Рішення

від 11.09.2014 по справі 903/625/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2014 р. справа №903/625/14

за позовом Приватного підприємства "Волиньспецдерево", м. Луцьк

до відповідача: Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" в особі Луцького лісництва Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат", м. Луцьк

про стягнення 86 373 грн. 79 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук Я.Ю. - представник (дов. від 02.07.2014р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: 01 липня 2014 року Приватне підприємство "Волиньспецдерево" звернулось до суду з позовною заявою від 01.07.2014р. №18 про стягнення з Луцького військового лісництва Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" 86 373,79 грн., в тому числі 46 313,17 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами, та 40 060,62 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

Ухвалою від 02.07.2014р. за цим позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 28.07.2014р. в порядку, встановленому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, з метою витребування від відповідача документів в підтвердження клопотання про припинення провадження у справі (матеріалів стосовно ліквідації Луцького військового лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат" та утворення Луцького лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат") було оголошено перерву до 01.09.2014р.

Ухвалою суду від 01.09.2014р. було:

- задоволене клопотання ПП "Волиньспецдерево" про заміну первісного неналежного відповідача;

- здійснено заміну первісного неналежного відповідача Луцького військового лісництва Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 5, код ЄДРПОУ 24297996) належним відповідачем - Державним підприємством "Львівський військовий лісокомбінат" в особі Луцького лісництва Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 5, код ЄДРПОУ 38957751);

- призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.09.2014р.;

- зобов'язано сторін вчинити ряд необхідних дій та надати суду додаткові документи.

При цьому судом було враховано, що за результатами вивчення судового рішення від 09.09.2009р. у господарській справі №3/60-38 було встановлено, що спір у справі випливав із господарської діяльності Луцького військового лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат" на підставі укладеного із ПП "Волиньспецдерево" 02.04.2009р. договору дистрибуції. Луцьке військове лісництво, як відособлений підрозділ ДП "Львівський військовий лісокомбінат", в тому випадку діяло у межах наданих йому повноважень (судом при розгляді справи надавалась оцінка Положенню про Луцьке військове лісництво, яке було затверджене директором ДП "Львівський військовий лісокомбінат" 02.02.2009р. та узгоджене з профспілковим комітетом лісокомбінату 29.01.2009р. (протокол №4).

Предметом спору у справі №903/625/14 виступає стягнення з боржника на користь кредитора сум інфляційних та процентів річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, у зв'язку із невиконанням боржником судового рішення у справі №3/60-38 та існування заборгованості згідно зазначеного рішення в сумі 278 995,06 грн.

Судом було здійснено висновки, що спір у даній справі також пов'язаний із господарською діяльністю Луцького військового лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат", у зв'язку з ліквідацією котрого було утворене Луцьке лісництво Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат", що, в аспекті положень ст. 24 ГПК України та п. 20.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" виступило підставою для здійснення судом за клопотанням позивача заміни первісного неналежного відповідача - Луцького військового лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат" належним відповідачем - Державним підприємством "Львівський військовий лісокомбінат" в особі Луцького лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат" та подальшого продовження розгляду справи по суті господарським судом Волинської області.

Присутній в засіданні суду представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав та заявив усне клопотання про їх повне задоволення, покладення на відповідача обов'язку відшкодування ПП "Волиньспецдерево" витрат, понесених у зв'язку із поданням позову (сплата судового збору).

В обґрунтування пред'явлених вимог представник сторони посилається на те, що 02 квітня 2009 року між Луцьким військовим лісництвом ДП "Львівський військовий лісокомбінат" та ПП "Волиньспецдерево" було укладено договір дистрибуції відповідно до умов якого Луцьке військове лісництво зобов'язувалось передати у власність ПП "Волиньспецдерево", а підприємство прийняти та оплатити (на умовах стовідсоткової передоплати) лісоматеріали круглі, пиломатеріали, заготовки та вироби з хвойних і листяних порід.

У зв'язку із невиконанням Луцьким військовим лісництвом умов договору в частині поставки лісоматеріалів, ПП "Волиньспецдерево" звернулось до суду з позовом про стягнення з боржника 249 039,90 грн. в повернення коштів, перерахованих в якості передоплати лісоматеріалів, а також нарахованих сум штрафних санкцій (пені). Рішенням господарського суду Волинської області від 09.09.2009р. у справі №3/60-38 позовні вимоги ПП "Волиньспецдерево" було задоволено та постановлено стягнути з Луцького військового лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат" на користь позивача 249 039,90 грн. в повернення коштів, перерахованих в якості передоплати лісоматеріалів, 27 076 грн. пені, 2 761,16 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (всього 278 995,06 грн.)

