Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/13733/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13733/14 08.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росенергомаш»

про стягнення 82464,80 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Новокаховський завод «Укргідромех» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росенергомаш» про стягнення 82464,80 грн., з яких 69112,00 грн. - попередня оплата, 7740,54 грн. - пеня, 636,20 грн. - 3% річних та 4976,06 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки № 29-11/ДЭ від 02.12.2013 здійснив оплату визначеного сторонами товару, втім відповідач в порушення умов даного договору зобов'язання по поставці продукції належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2014 порушено провадження у справі №910/13733/14 та призначено справу до розгляду.

Позивач в судове засідання 08.09.2014 своїх представників не направив, втім 29.08.2014 через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання 08.09.2014 своїх представників також не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росенергомаш» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Новокаховський завод «Укргідромех» (покупець) укладено договір поставки № 29-11/ДЭ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Найменування товару, асортимент (номенклатура), кількість і якісні характеристики, гарантійний строк вказуються в специфікаціях до договору, які з дати підписання сторонами складають невід'ємну частину договору (п.2.1 договору).

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору поставка товару здійснюється в строк та на умовах поставки вказаних в специфікації; датою поставки є дата отримання товару покупцем, вказана в накладній і право власності на поставлене по даному контракту обладнання, а також ризик випадкової його втрати або пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту його передачі основному перевізнику.

Згідно з п. 4.3 договору оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків або рахунків-фактур, виставлених поставщиком на умовах платежу вказаних в специфікаціях.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 (п.10.4 договору).

02.12.2013 сторони підписали специфікацію №1 до договору, в якій зазначили асортимент товару, що буде поставлятись, його ціну та терміни поставки, а саме: Ел. двигун МТКН 111-6 ПНД У1 3,5кВт*865 об/хв. 50Гц 380В ІМ1001 в кількості 1 шт. вартістю 10340,00 грн. (з ПДВ); Ел. двигун МТКН 211-6 ПНД У1 7,5кВт*880 об/хв. 50Гц 380В ІМ1001 в кількості 2 шт. вартістю 28056,00 грн. (з ПДВ) та Ел. двигун МТКН 312-6 ПНД У1 15кВт*915 об/хв. 50Гц 380В ІМ1001 в кількості 2 шт. вартістю 30716,00 грн. (з ПДВ).

При цьому, п.4 специфікації сторони погодили умови оплати, а саме 50% від суми по специфікації авансовим платежем після підписання специфікації та решту 50% від суми по специфікації по факту повідомлення про готовність продукції, а також строки поставки - 50 календарних днів після отримання передплати.

На виконання умов даного договору, позивач, на підставі рахунку відповідача, перерахував останньому передплату за ел.двигуни в сумі 69112,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №647 від 20.01.2014 та №3355 від 31.03.2014.

В той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснив поставку визначеного товару.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача лист №6-юр/788 від 13.06.2014, в якому вимагав повернення сплачених грошових коштів в розмірі 69112,00 грн.

У відповідь на вказаний лист, відповідач направив на адресу позивача звернення, в якому вказав, що у зв'язку з тим, що ТК «Сибмотор» на якому були замовлені ел.двигуни перестав існувати, підприємство понесло збитки перерахувавши кошти виробнику при цьому не отримавши продукції, а тому бере на себе зобов'язання повернути перераховані кошти на підставі договору №29-11/ДЭ від 02.12.2013 за платіжними дорученнями №647 від 20.01.2014 та №3355 від 31.03.2014 на загальну суму 69112,00 грн. частинами.

Втім, кошти позивачу не повернуті та товар не поставлений, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П.4 специфікації сторони погодили умови оплати, а саме 50% від суми по специфікації авансовим платежем після підписання специфікації та решту 50% від суми по специфікації по факту повідомлення про готовність продукції, а також строки оплати - 50 календарних днів після отримання передплати.

Позивач на виконання умов договору поставки № 29-11/ДЭ від 02.12.2013 перерахував відповідачу передплату в сумі 69112,00 грн., тоді як відповідач у встановлений договором строк поставку товару не здійснив.

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар не поставлено, позивач в порядку вказаної статті, звернувся до відповідача з вимогою повернути перераховані кошти в якості попередньої оплати в сумі 69112,00 грн. у відповідь на яку відповідач повідомив, що у зв'язку з неможливістю виконати поставку, бере на себе зобов'язання повернути сплачені грошові кошти в сумі 69112,00 грн.

Проте, станом на теперішній час грошові кошти відповідачем не повернуто.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату по договору грошові кошти в сумі 69112,00 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу викладену позивачем в листі №6-юр/809 від 18.06.2014 щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 69112,00 грн. попередньої оплати за товар.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пуктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від загальної вартості не відвантаженого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару позивачу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 договору, позивачем за період з 11.03.2014 по 01.07.2014 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 7740,54 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 636,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4976,06 грн. за період з 11.03.2014 по 16.06.2014.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 636,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4976,06 грн. які нараховані на суму попередньої оплати, яка підлягає поверненню у суду відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №922/2430/13 від 22.01.2014 та №911/3130/13 від 19.03.2014.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росенергомаш» (03055, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 12, кв. 82, ідентифікаційний код 37199969) на користь Публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех» (74900, м.Нова Каховка, Херсонської області, вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 00100256) 69112 (шістдесят дев'ять тисяч сто дванадцять) грн. 00 коп. попередньої оплати, 7740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 54 коп. пені та 1702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.09.2014.

Суддя Т.В. Васильченко