Рішення

від 08.09.2014 по справі 914/2626/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2014 р. Справа № 914/2626/14

За позовом: Приватного підприємства «Транспортна компанія», с. Лище, Волинська область

до відповідача: Приватного підприємства «Альфа Транс Логістик», м.Львів

про стягнення 26 454 грн. 39 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Приватне підприємство «Транспортна компанія», с. Лище, Волинська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Альфа Транс Логістик», м. Львів про стягнення 26454грн. 39 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.07.2014р. призначив розгляд справи на 04.08.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку на перевезення вантажів. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становила 23 607 грн. 00 коп. За порушення строків сплати вартості послуг, відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 368 грн. 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 478 грн. 73 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 26 454 грн. 39коп. боргу та судові витрати, в тому числі, витрати на послуги адвоката в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 23.07.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

2 грудня 2013 р. між Приватним підприємством «Транспортна компанія» (перевізник) та Приватним підприємством «Альфа Транс Логістик» (експедитор) було укладено договір-заявку №122.

За цим договором перевізник (позивач) зобов'язується доставити довірений йому експедитором (відповідач) вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до договору-заявки позивач зобов'язувався організувати перевезення вантажу по маршруту м. Ahlen (Німеччина) - Київська область, м.Кагарлик (Україна)

Вартість послуг згідно договору-заявки становила 2 150 євро.

Позивач умови, зазначені в заявці та договорі, виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 04.12.2013 р. з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.

Згідно п. 4.2. договору-заявки експедитор оплачує перевізнику вартість фрахту автомобіля та інші платежі протягом 7-10 днів після отримання оригіналів документів (оригінал рахунку, акт виконаних робіт, ЦМР).

16.12.2013 р. позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактуру №1-00000754 від 10.12.2013 р., товарно-транспортну накладну (CMR) від 04.12.2013р. з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00000729 від 10.12.2013 р., що підтверджується поштовою квитанцією.

У зв'язку з простроченням оплати вартості послуг, позивач 04.03.2014 р. надіслав відповідачу претензію, в якій просив сплатити борг у розмірі 23607грн. 00 коп. протягом 3 банківських днів з моменту отримання претензії. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення вантажу на дату розгляду справи в суді не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 607 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р. вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, з наведеного вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з перевезення вантажу, що в сукупності підтверджується укладенням договору-заявки на перевезення, надісланою відповідачем позивачу належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 04.12.2013 р.

Факт надання послуг з перевезення підтверджується відміткою вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній (CMR) від 04.12.2013 р. в графі «Вантаж одержано».

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 16 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р., платежі, передбачені вантажною накладною, та всі інші витрати залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу.

Статтею 104 Статуту автомобільного транспорту Української УРСР передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.

Як зазначалося вище, позивачем надсилалися відповідачу рахунок на оплату послуг, загальна вартість яких становила 23 607 грн. 00 коп., а також товарно-транспортна накладна (CMR) від 04.12.2013 р. та акт виконаних робіт (послуг), проте, останнім оплату не здійснено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, а також беручи до уваги прострочення відповідача, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 368 грн. 66коп. та інфляційні втрати в розмірі 2 478 грн. 73 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 23607грн. 00 коп. основного боргу, 368 грн. 66 коп. 3% річних, 2 478 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ВЛ №790, видане 18.12.2013 р., договору про надання правової допомоги від 17.07.2014 р., акту прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2014 р. та квитанцію до прибуткового касового ордера №23 від 21.07.2014 р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Альфа Транс Логістик», м.Львів, вул. Щирецька, 7 (ідентифікаційний код 36974314) на користь Приватного підприємства «Транспортна компанія», с. Лище, вул. Центральна, 2, Волинська область (ідентифікаційний код 32273547) 23 607 грн. 00 коп. основного боргу, 368 грн. 66 коп. 3% річних, 2 478 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. судового збору, 2 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 08.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.09.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.