Не дивлячись на відкриття органами Державної виконавчої служби виконавчого провадження з приводу примусового виконання зазначеного рішення суду, останнє виконане не було, грошові кошти від боржника до стягувача не поступили, заборгованість згідно рішення суду від 09.09.2009р. у справі №3/60-38 не зменшилась та становила 278 995,06 грн.

У зв'язку з викладеними обставинами, невиконанням судового рішення, виникнення у зв'язку з цим у боржника грошових зобов'язань перед кредитором на суму 278 995,06 грн., стягувачем згідно ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано боржнику за прострочення виконання грошового зобов'язання 46 313,17 грн. суми збитків, завданих інфляцією (за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р.), а також 40 060,62 грн. трьох процентів річних від простроченої суми (за період з 10.09.2009р. по 23.06.2014р.) та пред'явлено відповідний позов про стягнення цих сум до господарського суду.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 01.09.2014р. не було надано суду витребуваних документів та письмових пояснень, не направлено в засідання суду свого повноважного представника, хоча про день та час розгляду справи в суді ДП "Львівський військовий лісокомбінат" в особі Луцького лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат" було повідомлене належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 64).

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав пояснень та заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника боржника за наявними у справі матеріалами.

При цьому враховується, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на викладене суд вважає, що останнім було вжито всіх заходів спрямованих на повідомлення сторони у справі про розгляд судом справи за її участю, у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень (доводів та заперечень) з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Присутній в судовому засіданні представник ПП "Волиньспецдерево" з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечив.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначається, що обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом засвідчується, що рішенням господарського суду Волинської області від 09.09.2009р. у справі №3/60-38 (а.с. 9-10), яке набрало законної сили (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2009р.), позовні вимоги ПП "Волиньспецдерево" було задоволено та постановлено стягнути з Луцького військового лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат" на користь позивача 249 039,90 грн. в повернення коштів, перерахованих в якості передоплати лісоматеріалів, 27 076 грн. пені, 2 761,16 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (всього 278 995,06 грн.)

При розгляді господарським судом справи №3/60-38 останнім були встановлені факти:

- укладення 02 квітня 2009 року між Луцьким військовим лісництвом ДП "Львівський військовий лісокомбінат" та ПП "Волиньспецдерево" договору дистрибуції відповідно до умов якого Луцьке військове лісництво зобов'язувалось передати у власність ПП "Волиньспецдерево", а підприємство прийняти та оплатити (на умовах стовідсоткової передоплати) лісоматеріали круглі, пиломатеріали, заготовки та вироби з хвойних і листяних порід;

- перерахування на виконання умов контракту приватним підприємством "Волиньспецдерево" Луцькому військовому лісництву ДП "Львівський військовий лісокомбінат" та отримання лісництвом і освоєння коштів в загальному розмірі 280 000 грн.;

- невиконання Луцьким військовим лісництвом взятих на себе згідно контракту дистрибуції зобов'язань в частині зустрічної поставки оплачених ПП "Волиньспецдерево" лісоматеріалів;

- існування у Луцького військового лісництва перед ПП "Волиньспецдерево" заборгованості по поставці лісоматеріалів на загальну суму 249 039,90 грн.;

- підставності нарахування боржнику суми штрафних санкцій (пені).

11 січня 2010 року господарським судом Волинської області у справі №3/60-38 на виконання рішення від 09.09.2009р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. було видано наказ №3/60-1 (а.с. 11).

25 січня 2010 року першим відділом Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції було прийнято постанову (а.с. 12) про відкриття виконавчого провадження (ВП №16880932) з приводу примусового виконання наказу господарського суду Волинської області від 11.01.2010р. №3/60-1 та стягнення з Луцького військового лісництва ДП "Львівський військовий лісокомбінат" на користь ПП "Волиньспецдерево" 278 995,06 грн.

Долученими позивачем до матеріалів справи письмовими поясненнями від 28.07.2014р. №26, довідкою №25 від 28.07.2014р., копіями матеріалів виконавчого провадження (а.с. 18-26) підтверджується невиконання Луцьким військовим лісництвом ДП "Львівський військовий лісокомбінат" рішення у справі №3/60-38 та існування у боржника (як на дату пред'явлення позову до суду, так і на день розгляду справи судом) перед ПП "Волиньспецдерево" заборгованості згідно рішення від 09.09.2009р. на загальну суму 278 995,06 грн.

