Рішення

від 09.09.2014 по справі 916/3056/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2014 р.Справа № 916/3056/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальності "Мікроприлад" (м. Київ);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Купрум ТД"(м. Одеса);

про стягнення 49894,03грн.

Представники:

від позивача: Чиханцов М. А. за довіреністю від 11.07.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

01.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальності "Мікроприлад" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Купрум ТД" про стягнення з останнього 49894,03грн., з яких 45208,11грн. основного боргу, 4068,73грн. інфляційних втрат та 617,19грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 04 серпня 2014р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/3056/14.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив закінчувати розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікроприлад" (надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Купрум ТД" (надалі відповідач, покупець) був укладений договір №2/2014.

Предметом договору є зобов'язання продавця передати у власність покупцеві товари, найменування (номенклатура, асортимент, марка тип) кількість, строк поставки, ціна та асортимент яких визначається специфікаціями, що складаються на підставі конкретних заявок від покупця, та оформлюються у формі додатків до договору, а покупця - прийняти і оплатити отримані товари.

Згідно п.1.2 договору товари за даним договором поставляються покупцю партіями згідно заявки покупця. За узгодженням сторін можливе коригування специфікацій за цінами, кількістю та асортиментом товарів, що постачаються.

Відповідно п. 2.2 договору вхідний контроль товарів проводиться покупцем протягом 30 днів з моменту підписання відповідних накладних.

Згідно п. 3.1 договору орієнтована вартість договору складає 500000,00грн. у т.ч. ПДВ 83333,33грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки за кожну партію товарів здійснюються шляхом 50% передоплати вартості товарів, зазначеної у специфікаціях. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця. Остаточна сплата здійснюється протягом 3 днів після повної передачі товару покупцю

Відповідно п. 3.4 договору оплата кожної партії товару здійснюється по узгодженим цінам згідно рахунку-фактури продавця відповідно до специфікацій.

Згідно п. 4.1 договору товари передаються партіями покупцю на умовах EXW - склад продавця за адресою: м. Київ вул. Котельна, 4.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що прийом партії товарів здійснюється покупцем при наявності товаросупровідних документів, викладених українською мовою: видаткової накладної, податкової накладної, рахунка-фактури.

Згідно п. 9.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, між сторонами виникли правовідносини за договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Позивач належно виконав зобов'язання за договором №2/2014 від 03.02.2014р., бо здійснив першу передачу товару, за попереднім узгодженням з відповідачем. А відповідач, в свою чергу, отримав товар, що підтверджується довіреністю №164 від 06.02.2014р., яка була виставлена на підставі замовлення покупця (рахунку - фактури) № 134 від 23.01.2014р. на суму 73255,10грн., відповідно до видаткової накладної № 193 від 06.02.2014р. та довіреністю № 233 від 24.02.2014р., яка була видана на підставі замовлення покупця (рахунку - фактури) № 225 від 03.02.14. на суму 27705,46грн., відповідно до видаткової накладної № 256 від 24.02.2014р.

Відповідачем було здійснено передоплату на суму 13255,10грн., що підтверджується банківською випискою по особливому рахунку позивача.

Таким чином факт передачі товару відповідачу підтверджується належним чином оформленим та підписаним повноважними представниками сторін, вищезазначеними видатковими накладними, рахунками-фактурами та податковими накладними № 127 від 24.02.14., №50 від 06.02.14., № 118 від 27.01.14.

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 45208,11грн.

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу в сумі 45208,11грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 617,19грн. - 3% річних та інфляційні втрати в сумі 4068,73грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов, і в частині стягнення 3% річних в сумі 617,19рн. та інфляційнійних втрат в сумі 4068,73грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Купрум ТД", оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Купрум ТД" (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 13 код ЄДРПОУ 37074811) на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Мікроприлад" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, буд. 4, код ЄДРПОУ 23728738):

- 45208,11грн. - основного боргу,

- 4068,73грн. - інфляційних втрат,

- 617,19грн. - 3% річних,

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 10 вересня 2014р.

Суддя Я.В. Брагіна