Рішення

від 09.09.2014 по справі 908/2892/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/58/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2014 Справа № 908/2892/14

за позовом Прокурора Вільнянського району Запорізької області (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Торговий, 1) в інтересах держави, орган уповноважений представляти інтереси держави в спірних правовідносинах: Головне управління Держземагенства в Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15)

до відповідача 1 Солоненський навчально - виховний комплекс Вільнянської районної ради Запорізької області (70021, Запорізька область, Вільнянський район, с. Солоне, вул. Постишева, 1 - В)

до відповідача 2 Селянське (фермерське) господарство "Лан" (70020, Запорізька область, Вільнянський район, с. Новогупалівка, вул. Кооперативна, 13)

про визнання недійсним договору № 1 від 17.01.2011р. та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Соколов М.О. наказ № 308 від 01.07.2014р., Красних О.О. посв. № 013462 від 03.12.2012р.;

від позивача : не з'явився;

від відповідача 1: Огренич О.Ф. (керівник) витяг з наказу № 45 від 08.09.2000р.;

від відповідача 2 : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Прокурором Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області заявлено позовні вимоги до Солоненського навчально - виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області (відповідача 1) та Селянського Фермерського господарства "Лан" (відповідача 2) про: визнання договору про співпрацю № 1 від 17.01.2011 р., укладеного між відповідачами недійсним; застосування наслідків недійсності договору, шляхом зобов'язання СФГ "Лан" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності площею 8 га за кадастровим номером 2321587200:01:003:0095, яку він займає на підставі договору № 1 від 17.01.2011р. та повернення її Солоненському НВК Вільнянської райради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір про співпрацю № 1 від 17.01.2011р. є недійсним внаслідок наступних обставин. Договір № 1 про співпрацю є удаваним правочином, який за ознаками ч.2 ст. 235 ЦК України, був укладений з метою приховування факту укладення договору оренди землі, оскільки відбулось передання вказаної земельної ділянки в оренду СФГ «Лан» на платній основі на певний час. Відповідач 1 володіє земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування ЯЯ № 114793. Всупереч вимогам ст.ст. 93 ч.7, ч.8, 79 ч.1, 15-1 п. є-1 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про оренду землі» земельна ділянка була передана в користування СФГ «Лан» неуповноваженою особою, оскільки Солоненський НВК не є розпорядником земельної ділянки, а є лише землекористувачем. Вимоги про повернення земельної ділянки прокурор мотивує приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України (застосування наслідків недійсного правочину).

Просить позов задовольнити.

Головне управління Держземагенства у Запорізькій області (позивач у справі) у письмових поясненнях з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245 - IV выд 06.09.2012р., ст. 122 Земельного кодексу України, зазначило, що фактично розпорядником земельної ділянки площею 8 га є Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, яке у повному обсязі підтримує заявлений позов.

Просить позов задовольнити.

Також від Головного управління Держземагенства у Запорізькій області надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності його представника в судовому засіданні.

Солоненський навчально-виховний комплекс Вільнянської райради Запорізької області (відповідач 1) у письмовому відзиві на позовну заяву вказав, що додатковою угодою від 04.08.2014р. до договору про співпрацю № 1 від 17.01.2011р., зазначений договір розірвано за домовленістю сторін. Крім того, за Актом приймання-передачі від 04.08.2014р. земельна ділянка загальною площею 8га була повернута Селянським ФГ «Лан» Солоненському НВК. Земельна ділянка звільнена від будь-яких насаджень та придатна до подальшого використання. Вважаючи, що предмет спору у справі № 908/2892/14 відсутній, просить провадження у справі припинити.

Селянське фермерське господарство «Лан» ( відповідач 2 у справі) у письмовому відзиві на позовну заяву зазначає, що додатковою угодою від 04.08.2014р. до договору про співпрацю № 1 від 17.01.2011р., зазначений договір розірвано за домовленістю сторін. Крім того, за Актом приймання-передачі від 04.08.2014р. земельна ділянка загальною площею 8га була повернута Селянським ФГ «Лан» Солоненському НВК. Будь-які претензії майнового чи немайнового характеру у сторін відсутні. Вважаючи, що предмет спору у справі № 908/2892/14 відсутній, просить провадження у справі припинити.

Також відповідач 2 письмово просить розглянути справу за відсутності його представника в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2892/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 09.09.2014 р.

Представники прокуратури в судовому засіданні 09.09.2014р. підтримали заявлений позов та просили його задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи відзиву на позовну заяву, просив припинити провадження у справі.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи позивач та відповідач 2 були повідомлені належним чином, з урахуванням того, що вказані особи письмово заявили про розгляд справи за відсутності їх представників, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.

За заявою представників прокуратури та відповідача 1, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.09.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача 1, суд знаходить підстави для задоволення позову.

