Постанова

від 03.09.2014 по справі 826/11501/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2014 року 14:23 № 826/11501/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стілнет» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсним (скасувати) рішення про опис майна у податкову заставу, за участю представників сторін:

від позивача - Котенко В.О.,

від відповідача - Кощенко А.Ю.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілнет» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Стілнет») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить визнати недійсним (скасувати) рішення про опис майна у податкову заставу №5589/10/26-56-25-05 від 22 липня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 19 серпня 2014 року.

У судове засідання 19 серпня 2014 року з'явився представник відповідача, надав суду письмові заперечення проти позову. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 03 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 03 вересня 2014 року представник позивача наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «Стілнет» перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

За результатами проведення посадовими особами податкового органу документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стілнет» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют Бест» (код ЄДРПОУ 38000288) за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року, з ТОВ «Бест-Торг-Компані» (код ЄДРПОУ 38000295) за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року та ТОВ «Торгівельна компанія «Астея» (код ЄДРПОУ 38114650) за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року, 20 листопада 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення - рішення № 0004782203, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202751,00 грн. та № 0004772203, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 212890,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, суб'єкт господарювання звернувся з відповідним позовом до суду, за наслідками розгляду якого постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року у його задоволенні відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суд від 01 липня 2014 року апеляційна скарга ТОВ «Стілнет» залишена без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року - без змін.

22 липня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 415639,74 грн. складено податкову вимогу №2274-25, а заступником начальника підписано рішення про опис майна у податкову заставу №5589/10/26-56-25-05.

Вважаючи зазначене рішення таким, що не відповідає діючому законодавству та протиправним, ТОВ «Стілнет» звернулось з відповідним позовом до суду. На обґрунтування викладеної у адміністративному позові позиції, суб'єкт господарської діяльності послався на оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року до Вищого адміністративного суду України, яким 21 липня 2014 року постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження за скаргою ТОВ «Стілнет».

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив про узгодження суми грошового зобов'язання та не проведення товариством оплати такої суми у визначені Податковим кодексом України строки, що і стало підставою для винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. Крім того, на спростування доводів позивача представником відповідача надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2014 року, якою ТОВ «Стілнет» відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Вичерпний перелік обов'язків платників податків зафіксовано у статті 16 ПК України.

Так, відповідно до пункту 16.1 названої статті платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Як встановлює пункт 57.3 зазначеної статті, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У той же час, пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Пунктом 59.1 статті 59 названого Кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують на обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку, такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Якщо платник податків в установлений строк розпочинає процедуру оскарження рішення, грошове зобов'язання вважається узгодженим лише з дати набрання рішенням суду законної сили. У разі ж несплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлений строк, така сума вважається податковим боргом, що є підставою для надсилання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога може бути сформована та надіслана (вручена) платнику податків виключно за наявності податкового боргу.

Як встановлено судом, сума податкового боргу ТОВ «Стілнет» у розмірі 415639,74 грн., виникла у зв'язку зі збільшенням грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість податковими повідомленнями - рішеннями від 20 листопада 2013 року №0004782203 та №0004772203.

За результатами оскарження зазначених рішень в судовому порядку, визначені ними суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств набули статус узгоджених з 01 липня 2014 року - дати постановлення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду, яка згідно з приписами частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з моменту проголошення.

За таких обставин та враховуючи наведені вище положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду з відповідним позовом у позивача вже виник обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання у встановленому порядку.

Однак, доказів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 415639,74 грн. позивачем не надано, а отже така сума є податковим боргом, що і стало підставою для винесення 22 липня 2014 року податкової вимоги №2274-25 на відповідну суму.

Згідно з пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази узгодження сум грошових зобов'язань, визначених податковим органом, не здійснення позивачем оплати таких сум у встановлені Податковим кодексом України строки, а також направлення відповідачем податкової вимоги на адресу платника податків, суд приходить до висновку про правомірність рішення податкового органу про опис майна ТОВ «Стілнет» у податкову заставу.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували твердження відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко