Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/6211/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6211/14 10.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікко»

до Споживчого товариства «Діамед»

про стягнення 8 883, 88 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Гусарова Т.В. за довіреністю № 2 від 02.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бікко» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Споживчого товариства «Діамед» (далі - відповідач) про стягнення 8 883, 88 грн., в тому числі 8 411, 02 грн. основного боргу, 161, 77 грн. пені, 311, 09 грн. 25 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 175-О від 25.05.2012 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 124 168, 12 грн., за який останній розрахувався частково, сплативши 115 757, 10 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 8 411, 02 грн. Оскільки відповідач повного розрахунку з позивачем не здійснив, він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/6211/14, розгляд справи призначено на 13.05.2014 р.

12.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 12.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 28.05.2014 р.

19.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про направлення справи до іншого господарського суду за підсудністю.

26.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Реєстраційної служби Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Святошинського району ГУЮ у м. Києві надійшов на запит суду Витяг з ЄДРЮОФОП щодо відповідача станом на дату подання позову у даній справі (07.04.2014 р.), відповідно до якого зазначається, що станом на вказану дату місцезнаходженням відповідача була адреса: 03134, місто Київ, Святошинський район, вулиця Григоровича-Барського, будинок 5.

27.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 28.05.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Від представників сторін в судовому засіданні 28.05.2014 р. надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. на підставі клопотання представників сторін було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.06.2014 р.

11.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

12.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що він не отримував спірну продукцію, так як згідно з представленими позивачем видатковими накладними товар було отримано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за довіреностями, які відповідач не виписував.

Крім того, від відповідача надійшли пояснення до відзиву, в яких він вказує на те, що не може надати витребувані судом документи та контррозрахунок суми, заявленої до стягнення, оскільки вони втрачені, що підтверджується Довідкою Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 21.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 р. було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.06.2014 р. справу № 910/6211/14 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/6211/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.07.2014 р.

27.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

04.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням Головуючого судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/6211/14 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/6211/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р., у зв'язку з виходом Головуючого судді Ломаки В.С. з лікарняного, справу № 910/6211/14 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/6211/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

31.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ДПІ у Святошиснкьому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на запит суду надійшли копії реєстрів виданих та отриманих видаткових накладних, які подані до декларацій з ПДВ СТ «Діамед»; копії податкової звітності, складеної СТ «Діамед» на виконання зобов'язань за договором поставки № 175-0 від 25.05.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відпустці, справу № 910/6211/14 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Полякова К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/6211/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.09.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. суд розглянув клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю та вирішив в його задоволенні відмовити.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Оскільки відповідач на момент звернення позивача до суду з даним позовом був зареєстрований у м. Київ, правових підстав для передачі справи до іншого суду немає.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012 р. між позивачем, постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір поставки т№ 175-0 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товари народного споживання, а покупець зобов'язався прийняти такі товари та сплатити їх вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.3. Договору кількість товару, який постачається згідно цього Договору, зазначається в накладних.

Згідно з п. 5.1. Договору строк оплати покупцем поставленого товару становить 30 календарних днів з дня наступного за днем поставки товару.

Перерахування грошових коштів здійснюється на підставі цього Договору та видаткових накладних, згідно яких здійснена поставка товару.

Пунктом 12.5. Договору сторони визначили, що в разі прострочення покупцем оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, а також сплатити відсотки за користування ним грошовими коштами у розмірі 25 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Відповідно до п. 14.1. Договору він вступає в дію з дня його укладення і діє протягом одного року. У випадку, якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору від зацікавленої сторони іншій стороні не надійшло заяв про припинення цього Договору, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 124 168, 12 грн., на підтвердження чого ним надано до матеріалів справи копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за період з 30.05.2012 р. по 25.12.2013 р.

Перевіривши обсяг поставки товарів за наданими позивачем суду видатковими накладними, суд встановив, що він є документально доведеним на суму 124 168, 11 грн. відповідно до наступних долучених до матеріалів справи накладних:

- від 30.05.2012 р. на суму 44, 18 грн., 24, 84 грн., 870.12 грн., 1670, 83 грн., 2 744, 22 грн.;

- від 06.06.2012 р. на суму 98, 10 грн., 24,84 грн., 30, 12 грн., 446, 08 грн., 1230, 60 грн.;

- від 13.06.2012 р. на суму 362, 66 грн., 866, 28 грн., 21, 12 грн., 109,08 грн.;

- від 20.06.2012 р. на суму 455, 82 грн., 638, 34 грн., 25,80 грн., 93,18 грн.;

- від 04.07.2012 р. на суму 92,10 грн., 510,66 грн., 1117,86 грн., 116,40 грн., 74,52 грн.;

- від 11.07.2012 р. на суму 42,24 грн., 24,84 грн., 32,46 грн., 275,45 грн., 810,54 грн.;

- від 18.07.2012 р. на суму 24,84 грн., 123,24 грн., 21,12 грн., 25,88 грн., 1364,34 грн.;