22.09.2009р. Солонянській загальноосвітній школі I - III ступенів Вільнянського району Запорізької області був виданий Акт ЯЯ № 114793 на право постійного користування земельною ділянкою площею 8 га, розташованої на території Солоненської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для проведення навчально - дослідних робіт.

17.01.2011 р. між Солонянською загальноосвітньою школою І-Ш ступенів та СФГ "Лан" укладено договір про спільну працю № 1 (далі - договір про співпрацю).

Згідно п. 1.2 зазначеного договору сторони об'єднують зусилля з метою спільно діяти для ведення дослідних і навчальних робіт, ведення сільського господарства на земельних ділянках, які розташовані в межах Солоненської сільської ради та належать Школі на правах постійного користування на підставі Державного Акту ЯЯ № 114793 загальною площею 8 га.

В свою чергу, СФГ «Лан» надає благодійну фінансову допомогу Школі у розмірі 4000грн. на рік (п.1.3 договору).

Відповідно до розділу 2 договору сторони визначили взаємні права та обов'язки, а саме:

- СФГ «Лан»: бере участь у використанні земельної ділянки для ведення дослідних і навчальних робіт та ведення сільського господарства; здійснює комплекс заходів з обробки земельної ділянки, провадить внески у вигляді матеріальних і трудових ресурсів, здійснює комплекс заходів, спрямованих на вирощування сільськогосподарських культур, тощо.

- Школа: надає доступ Господарству до земельної ділянки для ведення дослідних і навчальних робіт та ведення сільського господарства; не вчиняє дій, які б перешкоджали проводити роботи на земельній ділянці відповідно до умов договору, тощо.

Пунктом 3.2 договору сторони обумовили, що строк його дії складає 5 років.

В подальшому, правонаступником Солонянської загальноосвітної школи I - III ступенів Вільнянського району Запорізької області став Солоненський навчально - виховний комплекс Вільнянської районної ради Запорізької області, що підтверджується п.1.1 Статуту відповідача 1, зареєстрованого Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області 09.12.2013р. та Випискою з ЄДР від 13.06.2012р.

Суд зазначає, що за змістом ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Судом проаналізовано зміст оспорюваного договору № 1 про спільну працю та встановлено, що текст вказаного договору не містить ні мети спільної діяльності, ні жодного посилання на зобов'язання сторін, спрямованих на досягнення мети спільної діяльності.

Дослідження умов договору про співпрацю призводить суд до висновку, що основною його умовою є передача у володіння та користування СФГ "Лан" земельної ділянки на 5 років на платній основі, і в свою чергу, СФГ «Лан» за користування земельною ділянкою зобов'язалось надавати фінансову допомогу у розмірі 4000грн. на рік.

У відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Виходячи з положень спірного договору про спільну працю № 1, що регулюють в тому числі предмет договору, права та обов'язки сторін, суд приходить до висновку, що вказаний договір є за своєю правовою природою договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України "Про оренду землі" та Земельним кодексом України.

Таким чином господарський суд вважає доведеними доводи прокурора, що внаслідок укладення договору про спільну працю, фактично Солонянська загальноосвітня школа та СФГ "Лан" мали намір приховати правовідносини оренди землі.

Згідно приписів статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Пунктом 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.11р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Приписами статей 203, 215 ЦК України (в редакції станом на 01.09.09 р.) встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину, удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 01.09.09р.) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Слід також зазначити наступне. Відповідно до довідки про земельну ділянку від 16.07.2014р. № 05-13-01/1285 ( ф. 6-зем), наданої управлінням Держземагенства у Вільнянському районі, земельна ділянка площею 8 га належить до державної форми власності, має сільськогосподарське призначення та цільове призначення - для ведення дослідних і навчальних цілей.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За Актом ЯЯ № 114793 на право постійного користування земельною ділянкою площею 8 га, відповідач 1 має лише право володіти та користуватись земельною ділянкою.

Відповідно до ч.7 ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Таким чином, оскільки земельна ділянка площею 8га належить до державної форми власності, тому за змістом вказаних норм права та ст. 15-1 Земельного кодексу України, право розпорядження такою земельною ділянкою належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як наслідок, відповідач 1 не мав повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою площею 8га державної форми власності у вигляді передачі її в оренду відповідачу 2.

Суд констатує, що всупереч ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України відповідач 1 (особа, яка вчинила правочин) не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договору № 1 від 17.01.2011р., що за змістом ч.1 ст. 215 ЦК України також є підставою для недійсності вказаного договору про співпрацю.