Визначена сума заборгованості у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Невиконання Луцьким військовим лісництвом ДП "Львівський військовий лісокомбінат" рішення суду та наявність у лісництва перед ПП "Волиньспецдерево" боргових зобов'язань на суму 278 995,06 грн. виступило підставою для нарахування позивачем згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржнику у зв'язку з цим за прострочення виконання грошового зобов'язання 46 313,17 грн. суми збитків, завданих інфляцією (за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р.), а також 40 060,62 грн. трьох процентів річних від простроченої суми (за період з 10.09.2009р. по 23.06.2014р.), подальшого звернення кредитора до суду з позовом про стягнення цих сум.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про часткову підставність пред'явлених ПП "Волиньспецдерево" позовних вимог, можливість їх задоволення на загальну суму 77 120,53 грн. (стягнення з боржника 41 340,63 грн. збитків, завданих інфляцією, а також 35 779,90 грн. суми трьох процентів річних), а також необхідність відмови позивачу у позові в частині стягнення на його користь 4 972,54 грн. збитків від інфляції та 4 280,72 грн. процентів річних.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками (а.с. -8) позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 46 313,17 грн. суми збитків, завданих інфляцією (за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р.), а також 40 060,62 грн. трьох процентів річних від простроченої суми (за період з 10.09.2009р. по 23.06.2014р.)

Нарахування зазначених сум, як це вбачається із розрахунків та пояснень представника позивача, було здійснено ПП "Волиньспецдерево" із загальної суми заборгованості боржника згідно рішення суду у справі №3/60-38, котра складається із присуджених до стягнення 249 039,90 грн. в повернення коштів, перерахованих в якості передоплати лісоматеріалів, 27 076 грн. пені, 2 761,16 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (всього 278 995,06 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Поруч з цим, як це визначається положеннями п.п. 1.1, 1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим вважається будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Статтями 598-609 Цивільного кодексу України не встановлена в якості підстави припинення грошового зобов'язання прийняття судом рішення про стягнення боргу.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як це визначається пунктом 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом ч. 5 ст. 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Судом засвідчується, що в даному випадку господарським судом Волинської області за справою №3/60-38 було встановлено правову природу стягнення грошових коштів, а саме 249 039,90 грн. в повернення коштів, перерахованих в якості передоплати лісоматеріалів (основна заборгованість), 27 076 грн. пені (штрафні санкції), 2 761,16 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (судові витрати).

На думку суду, із зазначених присуджених до стягнення сум в розумінні ст. 625 ЦК України грошовим зобов'язанням боржника виступає лише сплата суми основного боргу 249 039,90 грн., сплата сум пені та судових витрат не є грошовим зобов'язанням.

При цьому також враховано, що визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 1 котрого визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Отже чинне законодавство передбачає нарахування сум інфляційних та трьох процентів річних саме за грошовими зобов'язаннями, матеріальними втратами, тощо.

В даному аспекті судом також враховуються положення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.07.2014р. №01-06/841/14 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" пунктом 2 котрого визначено, що обов'язок сплатити суму штрафу за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням у розумінні положень частини першої статті 509 ЦК України. Рішення суду про стягнення штрафу не перетворює останній у грошове зобов'язання, а тому до відповідних правовідносин не застосовується положення частини другої статті 625 ЦК України.

Відтак суд вважає, що в даному випадку позивач вправі був здійснювати нарахування відповідачу сум інфляційних збитків та процентів річних лише із присудженої згідно рішення суду у справі №3/60-38 до стягнення суми основної заборгованості 249 039,90 грн.

Нарахування інфляційних та відсотків річних із сум пені та судових витрат, на думку суду, є хибним, необґрунтованим та безпідставним.

Відтак, з врахуванням розрахунків позивача (застосовані при поданні позову до суду початкові та кінцеві періоди нарахування) та величину суми основного боргу 249 039,90 грн., підставними будуть вимоги стосовно стягнення 41 340,63 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами (за період прострочки платежів з 01.10.2009р. по 31.12.2011р.), а також 35 779,90 грн. суми трьох процентів річних, нарахованих за період прострочки платежів з 10.09.2009р. по 23.06.2014р.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини боржника, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок відповідача (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 598-609, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" в особі Луцького лісництва Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 5, код ЄДРПОУ 38957751) на користь Приватного підприємства "Волиньспецдерево" (м. Луцьк, вул. Львівська, 85, код ЄДРПОУ 36181290) 41 340,63 грн. суми збитків, завданих інфляцією, та 35 779,90 грн. трьох процентів річних, а всього 77 120,53 грн., 1 631,28 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

11.09.2014р.