаються до уваги з огляду на наступне. Матеріалами справи встановлено, що за наслідком складання протоколів про адміністративне правопорушення №№ 016766, 016767 від 03 квітня 2011 року, які стали підставою для вилучення майна, що є предметом позову, ні ОСОБА_11, ні ОСОБА_10, ні позивач, який є власником вилученого майна, не до адміністративної , не до кримінальної відповідальності не притягнуті. Відповідачем суду не надано жодних доказів законності та підстав проведення 03.04.2011р. перевірки здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, а саме: за послуги банку при перерахуванні судового збору - 53,27грн.; кошти, витрачені за відправлення поштової кореспонденції у сумі - 194,84грн.; кошти, витрачені на придбання залізничних квитків та бензину у сумі 1752,14грн.; оплати послуг адвоката у сумі 2000грн.; судовий збір у сумі 1827грн.

Згідно ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

У п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на зазначене, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення коштів за послуги банку при перерахуванні судового збору - 53,27грн., оскільки обов'язок сплатити судовий збір при зверненні до суду діючим законодавством покладено саме на позивача. Крім того, позивачем помилково зазначено суму 53,27грн., оскільки згідно квитанції №66554103 від 09..01.2014р. позивачем було сплачено виногороду за прийняті платежі у сумі 18,27грн.

Не підлягають стягненню кошти, витрачені за відправлення поштової кореспонденції у сумі - 194,84грн., оскільки дані витрати пов'язані із відправленням відповідачу пояснень та уточнень з власної ініціативи позивача. З ухвал господарського суду Одеської області вбачається, що суд не зобов'язував позивача на вчинення відповідних дій.

Позовні вимоги в частині стягнення коштів, витрачених на придбання бензину у сумі 879,99грн.згідно квитанції від 23.07.2014р. (18:19:01) також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що саме такої кількості бензину фактично було витрачено.

Поряд з цим, позовні вимоги про стягнення оплати послуг адвоката у сумі 2000грн. та кошти, витрачені на придбання залізничних квитків у сумі 872,15грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що на підставі Договору про надання правової допомоги від 21.05.2014р. № 3, укладеним між позивачем і адвокатом ОСОБА_4 (свідоцтво НОМЕР_2 від 29.06.2005р.), а також розрахунку наданої юридичної допомоги за даним договором, позивачем було сплачено послуги адвоката на суму 2 000,00 грн., що підтверджується квитанцією банку від 10.07.2014р. №NOZ5G55750. Отже вказані витрати слід віднести до судових витрат. Витрати на залізничні квітки також підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Західного Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання та відтворення водних ресурсів та регулювання риболовства про стягнення 47322,25 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Західного Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання та відтворення водних ресурсів та регулювання риболовства (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 12 -В) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (66300, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 у ПАТ «УкрСіббанк», МФО 351005») 41495(сорок одну тисячу чотириста дев'яносто п'ять)грн. матеріальної шкоди, 2000 (дві тисячі)грн. оплати послуг адвоката, 872(вісімсот сімдесят дві),15грн. інших витрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім)грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний тектс рішення складено 09.09.2014р.

Суддя К.Ф. Погребна

Суддя М.І. Никифорчук

Суддя Ю.О. Зайцев