Постанова

від 03.09.2014 по справі 826/7428/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2014 року 09 год. 10 хв. № 826/7428/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «УКРФРІТ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «УКРФРІТ» (далі - позивач, ТОВ Фірма «УКРФРІТ») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) з наступними позовними вимогами: 1) визнати протиправними дії ДПІ по проведенню документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ Фірма «УКРФРІТ», за результатами якої був складений Акт № 2062/26-56-22-01-03/21561978 від 22.05.2014р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «УКРФРІТ» (код ЄДРПОУ 21561978) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Перітус Альянс» (код ЄДРПОУ 38780059) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року»; 2) зобов'язати ДПІ вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію внесену на підставі Акта № 2062/26-56-22-01-03/21561978 від 22.05.2014р.; 3) зобов'язати ДПІ відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ Фірма «УКРФРІТ» шляхом внесення проказників, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він категорично не погоджується з висновками Акта перевірки № 2062/26-56-22-01-03/21561978 від 22.05.2014р. про порушення ТОВ Фірма «УКРФРІТ» вимог норм податкового законодавства, оскільки в ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючий безпідставно не взяв до уваги та не проаналізував надані до перевірки первинні та інші документи, оформлені по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Перітус Альянс». Натомість висновки Акта перевірки відповідача ґрунтуються виключно на висновках Акта ДПІ у Шевченківському районів м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.11.2013р. № 1757/26-59-22-01-18/38780059 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перітус Альянс», який не являється належним доказом. Так, в ході проведення перевірки позивач надавав працівнику відповідача копії рішень судів першої та апеляційної інстанцій по справі № 826/19396/13-а за позовом ТОВ «Перітус Альянс» до ДПІ у Шевченківському районів м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, згідно яких дії контролюючого органу по проведенню документальної невиїзної перевірки, оформленої Актом від 07.11.2013р. № 1757/26-59-22-01-18/38780059 були визнані такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України. Однак останні не були взятті до уваги перевіряючим та відображені в Акті перевірки № 2062/26-56-22-01-03/21561978 від 22.05.2014р., що свідчить про проведення документальної перевірки позивача з порушенням норм Податкового кодексу України та відповідно про хибність висновків Акта перевірки.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 25.06.2014р. б/н і додаткові документи. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що дії ДПІ по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма «УКРФРІТ» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Перітус Альянс» (код ЄДРПОУ 38780059) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року та оформленню за результатами такої перевірки спірного Акта від 22.05.2014р. № 2062/26-56-22-01-03/21561978 цілком відповідають чинним нормам законодавства. Також позивач вказує на безпідставність позовних вимог позивача за відсутності доказів допущення ДПІ порушення прав та інтересів Товариства внаслідок проведенням документальної перевірки та складання Акта від 22.05.2014р. № 2062/26-56-22-01-03/21561978 (тобто, доказів щодо винесення податкового повідомлення-рішення на підставі вказаного Акта перевірки, внесення змін до податкової звітності ТОВ Фірма «УКРФРІТ» та внесення інформації до певних інформаційних баз даних податкової інспекції, що впливає на права платника податків), а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судових засіданнях призначених у даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 25 червня 2014 року, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

24 липня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 14.05.2014р. по 16.05.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 13.05.2014р. № 561 і направлення на перевірку від 14.05.2014р., працівником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Фірма «УКРФРІТ» (ідентифікаційний код 21561978) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Перітус Альянс» (код ЄДРПОУ 38780059) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складений Акт від 22.05.2014р. № 2062/26-56-22-01-03/21561978 (далі - Акт перевірки).

Факт отримання посадовими особами ТОВ Фірма «УКРФРІТ» копії наказу ДПІ від 13.05.2014р. № 561 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма «УКРФРІТ» (ідентифікаційний код 21561978) та ознайомлення із направленням на проведення вказаної перевірки позивачем в тексті поданого позову не заперечується. Правомірність дій відповідача щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки та законність наказу ДПІ від 13.05.2014р. № 561 Товариством під сумнів також не ставиться.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 22.05.2014р. № 2062/26-56-22-01-03/21561978 перевіряючий встановив порушення ТОВ Фірма «УКРФРІТ» наступних норм податкового законодавства:

- п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, на думку перевіряючого, позивач безпідставно зависив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2013 року по операціях з ТОВ «СіЕйчЕс Україна» (ідентифікаційний код 35704808) на загальну суму 151 669, 37 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, на думку перевіряючого, позивач безпідставно зависив податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2013 року по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Перітус Альянс» (ідентифікаційний код 38780059) на загальну суму 113 403, 55 грн.

