Постанова
від 01.09.2014 по справі 904/3827/14
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2014 року Справа № 904/3827/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідач)

судді: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

Представники сторін:

від відповідача: Верещака Б.І., довіреність №242 від 13.12.13, представник;

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.14р. у справі № 904/3827/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Партнер 2000",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз",

про стягнення 121 229,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.14р. у справі № 904/3827/14 (суддя Рудовська І.А.) уточнений позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Партнер 2000" 122 687,70 грн. - основного боргу, 1533,50 грн. - пені, 2484,42 грн. - судовий збір, 3750,00 грн. - оплату послуг адвоката, про що видано наказ. В решті позову - відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача обґрунтовані та підлягають задоволенню у розмірі: 122 687,70 грн. - основного боргу, 1533,50 грн. - пені. Крім того, суд першої інстанції поклав на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2484,42 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3750,00 грн..

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.14р. у справі № 904/3827/14 скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення: 110258,93 грн. заборгованості та 2205,18 грн. судового збору, в решті позову відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції, яким стягнуто суму основного боргу, не відповідає обставинам справи тому, що зроблений без врахування доказів оплати товару. При цьому у мотивувальній частині рішення суду не вказано доводів, за якими суд відхилив надані відповідачем докази оплати. На думку апелянта, позивач не обґрунтував, ні в позовній заяві, ні в «Уточненому позові» по якими саме накладним 2012-2014 років, та в якій сумі виник борг на загальну суму 122 687,70 грн. Вважає, що суд першої інстанції незважаючи на те, що відповідач у п.1.3. відзиву вказував на необхідність з'ясування даної обставини залишив це без уваги та в рішенні, не вказав по яким накладним суд встановив наявність боргу та не навів доводів відхилення заперечень відповідача щодо цього. Також скаржник зазначає, що позивач не надав жодного документа, який би підтверджував розумність витрат на оплату послуг адвоката. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим в частині стягнення пені та витрат на оплату адвоката.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Партнер 2000" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.14р. у справі № 904/3827/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

У відзиві зазначає, що з доводами, наведеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає вимоги, викладені в скарзі, надуманими та такими що не підлягають задоволенню, а саме скарга є спробою відповідача затягти виконання рішення суду та відстрочити погашення боргу. Стосовно нарахування пені відзначає, що представником було надано пояснення щодо виниклого боргу та порядку нарахування пені з дати останньої поставки за яку не відбулось розрахунку. Стосовно неправильного на думку апелянта застосування судом ст.44 ГПК України, то на думку позивача, судом було враховано всі наявні документи щодо права позивача на відшкодування витрат по отриманню правової допомоги адвоката, більш того, суд цілком обґрунтовано вказав на необхідність стягнення лише половини заявленої суми - навівши свої доводи в судовому рішенні. Вважає, що відповідачем в апеляційній скарзі взагалі не наведено обґрунтування заперечень стосовно своєї вимоги по скасуванню рішення суду щодо стягнення судових витрат в тому числі й витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

29.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Партнер 2000" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" (покупець) укладено Договір № 7 (далі - Договір) за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні, вказаними в рахунках і/або накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію поставленої продукції сторони складають специфікацію, в якій вказується найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна продукції і вартість партії продукції.

Згідно п. 2.3. Договору строк поставки кожної партії продукції не пізніш 5-ти робочих днів з дати виписки постачальником рахунка на оплату цієї партії продукції при умові наявності продукції на складі постачальника. Датою поставки продукції являється дата отримання продукції покупцем по товарній накладній. Товарна накладна вважається специфікацією до даного договору.

Пунктом 3.1. Договору оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів з моменту прийоми даної партії продукції на складі покупця.

Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.2. Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки продукції покупцю та факт отримання останнім продукції на загальну суму 122 687,70 грн. підтверджується наявними у матеріалах видатковими накладними.

РН - 0000001 від 20.01.2014р. на суму 26580,00 грн.(а.с. 18 т.1)

РН - 0000002 від 22.01.2014р. на суму 892,00 грн. (а.с. 19 т.1)

РН - 0000005 від 28.01.2014р. на суму 13500,00 грн. (а.с. 20 т.1)

РН - 0000008 від 07.02.2014р. на суму 600,48 грн. (а.с. 21 т.1)

РН - 0000009 від 10.02.2014р. на суму 2430,00 грн. (а.с. 22 т.1)

РН - 0000017 від 06.03.2014р. на суму 2800,00 грн. (а.с. 23 т.1)

РН - 0000018 від 06.03.2014р. на суму 1000,00 грн. (а.с. 24 т.1)

РН - 0000019 від 19.03.2014р. на суму 6912,31 грн. (а.с. 25 т.1)

РН - 0000020 від 19.03.2014р. на суму 3243,89 грн. (а.с. 26 т.1)

РН - 0000023 від 24.03.2014р. на суму 2575,00 грн. (а.с. 27 т.1)

РН - 0000024 від 27.03.2014р. на суму 1055,94 грн. (а.с. 28 т.1)

РН - 0000026 від 28.03.2014р. на суму 4099,99 грн. (а.с. 29 т.1)

РН - 0000027 від 28.03.2014р. на суму 910,00 грн. (а.с. 30 т.1)

РН - 0000029 від 16.04.2014р. на суму 1054,68 грн. (а.с. 31 т.1)

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати продукції на суму 122 687,70 грн., що і є причиною виникнення спору.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Предметом позову в справі є матеріально правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 7 від 29.11.2011р. у період з 12.02.2012 р. по 16.05.2014р. за податковими накладними