Фактичні обставини справи у їх сукупності свідчать, що сторони приховали фактичні правовідносини оренди землі шляхом укладення спірного договору № 1 від 17.01.2011р. про співпрацю та приймаючи до уваги той факт, що землекористувач (відповідач 1) був позбавлений права передачі земельної ділянки в оренду, позов за вимогою про визнання недійсним договору про співпрацю № 1 від 17.01.2011р. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положеннями ч. 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Отже, позовна вимога про зобов'язання звільнити займану СФГ "Лан" земельну ділянку площею 8 га та повернути її відповідачу 1 є законною та обґрунтованою.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-ІV від 06.09.2012 р., яким внесені зміни до ст. 122 Земельного кодексу України, визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держземагентства у Запорізькій області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Відповідно до Змін до Положення Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, які є невід'ємною частиною Положення затверджених наказом Держземагентства України від 01.03.2013 р. № 76, а саме п. 1.5 доповнено підпункти 4.32 - 4.34 наступним змістом та викладено в редакції: " 4.32 Передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області".

Розпорядником земельної ділянки, переданої за Актом в постійне користування відповідачу 1, з урахуванням законодавства зазначеного вище, є Головне управління Держземагентства у Запорізькій області.

Вказана юридична особа зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.11.12 р., про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до ст. ст. 1, 21 ГПК України позивачем є підприємство, установа та організація, що подала позов або в інтересах якої подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи, що на момент розгляду спору у справі № 908/2892/14 за позовом про захист порушеного права власності держави на земельну ділянку, розпорядником спірної земельної ділянки виступає саме позивач, суд вважає за доцільне визначити стягувачем за вимогою про повернення земельної ділянки - Головне управління Держземагенства у Запорізькій області (саме з метою захисту права власності держави на земельну ділянку).

Доводи відповідачів з того приводу, що 04 серпня 2014 року, між сторонами укладено додаткову угоду про розірвання договору про співпрацю № 1 від 17.01.2011 року та за Актом від 04.08.2014р. земельну ділянку повернуто відповідачу 1, у зв'язку з чим, станом на сьогоднішній день, відсутні підстави для застосування наслідків недійсності договору та наявні підстави для припинення провадження у справі, суд відхиляє з наступних підстав.

Згідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 ст. 236 Цивільного кодексу України містить норму права, згідно з якою правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, оскільки договір про співпрацю № 1 від 17.01.2011р. є недійсним в силу закону з моменту його вчинення, і, відповідно, він не створив юридичних наслідків (не створив прав та обов'язків сторін), тому і додаткова угода від 04.08.2014р. до договору про співпрацю № 1 є недійсною і не створює будь-яких правових наслідків. Відповідно і Акт прийому-передачі від 04.08.2014р., який був укладений сторонами на виконання додаткової угоди від 04.08.2014р. також не створив відповідних юридичних наслідків.

Крім того, з огляду на необхідність захисту порушеного права державної форми власності на земельну ділянку площею 8 га, в розумінні ст. ст. 1, 21 ГПК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-ІV від 06.09.2012, яким внесені зміни до ст. 122 Земельного кодексу України, стягувачем за позовною вимогою про повернення земельної ділянки повинно бути саме Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, яке ані за додатковою угодою від 04.08.2014р., ані за Актом від 04.08.2014р. не є стороною і учасником дії щодо повернення земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

При цьому загальна сума 1218,00грн. судового збору за вимогою немайнового характеру (про визнання договору недійсним) підлягає стягненню з відповідача 1 та відповідача 2 порівну у сумі 609,00 грн. на користь державного бюджету України.

Згідно п. 2.2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

За витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1286 від 16.07.14 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 184129,95 грн. Отже, судовий збір за майновою вимогою про повернення земельної ділянки має бути розрахований виходячи з вказаної нормативної грошової оцінки земельної ділянки і підлягає стягненню з відповідача 2 на користь державного бюджету в розмірі 3682,60грн., оскільки майнова позовна вимога заявлена у позові відносно саме відповідача 2 (у володінні та користуванні якого знаходилась земельна ділянка).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про співпрацю № 1 від 17.01.2011 р., укладений між Солоненським навчально - виховним комплексом Вільнянської районної ради Запорізької області (код ЄДР 26337851) та Селянським (фермерським) господарством "Лан" (код ЄДР 22122672).

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство "Лан" (70020, Запорізька область, Вільнянський район, с. Новогупалівка, вул. Кооперативна, 13, код ЄДР 22122672) звільнити займану земельну ділянку державної форми власності площею 8 га (рілля), яка знаходиться на території Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: 2321587200:01:003:0095, та повернути її Солоненському навчально - виховному комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області (70021, Запорізька область, Вільнянський район, с. Солоне, вул. Постишева, 1 - В, код ЄДР 26337851), визначивши стягувачем - Головне управління Держземагенства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15, ідентифікаційний код юридичної особи: 38461250) за актом приймання-передачі.

Стягнути з Солоненського навчально - виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області (70021, Запорізька область, Вільнянський район, с. Солоне, вул. Постишева, 1 - В, код ЄДР 26337851) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007) суму 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Лан" (70020, Запорізька область, Вільнянський район, с. Новогупалівка, вул. Кооперативна, 13, код ЄДР 22122672) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007) суму 4291 (чотири тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 60 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 11.09.2014р.

Суддя М.В. Мірошниченко