Відповідно до пояснень відповідача, викладених в тексті його письмових заперечень проти позову, податкові повідомлення-рішення на підставі даного Акта перевірки ДПІ не приймалися.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

1. Щодо позовних вимог про визнання протиправною дії по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Так, спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

Нормою пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент проведення перевірки та складання Акта 22.05.2014р. № 2062/26-56-22-01-03/21561978) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

При цьому в розумінні норми абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу «документальною перевіркою» вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка згідно із абз. 4 п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (а саме - п. 78.1 ст. 78 зазначеного Кодексу).

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Одночасно норма п. 78.5 ст. 78 ПК України визначає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Зокрема, за приписами норм п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки виникає за умови пред'явлення або надіслання платнику податків до початку проведення перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та направлення на проведення такої перевірки, у свою чергу непред'явлення або ненадіслання таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Так, в тексті Акта перевірки зафіксовано, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена відповідно до наказу ДПІ від 13.05.2014р. № 561 та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому наявність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачем в ході судового розгляду даної справи не заперечувалася.

Як стверджує відповідач та не спростовує позивач, направлення на перевірку ТОВ Фірма «УКРФРІТ» пред'явлено для ознайомлення 14 травня 2014 року, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки вручено під розписку директору Товариства Левченка А.О., та перевірку проведено з відома та у присутності вказаного директора підприємства.

Суд звертає увагу на те, що інших документальних доказів ніж Акт перевірки на підтвердження зазначеного, а саме факту пред'явлення направлення на проведення перевірки та вручення відповідного наказу, матеріали справи не містять.

Разом з тим, непред'явлення або ненадіслання позивачу копії наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки не є підставою для висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки за наявності підстав для її проведення, а є підставою для недопущення посадових осіб ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до проведення перевірки.

Однак, позивачем не спростовано, що посадові особи відповідача були допущені до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, фактично приступили до її проведення та провели таку перевірку, про що свідчить складений Акт перевірки.

Таким чином, у межах спірних правовідносин єдиним можливим способом захисту прав позивача було недопущення до перевірки посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки ТОВ Фірма «Укрфріт» слід відмовити.

Стосовно посилань позивача на неправомірність висновків Акта перевірки, складеного за результатами вчинення працівником відповідача дій по проведенню документальної перевірки позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нереальність (нікчемність) окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

З наведеного вище вбачається, що сам по собі акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, яке в даному випадку відсутнє (аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 04.03.2014р. № К/800/46922/13).

2. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок», інформацію внесену на підставі Акта перевірки та відновити дані податкової звітності позивача, то суд також приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення у зв'язку з наступним.

Згідно із нормою п. 46.1 ст. 46 ПК України «податкова декларація, розрахунок» (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання і а/або пені вважається узгодженою.

Положеннями Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Наведене вище свідчить про те, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Одночасно, п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сума грошового зобов'язання, яка зазначається у податковій декларації визначається платником податків самостійно, крім випадків, встановлених статтею 54 ПК України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього ж Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ході розгляду даної справи позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження факту внесення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до інформаційної бази даних «Податковий блок» та/або до будь-яких інших інформаційних баз даних інформації на підставі Акта перевірки, тобто позивачем не наведено, які саме відомості у податковій звітності ТОВ Фірма «Укрфріт» були змінені відповідачем, в якій частині та яким чином здійснено коригування показників податкової звітності позивача, а також які відомості підлягають відновленню.

З огляду на вищевикладене, судом під час розгляду справи не встановлено, а сторонами не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем вчинено протиправні дії по зміні/коригуванню відомостей, що містяться в податкових деклараціях ТОВ Фірма «Укрфріт» в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, в підсистемі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, або в будь-яких інших інформаційних базах даних та, відповідно які, відомості в податковій звітності позивача підлягають відновленню, а відтак позовні вимоги у цих частинах є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких підстав, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності в межах спірних правовідносин факту вчинення відповідачем протиправних дій, тобто не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Фірма «Укрфріт» задоволенню не підлягає

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «УКРФРІТ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова