Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/8870/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8870/14 10.09.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп»

про стягнення 285 600, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

ОСОБА_2 за довіреністю № 1005від 22.05.2012 р.;

ОСОБА_3 на підставі Договору № 1/10-09 від

10.09.2014 р.;

від відповідача: Коваленко С.В. за довіреністю б/н від 12.06.2014 р.;

п. ОСОБА_5 - заступник директора ТОВ «Агрокристалгруп»;

п. ОСОБА_6 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» (далі - відповідач) про стягнення 285 600, 00 грн., в тому числі 210 000, 00 грн. основного боргу, 75 600, 00 грн. 36 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 5 712, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 26-05 від 26.05.2011 р. та на підставі рахунку-фактури № СФ-0000023 від 15.09.2011 р. він перерахував відповідачу в якості передоплати 250 000, 00 грн., у відповідь на що відповідач мав поставити позивачу товар - бітум БНД 60/90, БНД 90/130. Оскільки відповідач не здійснив поставки товару, позивач звернувся до нього з вимогою повернути кошти за неотриманий товар, у відповідь на що 03.10.2011 р. повернув позивачу 40 000, 00 грн. 31.12.2011 р. сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача 210 000, 00 грн. Оскільки в подальшому відповідач ухилився від повернення решти грошових коштів в сумі 210 000, 00 грн., позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/8870/14, розгляд справи призначено на 17.06.2014 р.

16.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

17.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він вказує на те, що спірний Договір поставки з боку директора відповідача не підписувався. При цьому, він відзначає, що рахунок-фактура, на який посилається позивач, теж підписано невідомою особою, а Акт звірки взаєморозрахунків підписано від імені ОСОБА_5, заступником директора, яка не мала на те повноважень. На підставі зазначеного, відповідач в цілому заперечує проти позову, вказуючи на те, що йому потрібен додатковий час, щоб розібратися з питанням отримання від позивача спірних коштів.

У судовому засіданні 17.06.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.06.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25.06.2014 р.

23.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

25.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи та пояснення у справі, відповідно до яких він стверджує, що сторони тривалий час знаходились у господарських відносинах, а тому спірні платіжне доручення та рахунок-фактура можуть стосуватись і інших договорів, оскільки вони самі по собі не містять посилання конкретно на Договір № 26-05 від 26.05.2011 р. При цьому, відповідач зауважує, що якщо навіть вважати, що такий рахунок-фактура стосувався вказаного Договору, то слід звернути увагу на те, що відповідно до цих документів позивач мав перерахувати відповідачу передоплату в сумі 253 080, 00 грн., проте як перерахував лише 250 000, 00 грн., а отже, у відповідача не виник обов'язок поставити товар і відповідно позивач не має право нараховувати санкції за несвоєчасну поставку.

Також, 25.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої він просить поставити наступне питання: Чи було Договір поставки № 26-05 від 26.05.2011 р. підписано директором ОСОБА_6? Проведення експертизи відповідач просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У судовому засіданні 25.06.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про виклик у якості свідків для дачі пояснень п. ОСОБА_6 та п. ОСОБА_1

Також, від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. на підставі клопотання представників сторін продовжено строк вирішення спору на 15 днів, на підставі клопотання представника відповідача викликано для дачі пояснень ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_6 та заступника директора ТОВ «Агрокристалгруп» ОСОБА_5, розгляд справи відкладено на 15.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/8870/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. суддею Васильченко Т.В. було прийнято справу № 910/8920/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 05.08.2014 р.

15.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких додатково обґрунтовує свої твердження щодо наявності між сторонами і інших договірних зобов'язань з поставки бітуму.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з лікарняного, справу № 910/8870/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/8870/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 05.08.2014 р.

04.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання про призначення експертизи, в яких він вказує на те, що представленими доказами в сукупності підтверджуються обставини укладенням між сторонами спірного Договору, перерахування позивачем відповідачу коштів, не поставки останнім у відповідь товару та неповернення повністю передоплати.

Також, від позивача надійшло клопотання про витребування від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкової звітності ТОВ «Агрокристалгруп» з податку на додану вартість з усіма додатками за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

У судовому засіданні 05.08.2014 р. ОСОБА_1 пояснив, що спірний Договір зі свого боку підписував він особисто, після чого направив його на адресу відповідача. ОСОБА_5 пояснила, що відповідач такий Договір не підписував. ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився та пояснень не надав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.09.2014 р. При цьому, в порядку ст. 38 ГПК України витребувано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову звітність ТОВ «Агрокристалгруп» з податку на додану вартість з усіма додатками за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року; в порядку ст. 30 ГПК України викликано ОСОБА_6 для дачі пояснень.

20.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшли документи у справі.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. суд розглянув клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та вирішив в його задоволенні відмовити.

Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач не наводить ґрунтовних пояснень відносно не укладення сторонами спірного правочину, в тому числі шляхом подальшого його схвалення в порядку ст. 241 ЦК України з боку відповідача, враховуючи наявність виданої відповідачем податкової накладної № 25 від 15.09.2011 р. щодо спірної господарської операції на суму 250 000, 00 грн. (обсяг постачання 208 333, 33 грн., ПДВ 41 666, 67 грн.), в якій зазначено в графі «Вид цивільно-правового договору»: «Договір купівлі-продажу від 26.05.2011 № 26-05, а також відображення відповідачем такої операції в Додатку № 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів». Отже, оскільки суду не наведено обґрунтованих доводів, які б давали підстави сумніватись в укладеності спірного Договору, суд не знаходить за необхідне призначати у справі експертизу.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 26.05.2011 р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, було укладено Договір поставки № 26-05 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві нафтопродукти, а саме бітум БНД 60/90, БНД 90/130 (надалі - товар) партіями, за найменуванням, у кількості, асортименті та по ціні, які вказуються в товарних (видаткових) накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору постачальник додає до кожної партії товару рахунок-фактуру, товарну (видаткову) накладну.

Згідно з п. 3.1. Договору його сума складається із сум виписаних видаткових накладних, які розраховуються з урахуванням податку на додану вартість і є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціна за кожну окрему партію товару вказується у рахунках-фактурах та накладних до цього Договору (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору сторонами було визначено, що ціна за одиницю товару може змінюватись у зв'язку зі зміною цін заводів виробників, матеріалів, енергоносіїв, інфляційними процесами, прийняттям нових нормативних актів, рішень уряду та ін.

Зміна ціни в цьому Договору після виконання сторонами своїх зобов'язань не допускається (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору платежі за цим Договором за кожну окрему партію товару здійснюються покупцем на умовах 100 % попередньої оплати.

Оплата за товар здійснюється згідно наданих постачальником рахунків (п. 3.6. Договору).

Згідно з п. 3.7. Договору зобов'язання покупця щодо оплати партії товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту зарахування на поточний рахунок постачальника суми вартості партії товару, вказаної у рахунках-фактурах та в накладних до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору товар, що відпускається за цим Договором, поставляється покупцю впродовж трьох календарних днів з моменту надходження оплати на поточний рахунок постачальника.

Умовами п. 5.7. Договору сторони визначили, що в разі прострочки поставки постачальник сплачує покупцю 36 % річних від суми сплаченого, але не поставленого товару, за весь період користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 11.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач, ним було отримано від відповідача рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 15.09.2011 р. на суму 253 080, 00 грн. щодо оплати товару - бітуму дорожнього в кількості 37 шт. (ціна одиниці постачання - 5 700, 00 грн. без ПДВ).

При цьому, в подальшому відповідач виписав на ім'я позивача податкову накладну № 25 від 15.09.2011 р. на поставку згідно з Договором № 26-05 від 26.05.2011 р. бітуму дорожнього в кількості 36, 550 загальною вартістю 250 000, 00 грн. (обсяг постачання без ПДВ - 208 333, 33 грн., ПДВ - 41 666, 67 грн.).

Вказана податкова накладна підписана від імені Кузьмук Т.П. та має відбиток печатки відповідача.

На підставі платіжного доручення № 269 від 15.09.2011 р. позивач перерахував відповідачу 250 000, 00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за бітум зг. рах. № СФ-0000023 від 15.09.2011 р., у т.ч. ПДВ 20 % - 41 666, 67 грн.».

Оскільки, відповідно до пояснень позивача, відповідач не здійснив поставку товару - бітуму дорожнього в кількості 36, 550 шт. загальною вартістю 250 000, 00 грн., позивач звернувся до відповідача з Листом № 0310-1 від 03.10.2011 р., яким просив повернути кошти за не отриманий товар в сумі 250 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 41 666, 67 грн., на поточний рахунок НОМЕР_2, МФО 380805, в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, код ЄДРПОУ НОМЕР_1.

У відповідь відповідач перерахував позивачу 03.10.2011 р. 40 000, 00 грн. з призначенням платежу: «Повернення передплати зг. листа № 0310-1 від 03.10.2011 р. в т.ч. ПДВ 20 % 6666, 67 грн.», що підтверджується випискою банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» по поточному рахунку позивача за 03.10.2011 р., сформованої в системі «Клієнт-банк».

При цьому, 03.10.2011р. відповідач також склав на ім'я позивача Розрахунок № 27 коригування кількісних і вартісних до податкової накладної від 15.09.2011 р. № 25 з зазначенням причини корегування: «повернення передплат» за бітум дорожній в кількості 5, 848 т, обсяг корегування - 33 333, 33 грн., ПДВ 6 666, 67 грн.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з Листом-вимогою від 21.03.2012 р., яким вимагав у семиденний строк від дня одержання цієї вимоги виконати свій обов'язок по поверненню коштів за непоставлений товар згідно Договору поставки № 26-05 від 26.05.2011 р.

