Рішення

від 01.09.2014 по справі 911/2764/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2014 р. Справа № 911/2764/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3,

до відповідача: Білоцерківської міської громадської організації «ВЕТЕРАНИ ЧОРНОБИЛЯ», ідентифікаційний код: 34547852, місцезнаходження: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Некрасова, 46, кім. 1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: юрисконсульт комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» Дідковський О.О., який діє на підставі довіреності від 24.07.2014 року за № 150;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківської міської громадської організації «ВЕТЕРАНИ ЧОРНОБИЛЯ» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 20.03.2013 року за № 1654 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу в сумі 9322,81 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 81 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 9322,81 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 81 коп.).

Відповідно до ухвали від 09.07.2014 року порушено провадження у справі № 911/2764/14 та призначено її розгляд на 04.08.2014 року.

04.08.2014 року Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явились будучи повідомленими про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 09.07.2014 року не виконали. Ухвалою суду від 04.08.2014 року розгляд справи відкладено на 01.09.2014 року.

01.09.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 09.07.2014 року та від 04.08.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 09.07.2014 року та від 04.08.2014 року не виконав.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 01.09.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

20.03.2013 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 20.03.2013 року за № 1654, згідно з п.п. 1.1., 1.2., 2 якого Позивач взяв на себе зобов'язання надавати Відповідачу послуги з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції у приміщені Відповідача, площею 50,1 кв. м., що знаходиться за адресою: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Некрасова, 46, кім. 1, а Відповідач зобов'язався оплачувати послуги з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції, за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування, в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п.п. 5.7., 6.1., 6.3., 6.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами. Оплата здійснюється через установи банків, касу КП БМР «Білоцерківтепломережа». Оплата може здійснюватися, як в готівковій формі, так і в безготівковій формі. Допускаються інші форми проведення розрахунків, що не суперечать чинному законодавству. Оплата за спожиті послуги здійснюється Споживачем (Відповідачем) 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті послуги здійснюється до 7 (сьомого) числа місяця наступного за місяцем поставки послуг.

Договір у п. 6.5. передбачає, що при наявності заборгованості за попередні періоди, проведена Споживачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у п. 5 ч. 3 ст. 20 передбачає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Крім цього, згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідачем було порушено вищезгадані положення п.п. 1.2., 5.7., 6.1., 6.3., 6.4. Договору, вимоги ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст.193 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», в зв'язку з тим, що Відповідач не оплатив Позивачу послуги з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції у приміщені Відповідача, що знаходиться за адресою: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Некрасова, 46, кім. 1, за період з квітня 2013 року по березень 2014 року включно, вартість яких становила 9322,81 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 81 коп.), внаслідок чого у Відповідача виникла перед Позивачем заборгованість з оплати послуг з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції за період з квітня 2013 року по березень 2014 року включно в сумі 9322,81 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 81 коп.).

Відповідач вимоги Позивача щодо стягнення основного боргу за Договором не заперечував та не спростовував протягом розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті наданих Позивачем послуг з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції у приміщені Відповідача за період з квітня 2013 року по березень 2014 року включно в сумі 9322,81 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 81 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань.

В судовому засіданні Позивач за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема довідкою про заборгованість від 17.06.2014 року, супровідним листом від 12.03.2014 року за № 349 Позивача на ім'я Відповідача про направлення Позивачем Відповідачу документів у вигляді рахунку-фактури та акту прийому-передачі робіт/послуг для здійснення оплати послуг, Актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за період з квітня 2013 року по березень 2014 року, рахунком фактурою за березень 2014 року за № 1654, реєстром поштових відправлень рахунків-фактур від 14.03.2014 року, які підписанні Позивачем та отриманні Відповідачем за допомогою поштового зв'язку на виконання вимог п.п. 2.3., 2.4., 3.2.7. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень або зауважень Відповідача з приводу строків, обсягу та якості наданих Позивачем послуг з централізованого постачання теплової енергії з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем наданих Позивачем послуг у обсягах, асортименті, якості та вартістю, визначених в цьому рахунку фактурі, Акті приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за період з квітня 2013 року по березень 2014 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує, внаслідок чого відомості зазначенні у вказаних рахунку та Акті вважаються такими, які узгодженні Відповідачем, довів наявність у Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в сумі 9322,81 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 81 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача визнаються судом доведеними та обґрунтованими, внаслідок чого задовольняються в повному обсязі.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем не заперечувались протягом судового розгляду справи.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним повністю або частково заборгованості за Договором перед Позивачем.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Позивач довів здійснення ним господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до Білоцерківської міської громадської організації «ВЕТЕРАНИ ЧОРНОБИЛЯ» про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Білоцерківської міської громадської організації «ВЕТЕРАНИ ЧОРНОБИЛЯ», ідентифікаційний код: 34547852, місцезнаходження: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Некрасова, 46, кім. 1, на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, заборгованість за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 20.03.2013 року за № 1654 у вигляді основного боргу в сумі 9322,81 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 81 коп.) та судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 01.09.2014 року