Постанова

від 10.09.2014 по справі 810/5125/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року 810/5125/14

приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. Лесі Українки, 26

час прийняття постанови : 13 год. 20 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г. Шевченка з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 року №0006072201.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що заступником начальника управління-начальником відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, згідно із пп. 78.1.1 ст.78, ст.79 розділу II Податкового кодексу України від .2.12.10 №2755-VI відповідно до наказу начальника Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №507 від 25.07.2014 року, у період з 28.07.2014 по 01.08.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Baп Ойл" за листопад 2013 року.

Перевіркою встановлено «порушення» ПСП ім. Т.Г. Шевченка: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого знижено податок на подану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 37 885 грн., у тому числі за листопад 2013 року.

04.08.2014 року Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області складено Акт перевірки №2618/10-07-22-01-12/31379694 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПСП ім. Т.Г, Шевченка (код за ЄДРПОУ 31379694) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вап Ойл» (код за ЄДРПОУ 38777355) за листопад 2013 року (далі по тексту - Акт перевірки).

08.08.2014 року ПСП ім. Т.Г. Шевченка не погоджуючись з висновками, викладеними Акті перевірки від 04.08.2014 року подано Заперечення на Акт перевірки , за результатами розгляду яких на адресу ПСП ім. Т.Г. Шевченка надійшов Лист Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Щодо надання відповіді на заперечення на акт про результати перевірки ПСП ім. Т.Г. Шевченка».

22 серпня 2014 року рекомендованим листом на адресу ПСП ім. Т.Г. Шевченка надійшло податкове повідомлення - рішення від 20.08.2014 року №0006072201, яким встановлено порушення ст.198 п.198.3 Податкового Кодексу України та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47356 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 37 885 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 9 471 грн.

Зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача Поспєлова І.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У судовому засіданні представник відповідача Макаренко С.В. позов не визнав, заперечував проти позовних вимог, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28.07.2014 року по 01.08.2014 року на підставі службового посвідчення від 17.01.2014 року №57/л/4-00-28, виданого Васильківською ОДПІ, службовою особою Васильківської ОДПІ згідно із пп. 78.1.1 ст.78., ст.79 розділу Податкового Кодексу України, відповідно до наказу начальника Васильківської ОДПІ № 507 від 25.07.2014 року, в період з 28.07.2014 р. по 01.08.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПСП ім. Т.Г.Шевченка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вап Ойл» (код за ЄДРПОУ 38777355) листопад 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт №2618/10-07-22-01-12/31379694 від 04.08.2014 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПСП ім. Т.Г, Шевченка (код за ЄДРПОУ 31379694) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вап Ойл» (код за ЄДРПОУ 38777355) за листопад 2013 року»

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем: п. п. 198.3 , п. п. 198.6 ст. 198, , п.п 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого за перевіряємий період занижено податок на додану вартість всього у сумі 37885 грн., у тому числі за листопад 2013 року.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі Акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014 року « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вап Ойл»" (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року»

З аналізу вказаного Акту відповідачем встановлено, що операція з купівлі/продажу ТОВ «Вап Ойл» та позивача не є такою, що фактично відбулась, не є реальною.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

08.08.2014 року ПСП ім. Т.Г. Шевченка не погоджуючись з висновками, викладеними Акті перевірки від 04.08.2014 року подано Заперечення на Акт перевірки.

15.08.2014 року відбувся розгляд Заперечень на Акт перевірки №2618/10-07-22-01- 1231379694 від 04.08.2014 року, за наслідками розгляду яких на адресу ПСП ім. Т.Г. Шевченка надійшов Лист Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Щодо надання відповіді на заперечення на акт про результати перевірки ПСП ім. Т.Г. Шевченка».

22 серпня 2014 року рекомендованим листом на адресу ПСП ім. Т.Г. Шевченка надійшло податкове повідомлення - рішення Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 20.08.2014 року №0006072201, яким встановлено порушення ст.198 п.198.3 Податкового кодексу України та визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47356 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 37 885 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 9 471 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

В ході перевірки та у судовому засіданні встановлено, що між ПСП ім. Т.Г. Шевченка (покупець) та ТОВ «Вап Ойл» (постачальник) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №4 від 11.11.2013 року. Відповідно до умов вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому «товар», у відповідності до умов Договору та Додаткових угод до нього.