- від 26.07.2012 р. на суму 116,16 грн., 72,54 грн., 230,12 грн., 1661,94 грн.;

- від 01.08.2012 р. на суму 49,86 грн., 24,84 грн., 12,12 грн., 25,88 грн., 354, 42 грн.;

- від 08.08.2012 р. на суму 68,40 грн., 24,84 грн., 173,88 грн., 113,75 грн., 489,30 грн.;

- від 15.08.2012 р. на суму 507,96 грн., 164,67 грн., 124,20 грн., 529,38 грн., 137,28 грн.;

- від 27.08.2012 р. на суму 25,80 грн., 118,32 грн., 288,48 грн., 408,78 грн.;

- від 29.08.2012 р. на суму 65,10 грн., 353,10 грн., 499,14 грн., 281,10 грн.;

- від 05.09.2012 р. на суму 116,16 грн., 24,84 грн., 183,90 грн., 745,02 грн., 337,90 грн.;

- від 12.09.2012 р. на суму 43,98 грн., 296,10 грн., 458,07 грн., 851,34 грн.;

- від 10.10.2012 р. на суму 345, 00 грн., 24,84 грн., 713, 82 грн., 1480, 50 грн., 2630,28 грн.;

- від 17.10.2012 р. на суму 1253,04 грн., 1287,94 грн., 143,88 грн., 131,88 грн.;

- від 24.10.2012 р. на суму 110,28 грн., 99,36 грн., 74,10 грн., 1222,10 грн., 526,02 грн.;

- від 01.11.2012 р. на суму 80,34 грн., 24,84 грн., 62,22 грн., 674,87 грн., 557,76 грн.;

- від 07.11.2012 р. на суму 41,46 грн., 25,38 грн., 77,64 грн., 910,50 грн.;

- від 14.11.2012 р. на суму 36,96 грн., 74,52 грн., 97,32 грн., 911,67 грн., 670,14 грн.;

- від 21.11.2012 р. на суму 90,06 грн., 162,30 грн., 891,49 грн., 846,48 грн.;

- від 28.11.2012 р. на суму 122,34 грн., 84,60 грн., 223,03 грн., 435,96 грн.;

- від 05.12.2012 р. на суму 123,24 грн., 105,18 грн., 442,62 грн., 395,76 грн.;

- від 19.12.2012 р. на суму 249,84 грн., 74,52 грн., 444,30 грн., 1473,99 грн., 1637,58 грн.;

- від 26.12.2012 р. на суму 100,68 грн., 79,74 грн., 539,22 грн., 426,36 грн.;

- від 14.01.2013 р. на суму 1256,70 грн., 233,64 грн., 273,95 грн., 108,12 грн.;

- від 16.01.2013 р. на суму 252,96 грн., 487,29 грн., 68,82 грн., 282,72 грн.;

- від 20.02.2013 р. на суму 2467,74 грн., 887,32 грн., 876,96 грн., 481,02 грн., 124,20 грн.;

- від 27.02.2013 р. на суму 243,00 грн., 74,52 грн., 152,70 грн., 547,34 грн.,863, 40 грн.;

- від 13.03.2013 р. на суму 84,96 грн., 263,04 грн., 676,24 грн., 739,56 грн.;

- від 20.03.2013 р. на суму 104,16 грн., 74,52 грн., 341,64 грн., 373,13 грн.,851,88 грн.;

- від 24.04.2013 р. на суму 16,08 грн., 173,88 грн., 650,16 грн., 2934,96 грн.,774,60 грн.;

- від 08.05.2013 р. на суму 189,60 грн., 228,36 грн., 342,64 грн., 574,32 грн.;

- від 15.05.2013 р. на суму 100,44 грн., 107,44 грн., 749,80 грн., 407,76 грн.;

- від 23.05.2013 р. на суму 64,32 грн., 212,94 грн., 99,36 грн., 814,06 грн., 699,54 грн.;

- від 12.06.2013 р. на суму 190,80 грн., 520,86 грн., 3507,28 грн., 3010,98 грн.;

- від 19.06.2013 р. на суму 109,32 грн., 24,84 грн., 1570,61 грн., 2043,54 грн.;

- від 01.07.2013 р. на суму 40,20 грн., 93,18 грн., 329,07 грн., 577,56 грн.;

- від 03.07.2013 р. на суму 8,76 грн., 160,32 грн., 49,68 грн., 1125,01 грн., 810,90 грн., 1012,08 грн.;

- від 10.07.2013 р. на суму 309,00 грн., 846,19 грн., 246,78 грн.;

- від 29.07.2013 р. на суму 124,20 грн., 809,52 грн., 2280,56 грн., 3089,82 грн.;

- від 30.08.2013 р. на суму 2459,28 грн.;

- від 11.09.2013 р. на суму 116,76 грн., 738,18 грн., 1572,06 грн., 1782,88 грн., 1631,04 грн.;

- від 18.09.2013 р. на суму 73,44 грн., 83,28 грн., 49,68 грн., 870,35 грн., 1809,66 грн.;

