Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/15735/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15735/14 13.08.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт"

про стягнення 32 112,85 грн

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов.)

Від відповідача: Кольцова АО. (дов.)

У судовому засіданні 13.08.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" 32112,85 грн. заборгованості за Договором №10/12/13 поставки товарів (надання послуг) від 18.12.2013р., з яких: 30 425,00 грн. - основна заборгованість, 1282,85 грн. - пеня, 405,00 грн. - 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15735/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2014р.

Представник позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.08.2014р. надав суду витребувані документи, а також довідку про стан заборгованості, відповідно до якої заборгованість відповідача за Договором №10/12/13 поставки товарів (надання послуг) від 18.12.2013р. станом на 25.06.2014р. складає 33 119,80 грн., з яких: 30 425,00 грн. - основна заборгованість, 2289,80 грн. - пеня, 405,00 грн. - 3% річних.

Суд зазначає, що позивачем, у відповідності до ст. 22 ГПК України, не було заявлено заяви про збільшення позовних вимог або заяви, яка б по своїй суті оцінювались судом як заява про збільшення, а тому розгляд справи здійснюється за вимогами заявленими в позові.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" в судовому засіданні 13.08.2014р. надав суду документи по справі та надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 13.08.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та Київським міським центром з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" (замовник, відповідач) укладено Договір №10/12/13 поставки товарів (надання послуг) (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику відповідної якості, а саме: технічне обслуговування та ремонт автомобіля, а замовник зобов'язується прийняти та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, оплата послуг проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту виконаних робіт протягом трьох днів після підписання акту виконаних робіт.

Загальна суму Договору визначається сторонами у розмірі 30 425,00 грн. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, виконавець зобов'язується надати послуги належним чином і в строки передбачені Договором.

Згідно з п. 3.5. Договору, замовник зобов'язується оплатити вартість робіт на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р.

Між сторонами було підписано розрахунок договірної ціни, відповідно до якого вартість послуг становить 30425,00 грн.

Позивач належним чином виконав договірні зобов'язання в частині надання послуг, що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками сторін Актом виконаних робіт на сервісному та технічному обслуговуванню №0620-13 від 23.12.2013р.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №О0620-13 від 20.06.2013р. на оплату наданих послуг на суму 30425,00 грн.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату за надані позивачем послуги не здійснив.

Оскільки, відповідач надані позивачем послуги не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" 32112,85 грн. заборгованості за Договором №10/12/13 поставки товарів (надання послуг) від 18.12.2013р., з яких: 30 425,00 грн. - основна заборгованість, 1282,85 грн. - пеня, 405,00 грн. - 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем відповідачем послуг на загальну суму 30 425,00 грн. підтверджується Актом виконаних робіт на сервісному та технічному обслуговуванню №0620-13 від 23.12.2013р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором №10/12/13 поставки товарів (надання послуг) від 18.12.2013р. у частині оплати наданих послуг, заборгованість у розмірі 30 425,00 грн. за даним Договором підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов у даній частині підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 1282,85 грн., нарахованої з 26.12.2013р. по 02.06.2014р. та 3% річних у розмірі 405,00 грн., нарахованих з з 26.12.2013р. по 02.06.2014р.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимогу про стягнення пені у розмірі 1282,85 грн., посилається на п. 5.1., п. 5.2. Договору.

Проте, п. 5.1., п. 5.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному Договору виконавець та замовник несуть відповідність відповідно з діючим законодавством України. За порушення зобов'язань згідно даного Договору продавець (виконавець) сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Виконавцем за Договором виступає позивач - Фізична особа-підприємць ОСОБА_1, а відповідальність відповідача як замовника, за порушення строків оплати за надані послуги у вигляді пені умовами Договору не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність пені за порушення строків поставки не передбачена певними законодавчими актами.

Таким чином, оскільки сторони укладаючи Договір №10/12/13 поставки товарів (надання послуг) від 18.12.2013р. не погодили відповідальність відповідача як замовника, за порушення строків оплати за надані послуги у вигляді пені, вимога про стягнення пені у розмірі 1282,85 грн., задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних з 26.12.2013р.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 2.1. Договору, оплата послуг проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту виконаних робіт протягом трьох днів після підписання акту виконаних робіт .

Ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Як встановлено судом, акт виконаних робіт на сервісному та технічному обслуговуванню №0620-13 підписаний між сторонами 23.12.2013р., а тому оплата мала бути здійснена 26.12.2013р. Таким чином, нарахування 3 % річних повинно здійснюватись з 27.12.2013р.

Суд здійснивши розрахунок 3 % річних з урахуванням вірного періоду нарахування, встановив, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 395,11 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 12, код ЄДРПОУ 21565278) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 30425 (тридцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп. - заборгованості, 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 11 коп. - 3 % річних, 1753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 45 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.08.2014р.

Суддя О.В. Гулевець