Рішення

від 05.09.2014 по справі 906/847/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" вересня 2014 р. Справа № 906/847/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Агро" (м. Тетіїв, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект"

про стягнення 12600,00 грн.

Ухвалою від 16.06.14 р. господарський суд Київської області у відповідності до ст. ст. 15, 17 ГПК України передав справу №911/2311/14 за встановленою підсудністю до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою від 25.06.14 р. справу №911/2311/14 прийнято до свого провадження та вжито заходи щодо підготовки її до розгляду згідно резолютивної частини ухвали суду в засіданні суду 12.08.14р. Справі присвоєно номер 906/847/14 згідно номенклатури справ Господарського суду Житомирської області.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Так-Агро" (м. Тетіїв, Київської обл.) пред'явлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" про стягнення 12600, 00 грн. , сплачених в якості попередньої оплати роботи з оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ "Так-Агро" відповідно до укладеного Договору №ДГ-0000003 від 05 лютого 2013р.

Оскільки відповідачем робота на умовах , визначених у Договорі №ДГ-0000003 від 05 лютого 2013р. не виконана, позивач вимагає стягнути сплачені кошти в судовому порядку на підставі ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, ст.ст. 538, 691, 692 та ч.1 ст. 693 ЦК України.

До початку розгляду справи позивачем не подано суду заяви про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник позивача в засіданні суду 12.08.14р. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та у додаткових поясненнях до нього.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судові засідання не направляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В засідання суду 05.09.14р. представники сторін не з'явились.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2013р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Так -Агро" (замовник) та відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (виконавець) через засоби факсимільного зв'язку обмінялись примірниками Договору №ДГ-0000003, який підписали та скріпили печатками ( далі - Договір).

У п.1.1 Договору обумовлено, що позивач як "замовник" доручає, а відповідач як "виконавець" бере на себе зобов'язання власними та залученими силами та засобами виконати у відповідності до умов цього договору роботу з оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ "Так-Агро".

Для виконання цього зобов'язання, як зазначено у цьому пункті Договору, відповідач має реєстраційне свідоцтво Мінприроди України № 24575/12/10-12 від 14.12.2012року.

Умова п. 1.2. Договору вказує на те, що науково-технічні, економічні та інші вимоги до продукції, що є предметом договору, визначаються супроводжувальними документами замовника.

Умова п. 1.3. Договору вказує на те, що відповідач зобов'язався по закінченню роботи надати позивачу узгоджений та затверджений звіт по проведеній роботі терміном дії не менше п'яти років.

Термін здачі відповідачем позивачу робіт по Договору в цілому - 05.04.2013р. (п. 1.4. Договору).

Загальна вартість робіт згідно п. 1.1. складає: вартість робіт 16000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 2666, 67 грн. (п. 2.1. Договору).

Оплату позивач за цим Договором проводить протягом 10 банківських днів з моменту підписання Договору. Умови розрахунку між сторонами даного Договору зазначені в пункті 2.5. даного Договору; сума цього Договору на час його дії є фіксованою і в односторонньому порядку зміні не підлягає (п.п. 2.2., 2.4. Договору).

У п. 2.5. Договору обумовлено , що оплата проводиться в два етапи: перший етап - передоплата 70%, другий етап - 30 % - після оформлення та видачі науково-технічної продукції згідно акту виконаних робіт.

У розділі 3 Договору сторони визначили порядок здачі та приймання робіт.

Умови п. п. 3.1. та 3.2 Договору передбачають, що передача "замовнику", оформленої у встановленому порядку документації, здійснюється за супроводжувальними документами "виконавця" за актом здачі-прийому виконаних робіт.

Окрім того, умова п.3.3 Договору передбачає, що виготовлену за цим Договором науково-технічну продукцію на відповідність вимогам чинного законодавства та умов договору оцінює комісія у складі уповноважених представників сторін.

У п.п. 3.4 та 3.5 Договору одночасно передбачено обов'язок "замовника" підписати акт здачі-прийому виконаних робіт та право надіслати "виконавцю" мотивовану відмову від прийняття робіт , на підставі якої сторони мають скласти двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання.

Обов'язки сторін та майнову відповідальність за їх невиконання сторони обумовили у розділах 4,5 Договору.

Згідно п.6.2 Договору строк його дії - до 5 квітня 2013р. Однак закінчення строку договору не звільняє відповідача та позивача від виконання своїх зобов'язань, а також від відповідальності за невиконання або неналежного виконання їх виконання за цим договором.

