Постанова

від 09.09.2014 по справі 911/1352/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 911/1352/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шевченка Е.О.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Омельченко О.О.

від відповідача - Мохнюк Д.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-практичний медичний центр «Кардіо» на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2014 року (суддя Скутельник П.Ф. )

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-практичний медичний центр «Кардіо»

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Науково-практичний медичний центр «Кардіо» про стягнення неустойки та процентів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2014 року позов був задоволений частково. Стягнути з відповідача на користь позивача - 50086,40 грн. штрафу, та 41681,49 грн. процентів за користування коштами. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Київської області в частині стягнення штрафу в розмірі 50086,40 грн.

Ухвалою суду від 14.07.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.09.2014 року.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

14.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-практичний медичний центр «Кардіо» (постачальник) був укладений договір № 2499 на придбання технологічного обладнання.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання, товари (далі обладнання) на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору, оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, вказаного в специфікації, який обраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п. 6.3. даного договору.

Умовами специфікації, яка є невід`ємною частиною основного договору № 2499 на придбання технологічного обладнання визначено, що покупцем вноситься 100% передоплата за обладнання в строк 0 календарних днів від дати укладання договору, а поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту оплати.

Пунктом 10.5. договору визначено, що даний договір діє до 31.12.2013 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним договором.

Сторони договору у додатку до договору «Специфікація № 1» від 23.08.2013 року визначили кількість, якість та ціну обладнання за договором, загальна вартість якого складає 1649385 грн.

Датою поставки вважається дата підписання прибуткового ордеру з відміткою у видатковій накладній.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною першою ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із пояснень позивача, викладені в позовній заяві він перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 1649385 грн. відповідно до платіжного доручення № 21900 02.09.2013 року, а отже останній, враховуючи умови специфікації № 1, повинен був в строк до 01.12.2013 року поставити відповідне обладнання.

Відповідач, в свою чергу, в обумовлений строк поставив обладнання лише на суму 1023305 грн. Інша частина обладнання на суму 626080 грн. була поставлена ТОВ «Науково-практичний медичний центр «Кардіо» лише 11.02.2014 року, тобто з порушення встановлених та визначених умовами договору та додатку до нього строків.

Зважаючи на такі порушення з боку відповідача, позивач просить стягнути з нього неустойку в розмірі 8% від вартості поставленого товару у не встановлений строк та відсотки за час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п. 7.3., 7.4. договору, у випадку порушення строків або обсягів поставок обладнання, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання. У випадку порушення постачальником строків поставки обладнання, передбачених даним договором, за яке покупцем внесено повна або часткова попередня оплата, постачальник, за користування грошовими коштами покупця зобов'язаний сплатити покупцю 15% річних, від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати та до дня фактичної поставки обладнання чи дня повернення грошових коштів.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

11.02.2014 року позивачем та відповідачем підписано прибутковий ордер від 11.02.2014 року № 521, згідно яких відповідач передав, а позивач прийняв товар - 930Р-625 Дефибрілятор «Powerheart G3 Pro» - АЗД з кольоровим ЕКГ-дисплеєм: біфазна форма хвилі, внутрішня пам'ять, перезаряджувальний акумулятор, електроди для дефибріляції (дорослі), сумка для транспортування для 9300 серії АЗД «G3» (168-6000-001) у кількості 14 (чотирнадцять) одиниць на загальну суму 626080 грн., та підписано видаткову накладну від 07.02.2014 року № РН-0000019.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за договором, то на адресу останнього позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 19.02.2014 року № 110/780, у якій позивач просив розглянути претензію, направити відповідь в строк, визначений ГПК України та перерахувати на рахунок позивача суму пені у розмірі 91510 грн.

Як зазначалося вище, товар за договором відповідачем поставлено позивачу частину товару лише 11.02.2014 року, що підтверджується підписаним між сторонами прибутковим ордером від 11.02.2014 року № 521.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву від 12.05.2014 року що товар був поставлений 07.02.2014 року, що підтверджується видатковою накладною від 07.02.2014 року №РН-0000019 є хибним, оскільки умовами договору, а саме п. 8 специфікації, датою поставки вважається дата підписання прибуткового ордеру з відміткою у видатковій накладній.

Прибутковий ордер від 11.02.2014 року № 521 підписано сторонами договору 11.02.2014 року. Отже, товар у повному обсязі відповідачем позивачу поставлено 11.02.2014 року.

Зважаючи на порушення з боку відповідача, позивач просить стягнути з ТОВ «Науково-практичний медичний центр «Кардіо» неустойку в розмірі 50086,40 грн. та проценти в розмірі 110486,20 грн.

Судом першої інстанції позовні вимоги були задоволені частково.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач зазначає, що Господарський суд Київської області не правомірно задовольнив вимогу про стягнення неустойки в розмірі 50086,40 грн., оскільки за своєю природою договір, укладений між сторонами на поставку медичного обладнання, є грошовим зобов`язання, а, відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, відповідальність за порушення такого зобов`язання є пеня, а не неустойка, як було визначено судом першої інстанції.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією відповідача, та вважає висновок суду першої інстанції щодо форми грошових санкцій та його розміру є обґрунтованим та законним, враховуючи наступне.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору сторони встановили неустойку за порушення строків поставки товару у розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання, яка за своєю правовою природою є штрафом.

Стосовно розміру неустойки, заявленої до стягнення позивачем, колегія суддів погоджується із позицією Господарського суду Київської області, що сума штрафу у розмірі 50 086,40 грн. є обгрунтованою і вірною. Доказів сплати відповідачем вказаної суми пені перед позивачем не надано.

Поряд з цим, позивач за користування відповідачем грошовими коштами просить стягнути з останнього проценти у сумі 110 486,20 грн. за період з 02.09.2013 року по 11.02.2014 року., нарахованих на суму 1649385 грн.

Згідно ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.4 договору визначено, що у випадку порушення постачальником строків поставки обладнання, передбачених даним договором, за яке покупцем внесено повна або часткова попередня оплата, постачальник, за користування грошовими коштами покупця зобов'язаний сплатити покупцю 15% річних, від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати та до дня фактичної поставки обладнання чи дня повернення грошових коштів.

Стосовно розміру вказаних процентів варто зазначити наступне.

02.09.2013 року позивачем, на виконання п.п. 5.1., 5.2. договору, на підставі рахунку-фактури від 22.08.2013 року № СФ-0000345 на рахунок відповідача перераховано грошові кошти у сумі 1649385 грн. у вигляді передоплати за договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 02.09.2013 року № 21900.

З пояснень сторін вбачається, що частину товару на загальну суму 1023305 грн. відповідачем було поставлено в строк, визначений договором.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач з порушенням строку поставки товару, встановленого п. 4 Специфікації, поставив частину товару вартістю 626080 грн. лише 11.02.2014 року.

Отже, враховуючи те, що відповідачем зобов'язання з поставки товару на загальну суму 1023305 грн. було виконано належним чином, та прострочено виконання зобов'язання з поставки товару вартістю 626080 грн., господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що період нарахування процентів за користування грошовими коштами складає з моменту оплати позивачем грошових коштів до дня поставки відповідачем товару за договором; сума грошових коштів, якою користувався відповідач та на яку відповідно нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами складає 626080 грн.

Таким чином, до стягнення процентів за користування чужими коштами підлягає сума у розмірі 41681,49 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-практичний медичний центр «Кардіо» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-практичний медичний центр «Кардіо» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2014 року у справі № 911/1352/14- без змін.

2. Матеріали справи № 911/1352/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

Е.О. Шевченко