Рішення

від 09.09.2014 по справі 910/9912/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9912/14 09.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт»

про стягнення 92 517, 74 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. за довіреністю № 91/2013/12/30-3 від 30.12.2013 р.;

від відповідача: Нещерет В.О. за довіреністю б/н від 18.03.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» (далі - відповідач) про стягнення 92 517, 74 грн., в тому числі 83 780, 73 грн. основного боргу за активну електроенергію, 4 108, 81 грн. пені, 3 445, 39 грн. інфляційних втрат, 1 182, 81 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 850, 36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу електричну енергію, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.06.2013 р. по 01.05.2014 р у розмірі 82 780, 73 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9912/14, розгляд справи призначено на 17.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 р. розгляд справи було відкладено на 15.07.2014 р., у зв'язку з неявкою представників сторін.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/9912/14 було вирішено передати для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. суддею Васильченко Т.В. було прийнято справу № 910/9912/14 до свого провадження та відкладено її розгляд га 05.08.2014 р.

15.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про надання розстрочки сплати 92 517, 74 грн. боргу за графіком: до 15.08.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 15.09.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 15.10.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 15.11.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 15.12.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 15.01.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 15.02.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 15.03.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 15.04.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 15.05.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 15.06.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 15.07.2015 р. - 7 718, 74 грн., обґрунтована тим, що він не спроможний відразу сплатити 92 517, 74 грн. одним платежем. При цьому, зазначає, що ТОВ «Житлокомфорт» обслуговує новозбудовані будинки, в які повільно заселяються мешканці, у зв'язку з чим оплата за послуги надходить у малому співвідношенні до виконаних робіт, проте як відповідач вимушений оплачувати житлово-комунальні послуги незалежно від заселення будинку мешканцями. Також, відзначає про те, що мешканці несвоєчасно здійснюють оплату житлово-комунальних послуг.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з лікарняного, справу № 910/9912/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/9912/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 05.08.2014 р.

31.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

01.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, в якій він зазначає про те, що не заперечує щодо розстрочення рішення на 12 місяців.

04.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 05.08.2014 р. представник відповідача не заперечив проти позовних вимог та підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду; представник позивача підтримав позовні вимоги та не заперечив проти розстрочення рішення суду.

У судовому засіданні 05.08.2014 р. суд в порядку ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 12.08.2014 р.

07.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла повторно заява, в якій він зазначає про те, що не заперечує щодо розстрочення рішення на 12 місяців.

У судовому засіданні 12.08.2014 р. суд в порядку ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 09.09.2014 р.

26.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 09.09.2014 р. від представника відповідача надійшла заява про уточнення заяви про надання розстрочки, відповідно до якої він просить уточнити графік розстрочення виконання рішення у справі щодо сплати 92 517, 74 грн. та судового збору 1 850, 36 грн. на 12 місяців за графіком: до 20.09.2014 р. - 9 559, 36 грн., до 20.10.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.11.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.12.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.01.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.02.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.03.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.04.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.05.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.06.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.07.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.08.2015 р. - 7 718, 74 грн.

Представник позивача проти задоволення вказаної заяви не заперечив.

У судовому засіданні 09.09.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009 р. між позивачем (постачальник), та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 81306 про постачання електричної енергії (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору постачальник зобов'язується постачати електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлантаційної відповідальності сторін"; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до пункту 2.3.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до пункту 1 Додатку № 2 до договору (порядок розрахунків) розрахунковим періодом для визначення спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "Розрахунковий період" та "Календарний місяць" вважаються прирівняними.

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії та покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача" до цього договору. (п. 2.1 додатку № 2 до Договору).

Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку постачальника здійснює повну оплату вартості енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (п. 2.2 додатку № 2 до Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу до сплати за спожиту електроенергію в період з червня 2013 року по квітень 2014 року включно 89 957, 87 грн., а саме: 7 007, 68 грн. за червень 2013 року, 6 467, 83 грн. за липень 2013 року, 6 647, 35 грн. за серпень 2013 року, 9 488, 24 грн. за вересень 2013 року, 7 846, 02 грн. за жовтень 2013 року, 8 338, 21 грн. за листопад 2013 року, 8 624, 52 грн. за грудень 2013 року, 10 251, 37 грн. за січень 2014 року, 9 420, 10 грн. за лютий 2014 року, 8 783, 93 грн. березень 2014 року, 7 082, 62 грн. за квітень 2014 року.

У свою чергу, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останній за поставлену йому електричну енергію розрахувався з позивачем частково, сплативши 6 177, 14 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за укладеним між ними Договором на суму 83 780, 73 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 4 108, 81 грн. пені, 3 445, 39 грн. інфляційних втрат, 1 182, 81 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1. Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактично оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 4 108, 81 грн. пені, 3 445, 39 грн. інфляційних втрат, 1 182, 81 грн. 3 % річних, розрахунок яких є вірним та який відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

В даному випадку, оцінюючи значний розмір боргу відповідача перед позивачем, суд враховує, що негайне виконання прийнятого рішення, може призвести до негативних наслідків по відношенню до фінансово-господарського стану відповідача, у зв'язку з чим, зважаючи на те, що позивач погодився з заявленим відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення, суд вважає за необхідне його задовольнити, а саме: розстрочити виконання рішення, встановивши наступний порядок сплати грошових коштів: до 20.09.2014 р. - 9 559, 36 грн., до 20.10.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.11.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.12.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.01.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.02.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.03.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.04.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.05.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.06.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.07.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.08.2015 р. - 7 718, 74 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» (04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 14; код ЄДРПОУ 32853435) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; код ЄДРПОУ 32770925) 83 780 (вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят) грн. 73 коп. основного боргу, 4 108 (чотири тисячі сто вісім) грн. 81 коп. пені, 1 182 (одну тисячу сто вісімдесят дві) грн. 81 коп. 3 % річних, 3 445 (три тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 39 коп. інфляційних втрат та 1 850 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців, встановивши наступний порядок сплати грошових коштів: до 20.09.2014 р. - 9 559, 36 грн., до 20.10.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.11.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.12.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.01.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.02.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.03.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.04.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.05.2014 р. - 7 709, 00 грн., до 20.06.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.07.2015 р. - 7 709, 00 грн., до 20.08.2015 р. - 7 718, 74 грн.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2014 р.

Суддя В.С. Ломака