Як встановлено в ході вирішення спору позивач платіжним дорученням від 11.02.13року № 171 сплатив відповідачу 12 600, 00 грн. за проектні роботи згідно рахунку №СФ-0000003 від 05.02.13р. за договором №ДГ-0000003 , в тому числі, ПДВ 20% -2100, 00 грн." (а. с. 10).

Виконання позивачем умови п. 1.2 Договору судом не встановлено.

В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з претензією за №563 від 01.11.2013р. про повернення грошових коштів в сумі 12 600, 00 грн. у зв'язку з невиконанням умов Договору (а. с. 11-12).

У змісті останньої позивач вказує про те, що оскільки станом на 13 вересня 2013року роботи за Договором не були виконані , він вимагав повернення сплачених коштів претензією від 13.09.13р. за № 432, однак яку відповідач на свою адресу не отримав.

Одночасно у претензії за №563 від 01.11.2013р. позивач вказує на те, що 21 жовтня 2013року отримав від відповідача документи , у яких обгрунтовувалися обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами по чотирьох робочих майданчиках. Однак виконані роботи не можуть бути прийнятими через наявність таких недоліків:

- неточності в назві підприємства та розташування робочих майданчиків;

- велика кількість сторінок з пустими таблицями;

- у документах взагалі не йдеться про карбомідно аміачну суміш, яку підприємство використовує (зберігає, перевозить) у своїй діяльності як мінеральне добриво та стосовно якої і мали бути оформлені документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тоді як представнику виконавця , що виїжджав на об'єкти, надавалась інформація стосовно ємностей , де буде зберігатися КАС.

Претензію за №563 від 01.11.2013р. відповідач отримав 09.11.13року та, як встановлено в ході вирішення спору, отримані кошти в сумі 12 600 грн. не повернув.

На виконання вимог ухвали суду від 12.08.14року позивач надав письмові пояснення щодо правових підстав укладення договору з відповідачем та щодо предмету останнього як його істотної умови, у яких виклав наступне:

- отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря суб'єктами господарювання передбачено ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ;

- для отримання дозволу суб'єкт господарювання, серед іншого, готує документи, в яких обгрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, як це передбачено п.4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи" , затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 N 302 ( далі - Порядок № 302);

- для розроблення документів, у яких обгрунтовуються обсяги викидів, суб'єкт господарювання може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів на договірних засадах , як це передбачено п.п 4та 13 Порядку № 302;

- відповідачем мали бути розроблені документи, в яких обгрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин мінеральним добривом - карбомідно аміачною сумішшю, яке підприємство використовує ( зберігає, перевозить ) у своїй діяльності ( а.с. 34- 35).

До пояснення додано в копії документи, у яких обгрунтовуються обсяги викидів , для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розробленими для спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" , які позивач отримав на свою адресу від відповідача 21 жовтня 2013року ( далі - документи на отримання дозволу).

Документи на отримання дозволу у переважній більшості містять інформацію про суб'єкта господарювання СТОВ "Колос" ( Вінницька область, Погребищанський район, с. Борщагівка, вул. Сквирська, 27, код ЄДРПОУ 31970268) та щодо таких забруднюючих речовин, як речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, в т.ч. суспендовані частинки, недиференційовані за складом; неметанові леткі органічні сполуки, в т.ч. :бензин (нафтовий , малосірчистий, в перерахунку на вуглець), вуглеводні граничні С12-С19 ( розчинник РПК -265 П та інш) (а. с. 36-110).

У складі документів на отримання дозволу відомості про позивача у справі ТОВ "ТАК-Агро" містять ( ситуаційна карта-схема , генеральний план, які визначають місцезнаходження товариства - Вінницька область, Погребищанський район, с. Борщагівка ( а.с. 41 , 44).

Відомості про позивача у справі ТОВ "ТАК-Агро" містять також окремі складові Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих викидів в атмосферне повітря на спільне товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" ( далі - Звіт) ( а.с. 84).

Згідно анотації ( складова Звіту) джерела забруднення атмосферного повітря ТОВ "ТАК-Агро" розташовані на одному проммайданчику за адресою - Київська область, Тетіївський район, с. Кошів, вул. Жовтнева,33 . Забруднюючими речовинами, які дають найбільший внесок у забруднення атмосфери є бензин (нафтовий , малосірчистий, в перерахунку на вуглець), вуглеводні граничні С12-С19 ( розчинник РПК -265 П та інші) та суспендовані частинки, недиференційовані за складом ( а.с. 84).

Згідно відомостей про підприємство ( складова Звіту) ТОВ "ТАК-Агро" знаходиться за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Кошів, вул. Жовтнева,33 ( а. с. 85).

У висновках та рекомендованих заходах ( складова Звіту) зазначено, що відповідальність за надані вихідні дані, технічні параметри обладнання та картографічний матеріал несе керівництво ТОВ "ТАК-Агро" ( а. с. 99).