- від 25.09.2013 р. на суму 32,64 грн., 203,52 грн., 373,65 грн., 533,64 грн., 52,50 грн.;

- від 02.10.2013 р. на суму 16,32 грн., 250,50 грн., 107,84 грн., 710,82 грн.;

- від 16.10.2013 р. на суму 83,28 грн., 634,92 грн., 124,32 грн., 670,97 грн., 1657,44 грн.;

- від 23.10.2013 р. на суму 40,80 грн., 14904 грн., 135,34 грн., 280,42 грн., 1193, 94 грн.;

- від 30.10.2013 р. на суму 25,32 грн., 586,86 грн., 228,03 грн., 677,16 грн.;

- від 06.11.2013 р. на суму 1042,44 грн., 429,41 грн., 99,36 грн., 126,30 грн., 290,70 грн.;

- від 13.11.2013 р. на суму 26,16 грн., 278,76 грн., 80,88 грн., 177,24 грн.;

- від 20.11.2013 р. на суму 40,80 грн., 17,16 грн., 620,70 грн., 800,60 грн., 2021,10 грн.;

- від 11.12.2013 р. на суму 182,04 грн., 587,28 грн., 361,68 грн., 1957,62 грн.;

- від 25.12.2013 р. на суму 57,12 грн., 565,38 грн., 172,62 грн., 450,35 грн., 576,60 грн.

За поставлений позивачем товар відповідач провів розрахунок частково, сплативши 115 757, 10 грн., що підтверджується Довідкою АТ Банк «Фінанси та кредит» від 11.03.2014 р. та Довідкою АТ «ОТП Банк» в м. Києві від 12.03.2014 р., з огляду на що у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 8 411, 01 грн.

При цьому, оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив борг перед позивачем, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Під час провадження у даній справі відповідач заперечив проти позову, зокрема, посилаючись на те, що спірна заборгованість обраховується позивачем на підставі видаткових накладних, за якими в дійсності відповідач товар не отримував, оскільки відповідно до їх змісту від імені відповідача товар прийняли особи, які не були на те уповноважені, зважаючи на підписання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей невідомою особою, а не директором відповідача.

З метою вирішення питання щодо факту поставки за наведеними вище видатковими накладними, судом було досліджено податкову звітність сторін і при цьому встановлено, що відносно кожної операції з поставки позивачем було виписано на ім'я відповідача податкові накладні, отримання яких відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав позивачу відповідні податкові накладні, у зв'язку з цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту, проте як у позивача виникли зобов'язання по податку на додану вартість.

Доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірними поставками відповідачем суду не надано. Також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

При цьому, до матеріалів справи долучено надані на запит суду ДПІ у Святошиснкьому районі ГУ Міндоходів у м. Києві копії реєстрів виданих та отриманих видаткових накладних, які подані до декларацій з ПДВ СТ «Діамед»; копії податкової звітності, складеної СТ «Діамед» на виконання зобов'язань за договором поставки № 175-0 від 25.05.2012 р.

З вказаних дій сторін щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, вбачається як підтвердження відповідачем отримання від позивача спірного товару, так і схвалення прийняття його відповідними особами, які підписали спірні видаткові накладні від імені відповідача.

Так, відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Крім того, суд в даному випадку бере до уваги представлені позивачем до матеріалів справи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, на яких підпис особи, яка їх видавала скріплена відбитком печатки відповідача.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р., в редакції від 01.06.2008 р., довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Відповідно до п. 10 вказаної Інструкції особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана» і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

В даному випадку, відповідач не наводить обґрунтованих пояснень, як на спірних довіреностях було проставлено відбиток печатки підприємства, зважаючи на те, що про її викрадення відповідач не заявляє, та як вказані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей опинились у позивача, окрім як випадку передачі спірного товару. Крім того, відповідач не надає доказів невикористання таких довіреностей та погашення у встановленому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що строк оплати покупцем поставленого товару становить 30 календарних днів з дня наступного за днем поставки товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 161, 77 грн. пені, 311, 09 грн. 25 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 12.5. Договору сторони визначили, що в разі прострочення покупцем оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, а також сплатити відсотки за користування ним грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Позивач нарахував відповідачу 161, 77 грн. пені та 311, 09 грн. 25 % річних, розрахунок яких є невірним в силу невірного обрахунку кількості днів прострочення за обраний позивачем період, а також невірного визначення суми основного боргу.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені та відсотків річних в межах обраних позивачем періодів нарахування, суд встановив, що пеня має складати 158, 77 грн., 25 % річних - 305, 33 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства «Діамед» (54015, Миколаївська область, місто Миколаїв, Заводський район, бульвар Бузький, будинок 18, офіс 203; код ЄДРПОУ 30176704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікко» (02093, місто Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, будинок 19, літера Б; код ЄДРПОУ 23701509) 8 411 (вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 01 коп. основного боргу, 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 77 коп. пені, 305 (триста п'ять) грн. 33 коп. 25 % річних та 1 825 (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

К.В. Полякова