До матеріалів справи також позивачем додано Акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2011 р, на якому від відповідача виконано підпис від імені заступника директора ТОВ «Агрокристалгруп» ОСОБА_5, скріплений печаткою Товариства.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав вимог позивача, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Під час провадження у даній справі відповідач заперечив проти позову, зокрема, посилаючись на те, що спірний Договір не підписувався директором ТОВ «Агрокристалгруп».

При цьому, відповідач відзначає, що між сторонами укладались й інші договори поставки, а тому, на його думку, спірний платіж позивача в сумі 250 000, 00 грн. міг стосуватись іншого договору.

Крім того, відповідач стверджує, що навіть якщо припустити, що спірний Договір між сторонами було укладено, то в даному випадку, зважаючи на перерахування відповідачу коштів в меншому розмірі, ніж було передбачено рахунком-фактурою № СФ-0000023 від 15.09.2011 р., у відповідача не виникло обов'язку з поставки спірного товару.

З метою вирішення питання щодо факту укладення спірного Договору поставки між сторонами, судом було досліджено в тому числі податкову звітність сторін і при цьому встановлено, що:

- у зв'язку з видачею податкової накладної № 25 від 15.09.2011 р. відповідачем в Додатку № 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за вересень 2011 року в розділі І «Податкові зобов'язання» відображено зобов'язання обсягом поставки 208 333, 33 грн. (без ПДВ) та ПДВ - 41 666, 67 грн. по контрагенту - позивачу (ІПН - НОМЕР_1);

- на підставі отриманої від відповідача податкової накладної № 25 від 15.09.2011 р. позивачем в Додатку № 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за вересень 2011 року в розділі ІІ «Податковий кредит» відображено операцію з придбання з податком на додану вартість, яка надає право формування податкового кредиту обсягом постачання 208 333, 33 грн. (без ПДВ), ПДВ - 41 666, 67 грн. по контрагенту - відповідачу (ІПН - 358289126591);

- позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року в розділі ІІ «Отримані податкові накладні» відображено під пунктом 18 податкову накладну № 25 від 15.09.2011 р.;

- на підставі отриманого від відповідача Розрахунку № 27 від 03.10.2011 р. коригування кількісних і вартісних до податкової накладної від 15.09.2011 р. № 25 позивачем в Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за листопад 2011 року в розділі ІІ «Коригування сум податкового кредиту» відображено під пунктом 1 коригування податкової накладної № 25 від 15.09.2011 р. на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 27 від 03.10.2011 р., виданих ТОВ «Агрокристалгруп».

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість відповідач надав позивачу відповідну податкову накладну, у зв'язку з цим у позивача виникло право на формування податкового кредиту, проте як у відповідача виникло зобов'язання по податку на додану вартість.

З вказаних дій сторін щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також коригування їх сум у зв'язку з частковим повернення передоплати, вбачається погодження ними як предмету поставки у меншому розмірі, ніж було визначено рахунком-фактурою № СФ-0000023 від 15.09.2011 р., внаслідок чого відповідно й зменшилась загальна вартість поставки до 250 000, 00 грн., що відображено у виданій відповідачем позивачу податковій накладній № 25 від 15.09.2011 р., так і схвалення відповідачем правочину - Договору поставки № 26-05 від 26.05.2011 р. в цілому.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неукладеності спірного Договору.

Так, відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Крім того, суд відхиляє доводи щодо не настання строку поставки, оскільки позивач у повному обсязі перерахував суму коштів, визначених у податковій накладній, в якій відповідач остаточно сформував кількість товару, що він зобов'язався поставити позивачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.1. Договору сторони визначили, товар, що відпускається за цим Договором, поставляється покупцю впродовж трьох календарних днів з моменту надходження оплати на поточний рахунок постачальника.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється на протязі 20 днів після отримання письмової заявки на продукцію, та перерахування коштів на рахунок постачальника, згідно п. 5.1. дійсного Договору. При цьому, умовою поставки визначеної Специфікаціями продукції є її попередня оплата.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем у визначені Договором строки, як і на момент розгляду даного спору по суті, не здійснено поставку оплаченого позивачем товару, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати, яка не була добровільно повернута в сумі 210 000, 00 грн.

Так, згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 р., умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару згідно з умовами укладеного між сторонами Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини, а також, не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару.

Що стосується нарахованих позивачем відповідачу 36 % річних, слід відзначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 6.1. - 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Як зазначалось вище, умовами п. 5.7. Договору сторони визначили, що в разі прострочки поставки постачальник сплачує покупцю 36 % річних від суми сплаченого, але не поставленого товару, за весь період користування чужими грошовими коштами.

Позивач нарахував відповідачу 36 % річних за період в один рік в сумі 75 600, 00 грн. і відповідний розрахунок є вірним, з огляду на що суд в цій частині також задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки товару, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» (04053, місто Київ, вулиця Юрія Коцюбинського, будинок 7, офіс 2; код ЄДРПОУ 35828915) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_1) 210 000 (двісті десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 75 600 (сімдесят п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. 3 % річних та 5 712 (п'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2014 р.

Суддя В.С. Ломака