В іншій своїй частині Звіт містить відомості про юридичну особу СТОВ "Колос" .

Як встановлено судом, документи на отримання дозволу та Звіт не містять будь-якої інформації про карбомідно аміачну суміш як забруднюючу речовину та обгрунтування обсягів її викидів в атмосферне повітря саме ТОВ "ТАК-Агро".

Позивач , як це фактично підтверджує претензія за №563 від 01.11.2013р. , відмовився прийняти роботу відповідача з розроблення таких документів, про що останньому відомо з 09.11.13року та вимагав повернути йому сплачені кошти в сумі 12 600 грн.

Відповідач в ході вирішення спору не спростував доводів позову в частині невідповідності виконаних робіт вимогам чинного законодавства та умовам Договору , а також не довів , що правомірно набув кошти позивача в сумі 12600 грн. за роботу, від прийняття якої позивач відмовився.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Сторони спору відповідно до статті 55 Господарського кодексу України, є суб'єктами господарювання, а отже виникнення правовідносин між ними регулюється нормами цього Кодексу як спеціального кодифікованого акту та субсидіарно (додатково) нормами Цивільного кодексу України в частині, що не врегульована спеціальним законодавчим актом.

Так, згідно ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарського зобов'язання є, зокрема, господарський договір. В свою чергу, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками або у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, факсограмами, тощо), якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ( ст. 181 ГК України).

В силу п. 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, при цьому враховуючи, що для окремих господарських договорів законом можуть бути визначені додаткові істотні умови, або, якщо про їх застосування вимагатиме одна із сторін.

Тобто, умови господарського договору щодо предмета, ціни та строку як обов'язкові для погодження сторонами є тим мінімумом, який дозволяє договірному зобов'язанню бути здійсненим.

Так, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості ( ч.4 ст. 181 ГК України).

Частина 4 ст. 181 ГК України визначає загальні вимоги до предмету будь-якого господарського договору, однак зміст цієї істотної умови має визначатися особливістю окремих господарських договорів та розкривати спрямованість останнього на досягнення певного результату.

Умови про предмет Договору сторони визначили у розділі 1 останнього.

Згідно цих умов, відповідач як "виконавець" взяв на себе зобов'язання власними та залученими силами та засобами виконати у відповідності до умов цього договору роботу з оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ "Так-Агро".

Таким чином, предметом Договору є "робота з оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ "Так-Агро" .

Однак, які конкретно документи виконавець мав оформити позивачу для отримання ним дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про які конкретно забруднюючі атмосферне повітря речовини йдеться у предметі Договору не визначено.

Натомість у п.1.2 Договору зазначено, що науково-технічні , економічні та інші вимоги до продукції , що є предметом Договору, визначаються супроводжувальними документами позивача як "замовника".

Оскільки супроводжувальні документи, що визначають науково-технічні , економічні та інші вимоги до продукції , що є предметом Договору, не визнані сторонами спору невід'ємною його частиною, суд робить висновок про те, що на стадії укладення Договору 05.02.13року останні не були погоджені з відповідачем, що доводить факт не досягнення сторонами спору згоди з такої істотної умови господарського договору як предмет договору.

Оскільки зміст п.1.2 Договору , на думку суду, зобов'язував позивача надати відповідачу супроводжувальні документи, що визначають науково-технічні , економічні та інші вимоги до продукції , що є предметом Договору, досягненням згоди з цієї істотної умови можна було би вважати факт виконання позивачем цього зобов'язання та його прийняття відповідачем після 05.02.13року.

Однак судом не встановлено, що такі юридичні факти після 05.02.13 року мали місце, у зв'язку з настанням яких відповідачу був би відомий предмет виконуваної роботи.

Позивач у претензії за №563 від 01.11.2013р. вказував на те, що представник виконавця виїжджав на об'єкти та йому надавалась інформація стосовно ємностей , де буде зберігатися КАС ( карбомідно аміачну суміш).

Однак в ході вирішення спору позивач не подав будь-яких доказів на підтвердження цих обставин.

Окрім того, абз. 2 ч.1 ст. 193 ГК України визначає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У ч. 3 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Оскільки п. 1.2 Договору вимагав визначити вимоги до продукції супроводжувальними документами, а отже, вимагав письмового виконання, позивач не мав права вчиняти усний правочин з визначення науково-технічних , економічних та інших вимог до продукції , що є предметом Договору.

Судом встановлено, що правовою підставою укладення між сторонами Договору №ДГ-0000003 від 05.02.2013р. були вимоги ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та вимоги Порядку № 302.

