Рішення

від 04.09.2014 по справі 915/1299/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2014 року                                                                                  Справа №  915/1299/14   за позовом: Приватного підприємства “ФЕБ-2012” /вул. Черняхівського, 32, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська обл., 38750/ до відповідача: Комунального підприємства Первомайської міської ради “Комунсервіс” /вул. 13 Партз'їзду, 42А, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55207/ про стягнення 6091,25 грн. Суддя Бездоля Д.О. ПРЕДСТАВНИКИ: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився CУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 5400,00 грн. основного боргу, 398,27 грн. пені, 256,98 грн. 3% річних та 36,00 грн. інфляційних нарахувань. Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, переданого йому позивачем за договором поставки від 03.12.2012 № 22, укладеним між сторонами. Відповідач позов позивача визнав у повному обсязі. Ухвалою суду від 18.08.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 04.09.2014 о 15 год. 30 хв. 01.09.2014 позивач та відповідач подали до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представників. Дані клопотання були задоволені господарським судом. Дослідивши матеріали справи, суд - ВСТАНОВИВ: 03.12.2012 між сторонами був укладений договір № 22 (далі – договір), за яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача світлотехнічну продукцію (далі – товар), відповідно до письмової заявки відповідача, а останній, в свою чергу, - прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.2. договору ціна, кількість, асортимент обумовлюються у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 5.1. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача по факту отримання товару, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Згідно з п. 8.2. договору у разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар, передбачений цим договором, відповідач сплачує за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу. Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. договору: - цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; - у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на один рік і на тих умовах, які були передбачені цим договором. На виконання умов договору, позивач 03.12.2012 передав відповідачу у власність товар на суму 5400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.12.2012 № 191 та поясненнями сторін. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вказаного товару не виконав, що підтверджується позивачем та визнається відповідачем. Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 5400,00 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 5400,00 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню господарським судом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2013 року по червень 2014 року, в сумі 36,00 грн. та 3% річних, нарахованих за період з 03.01.2013 по 04.08.2014, в сумі 256,98 грн. підлягає задоволенню судом. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.           Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.           Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 03.01.2013 по 02.07.2013, в сумі 398,27 грн. підлягає задоволенню судом.           Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.           Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради “Комунсервіс” (ул. 13 Партз'їзду, 42А, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55207, код 31728060) на користь Приватного підприємства “ФЕБ-2012” (вул. Черняхівського, 32, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська обл., 38750, код 38026753) 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 27 коп. пені, 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 98 коп. 3% річних, 36 (тридцять шість) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Повний текст рішення складено 09.09.2014. Суддя                                                                                                                              Д.О.Бездоля