Рішення

від 09.09.2014 по справі 926/1034/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2014 р. Справа № 926/1034/14

За позовом фізичної особі - підприємця ОСОБА_1 м. Чернівці

до відповідача - Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області

про стягнення боргу в сумі 120 690,33 грн.

Cуддя М.І.Ніколаєв

представники:

від позивача - ОСОБА_3, дов. від 10.09.2013 року

від відповідача - Коцан В.Я., дов. від 02.07.2014 року

від третьої особи - Ісопеску К.І., дов. від 11.01.2014 року

СУТЬ СПОРУ : фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області про стягнення 62212,74 грн. основного боргу за виконані у грудні 2012 року на підставі договору від 04.12.2012 року підрядні роботи з капітального ремонту даху в м. Кіцмань, 54122,70 грн. пені за 870 календарних днів та 4354,89 грн. штрафу.

Ухвалою від 09.07.2014 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.07.2014 року за участю представників сторін.

Відповідач проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що виконані роботи прийняті інспекцією, платіжне доручення ще 27.12.2012 року подано до органу Державної казначейської служби, проте останній до розрахунку платіжний документ не прийняв. В частині стягнення штрафних санкцій відповідач також проти позову заперечує, мотивуючи це неправильністю здійсненого розрахунку, помилковістю посилання на ч.2 ст. 232 Господарського кодексу України та спливом строку позовної давності щодо даних вимог.

Ухвалою суду від 21.07.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, розгляд справи відкладено на 09.09.2014 року.

Присутній у судовому засіданні представник Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області пояснив непроведення розрахунку за виконані роботи відсутністю коштів на єдиному казначейському рахунку, наповнення якого не залежить від органів казначейства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012 року між сторонами укладено договір будівельного підряду № 152 (далі - договір), згідно з умовами якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується здійснити роботи з капітального ремонту даху над приміщеннями по АДРЕСА_2..(пункт 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що підрядник зобов'язується здійснити роботи в термін з 04.12.2012 року по 25.12.2012 року.

Пунктами 3.1.3 та 3.1.4 договору передбачено, що замовник зобов'язується прийняти від підрядника по акту прийому-передачі закінчені роботи та вчасно проводити розрахунок за виконані роботи.

Згідно пункту 4.1 договору вартість робіт, які доручаються виконати підряднику становить 62212,74 грн., без ПДВ.

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та довідки КБ-3.

Даний договір діє до 31.12.2012 року (п. 6.1 договору), тож станом на момент вирішення спору дія договору закінчилась.

Доказів визнання недійсним договору суду не надано.

Згідно п. 7.1 договору у випадку порушення зобов'язання сторона несе відповідальність, визначену договором та (або) чинним законодавством.

Відповідно до підписаної сторонами договору Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (форма №КБ-3) вартість виконаних будівельних робіт становить 62212,74 грн.

27.12.2012 року сторони договору підписали Акт №1/к приймання виконаних у грудні 2012 року будівельних робіт на суму 62212,74 грн.

Вищевказані акт та довідка зареєстровані та взяті на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області.

Більш того, для розрахунку з позивачем відповідачем виписано платіжне доручення №474 від 27.12.2012 року, проте даний платіж Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області не проведено, тож станом на момент вирішення спору гроші позивачу за належним чином виконані роботи не надійшли.

Наявність заборгованості також підтверджується актом звірки станом на 08.01.2014 року.

Згідно кошторисів на 2013 рік та 2014 рік відповідачу не заплановано коштів з Державного бюджету на фінансування капітального ремонту (коди 3131, 3132).

Протягом 2013 року відповідач неодноразово звертався до Державної інспекції сільського господарства України з проханнями про виділення додаткових асигнувань для погашення кредиторської заборгованості перед позивачем, проте кошти так і не були виділенні.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 1 ст. 845 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав, а замовник прийняв роботи з капітального ремонту даху над приміщеннями по АДРЕСА_2 що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2012 року на загальну суму 62212,74 грн.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, як встановлено судовим слуханням, в порушення взятих на себе згідно договору зобов'язань, відповідач розрахунки за виконані роботи не провів, що призвело до виникнення боргу в сумі 62212,74 грн., який підлягає стягненню.

В частині стягнення 54122,70 грн. пені за 870 календарних днів та 4354,89 грн. штрафу, що нараховані позивачем на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суд зазначає наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Отже, враховуючи викладене, положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України не застосовуються до грошових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 04.02.2014 року, від 6 грудня 2010 року в справі N 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі N 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі N 3-11гс11.

У свою чергу, між сторонами у справі, що розглядається, виник спір щодо неоплати виконаних робіт за договором підряду,.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Аналізуючи положення глави 47 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням, у зв'язку з чим позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню та штраф з посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, то неустойка підлягає застосуванню та стягненню у випадках, коли така санкція передбачена безпосередньо у договорі.

У свою чергу, договором від 04.12.2012 року не передбачено застосування до відповідача неустойки за порушення взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт.

Більш того, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, позивачем проведено розрахунок пені не за шість місяців, як того вимагає закон, а за 870 днів.

В частині посилання відповідача на те, що ним вжито усіх заходів щодо погашення боргу, який виник через відсутність бюджетних асигнувань, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Про помилковість позиції про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 року та від 15.05.2012 року.

Щодо посилань відповідача на пропуск відповідачем позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГС України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи з того, що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції, в їх стягненні слід відмовити саме з підстав необґрунтованості, а не внаслідок спливу позовної давності

За таких обставин справи позов слід задовольнити частково, а судові витрати пропорційно задоволеним вимогам віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, код 38048672) на користь фізичної особі - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іден. номер НОМЕР_1) - 62212,74 грн. боргу та 1244,25 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 10.09.2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І. Ніколаєв