У п. 4 Порядку № 302 в редакції чинній на 05.02.13року було передбачено, що для отримання дозволу суб'єкт господарювання, серед іншого:

- готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;

- проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;

- проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;

- розробляє плани заходів щодо досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин тощо.

Пункт 4 Порядку № 302 також визначає, що документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів розробляють установи, організації та заклади, яким Мінприроди надано право на розроблення цих документів.

У п.13 Порядку № 302 зазначено, що виконання робіт, пов'язаних з підготовкою документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюється на договірних засадах.

Отже , сукупний аналіз п.п.4 та 13 Порядку № 302 доводить, що на договірних засадах залучаються установи (організації, заклади) для виконання робіт, пов'язаних з підготовкою документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин та яким Мінприроди надано право на розроблення цих документів.

Водночас за Інструкцією про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, розробленою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 302 та затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 09.03.2006 N 108 ( далі - Інструкція) , документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів повинні містити у своєму складі і дані про інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, і оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони, і плани заходів щодо досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин тощо.

Тим самим, додатково підтверджується, що як станом на 05.02.13року, так і в подальшому сторони не погодили предмет Договору так, як цього вимагають Порядок № 302 та Інструкція - виконання роботи з оформлення позивачу документів для отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря забруднюючої речовини - карбомідно аміачної суміші.

У п.4 Порядку № 302 та Інструкції передбачено, що розроблення Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано право на розробку таких документів та які занесені до відповідного переліку Мінприроди України.

У п.1.1 Договору зазначено, що ТОВ "Житомирекопроект" має реєстраційне свідоцтво Мінприроди України № 24575/12/10-12 від 14.12.2012року. Однак у матеріалах справи останнє відсутнє.

За відомостями Спеціального витягу з ЄДР № 18899032 від 25.06.14р. судом встановлено, що основним видом економічної діяльності ТОВ "Житомирекопроект" є діяльність з технічного випробування та дослідження ( а.с. 19) .

Згідно КВЕД 2010 цей клас включає: проведення фізичних, хімічних, інших випробувань щодо всіх видів матеріалів, які підлягають аналізу, та продуктів, у т.ч.: дослідження складу мінералів та вмісту в них домішок тощо; дослідження та виміри параметрів навколишнього середовища: забруднення повітря та водних ресурсів тощо.

Позивачем до справи додано Свідоцтво про атестацію № 108/11 від 21.09.11року, виданого ДП "Житомирстандартметрологія" на хімічну вимірювальну лабораторію ТОВ "Житомирекопроект" , яка атестована на право проведення вимірювань, результати яких використовуються під час викидів організованих промислових стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вмісту забруднюючих речовин в в атмосферному повітрі.

Зазначене дає підстави суду вважати відповідача належним виконавцем за цим Договором.

Разом з тим, ч. 8 ст. 181 ГК України містить правило, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

У п. 2.6 Постанови ВГСУ №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" додатково роз'яснюється, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Оскільки Договір визначає взаємні зобов'язання сторін, які , як встановлено судом, сторонами у повному обсязі не виконано, Договір не може вважатися таким, що відбувся (фактично укладений). Часткове виконання позивачем зобов'язання з попередньої оплати роботи на суму 12600, 00 грн. не спростовує вищевикладеного.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Про право однієї із сторін, що здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору заявляти вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України роз'яснюється також у п. 8 Постанові ВСУ від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Так, за приписами статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

У п. п. 3.12 пункту 3 Постанови ВГСУ від 26.12.11р. № 18" Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснюється, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Водночас у п.2 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Отже за цим позовом суд не може посилатися на норми статті 1212 ЦК України, оскільки це змінюватиме матеріально - правові підстави позову, які позивач визначив самостійно: Договір №ДГ-0000003 від 05.02.13року та ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, ст.ст. 538, 691, 692 , ч.1 ст. 693 ЦК України. Натомість вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України грунтуються не на договірних, а на кондикційних (позадоговірних) зобов'язаннях.

За наведених обставин та з врахуванням приписів ст. 33 ГПК України, господарський суд у позові відмовляє, що не позбавляє позивача права звернутися до суду в порядку статті 1212 ЦК України з новим позовом.

Оскільки відповідач користується коштами позивача без достатньої правової підстави, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України суд відшкодовує за його рахунок судовий збір , сплачений позивачем за цим позовом.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7,33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (10014, м. Житомир, вул. Рильського, буд. 9, ідентифікаційний код 36072368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Так-Агро" (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Плоханівська, буд. 76, ідентифікаційний код 31970268) - 1827, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.09.14року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам ( рек. з пов.)