Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/7293/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7293/14 10.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лок» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтермаш» простягнення 13 600,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Кіптенко Г.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меджик Лок» (надалі - ТОВ «Меджик Лок») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтермаш» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Інтермаш») про стягнення 13 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було поставлено позивачу товар з порушенням вимог щодо його асортименту, в зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути сплачені за поставлений товар грошові кошти у розмірі 13 600,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 18.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суд міста Києва від 18.06.2014 р. справу № 910/7293/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 28.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суд міста Києва від 28.07.2014 р. справу № 910/7293/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи відкладено на 13.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.09.2014 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02232, м. Київ, вул. Бальзака, 77, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18708051 від 21.05.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 р. ТОВ «Торговий дім «Інтермаш» було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0005189 на оплату товару - труба ф 159*8 довжиною 40 м на загальну суму 13 600,00 грн.

03.09.2013 р. позивачем було повністю оплачено виставлений відповідачем рахунок-фактуру №СФ-0005189 від 02.09.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №197 від 03.09.2013 р.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення рахунку відповідачем та його оплатою позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

09.09.2013 р. комісією у складі посадових осіб позивача було складено акт про перевірку поставленого товару №64/1, яким засвідчено виявлені недоліки асортименту товару (товщина стінки металевої труби становила 6мм замість 8мм, як було передбачено рахунком-фактурою№СФ-0005189 від 02.09.2013 р.).

Претензією №67 від 17.09.2013 р. (отримана відповідачем 23.09.2013 р.) позивач вимагав повернути сплачені грошові кошти у розмірі 13 600,00 грн. внаслідок поставки відповідачем товару неналежного асортименту.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 13 600,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №197 від 03.09.2013 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача 100% вартості товару у розмірі 13 600,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Рахунком-фактурою №СФ-0005189 від 02.09.2013 р. сторонами було погоджено асортимент товару - труба діаметром 159 мм, товщиною стінки 8 мм, довжиною 40 м.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, відповідачем було поставлено товар з порушенням умов укладеного договору щодо асортименту товару, а саме було поставлено трубу металеву діаметром 159 мм, товщиною стінки 6 мм, довжиною 42 мм.

Відповідно до ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 4 ст. 672 Цивільного кодексу України товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Претензією №67 від 17.09.2013 р. (отримана відповідачем 23.09.2013 р.) позивач повідомив ТОВ «Торговий дім «Інтермаш» про поставку товару неналежного асортименту та вимагав повернути сплачені грошові кошти у розмірі 13 600,00 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що на виконання приписів ст. 672 Цивільного кодексу України позивач в розумний строк повідомив відповідача про одержання товару в асортименті, що не відповідає погодженим договором поставки умовам.

При цьому, листом від 23.09.2013 р. ТОВ «Торговий дім «Інтермаш» вказувало на те, що ним будуть повернуті грошові кошти за поставлений згідно рахунку-фактури №СФ-0005189 від 02.09.2013 р. товар після реалізації такого товару, що свідчить про відсутність його заперечень стосовно факту поставки товару з порушенням вимог щодо його асортименту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем було поставлено товар в асортименті, що не відповідав укладеному сторонами договору, позивач правомірно відмовився приймати такий товар та претензією №67 від 17.09.2013 р. в розумний строк повідомив постачальника про таку відмову, а також вимагав повернути суму передоплати.

Більш того, за змістом ч. 1 та 2 ст. 690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, товар, поставлений відповідачем на виконання вимог укладеного договору, був розміщений у складському приміщенні для зберігання.

Відтак суд приходить до висновку, що позивачем були вчинені всі передбачені вимогами чинного законодавства України дії, пов'язані із поставкою йому відповідачем товару з порушенням вимог договору щодо його асортименту.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 13 600,00 грн. згідно ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Торговий дім «Інтермаш» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Меджик Лок» про стягнення з ТОВ «Торговий дім «Інтермаш» заборгованості у розмірі 13 600,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лок» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтермаш» (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 77; ідентифікаційний код 37985589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меджик Лок» (42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. Залізнична, 42/1; ідентифікаційний код 35068041) заборгованість у розмірі 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2014 р.

Суддя В.П. Босий