ТОВ «Вап Ойл» виписало для ПСП ім. Т.Г. Шевченка видаткові та податкові накладні та рахунки-фактури.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем було надано під час перевірки та суду наступні документи: Договір на поставку нафтопродуктів №4 від 11 листопада 2013 року , Додаткову угоду №1 до Договору на поставку нафтопродуктів №4 від 11 листопада 2013 року, рахунок -фактуру №СФ-00000003 від 11 листопада 2013 року , платіжне доручення №751 від 12 листопад 2013 року, видаткову накладну №РН-0000003 від 12 листопада 2013 року , Податкову накладну №2 від 12.11.2013 року на загальну суму 86232, 06грн, в тому числі ПДВ - 14372, 01 грн, Додаткову угоду №2 від 18 листопада 2013 до Договору на поставку нафтопродуктів №4 від 11 листопада 2013 року, Рахунок-фактуру №СФ-0000004 від 18 листопада 2013 року, Видаткову накладну №РН -000004 від 19 листопада 2013 року, Податкову накладну №3 від 19.11.2013 року на загальну суму 54521. 40 грн., в тому числі ПДВ -9086, 90 грн., Додаткову угоду №3 від 27 листопада 2013 року до Договору на поставку нафтопродуктів №4 від 11 листопада 2013 року, Рахунок-Фактуру №-0000006 від 27 листопада 2013 року, Платіжне доручення №822 від 28 листопада 2013 року, видаткову накладну №РН-0000006 від 29 листопада 2013 року, Податкову накладну від 28.11.2013 року №5 на загальну суму 86557, 46 грн. в тому числі ПДВ- 14426, 24 грн., Журнал-ордер №6 та №10 за листопад 2013 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку №203 за листопад 2013 року, Зведену лімітно-забірну картку на отримання паливо-мастильних матеріалів по автопарку за листопад 2013 року, лімітно-забірні картки на отримання мастильних матеріалів за листопад 2013 року, Зведену лімітно-забірну картку на отримання паливо мастильних матеріалів по тракторній бригаді за листопад 2013 року , Журнал-ордер №10 за грудень 2013 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку №203 за грудень 2013 року, Зведену лімітно-забірну картку на отримання паливо-мастильних матеріалів по автопарку за грудень 2013 року, лімітно-забірні картки на отримання мастильних матеріалів за грудень 2013 року, Зведену лімітно-забірну картку на отримання паливо мастильних матеріалів по тракторній бригаді за грудень 2013 року, журнал- ордер №10 за січень 2014 року, рух паливно-мастильних матеріалів за січень 2014 року, Зведену лімітно-забірну картку на отримання паливо-мастильних матеріалів за січень 2014 року , Журнал-ордер №10 за лютий 2014 року, Зведену лімітно-забірну картку на отримання паливо-мастильних матеріалів за лютий 2014 року , Журнал-Ордер 310 за березень 2014 року , рух паливно-мастильних матеріалів за березень 2014 року, Зведену лімітно-забірну картку на отримання паливо-мастильних матеріалів за березень 2014 року.

Отже, згідно вказаного Договору поставки нафтопродуктів позивачем у ТОВ «Вап Ойл» були придбані дизельне паливо та бензин, факт передачі яких від продавця до покупця підтверджується видатковими накладними, товар був доставлений за адресою покупця та оплачені покупцем в повному обсязі .

Дані товари в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Договір на поставку нафтопродуктів №4 від 11 листопада 2013 року підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками обох підприємств.

Тобто, позивачем податковому органові під час проведення перевірки та суду надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Вап Ойл» та їх оплати.

Крім того, усі перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача податковим органом не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи податковим органом не проаналізовано.

Таким чином, здійснення господарських операцій позивачем із контрагентом ТОВ "Вап Ойл", підтверджується наданими ним документами

Виконання сторонами договірних зобов'язань та наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій за Договору, у тому числі, податкових накладних ТОВ "Вап Ойл", є підставою для включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ за листопад 2013 року 37885 грн.

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентом ТОВ "Вап Ойл" виконувалися згідно з належним чином укладених Договору, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання Договору між позивачем та ТОВ "Вап Ойл" є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ "Вап Ойл" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ТОВ "Вап Ойл" на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі аналізу Акту перевірки іншого податкового органу , яка є недостатньою для визнання угод такими, які не виконані реально та такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що договір, укладений з ТОВ "Вап Ойл" є правочином, спрямованим на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ним, укладений з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом вказаного договору недійсним, фіктивним - відповідачем суду не надано.

Відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагент позивача був зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

Отже, судом встановлено, що позивач уклав договір для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності.

Відносно твердження відповідача, що до перевірки не були надані товаро-транспортні накладні, або інші документи, які б вказували на факт транспортування дизпалива суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здачу вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх часників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Подорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не дозволяються. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно- транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, завірені підписом вантажоодержувача при необхідності і печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Разом з тим зазначені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі ВАСУ від 26.06.12 р. № К- 27230/10, а також в ухвалі ВАСУ від 19.07.2012 р. № К-30744/10.

Крім того, відсутність у ТОВ «Вап Ойл» на балансі основних засобів та транспортних засобів не означає, що підприємство не могло наймати транспорт для перевезення палива у інших підприємств, також перевезення палива могло відбуватися напряму від підприємства - продавця ТОВ «Вап Ойл» до ПСП ім. Т.Г. Шевченка», для цього склади не потрібні.

Посилання податкового органу на матеріали кримінального провадження за №320141000700000038 також є необґрунтованими, оскільки дані матеріали не містять доказів на підтвердження того, що в межах кримінального провадження досліджувались господарські операції ТОВ «Вап Ойл» з ПСП ім. Т.Г. Шевченка.

Крім того, посилання податкового органу на наявність кримінальних проваджень, порушених відносно посадових осіб ТОВ «Вап Ойл», не береться до уваги, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, яке відповідачем суду надано не було.. Сам факт наявності кримінального провадження не є підставою для висновків про нереальність господарських операцій, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента ПСП ім. Т.Г. Шевченка, який би набрав законної сили, суду не надано.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, договір, додаткові угоди та рахунки-фактури, платіжні документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Вап Ойл" підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, висновок відповідача про порушення позивачем 198.3, п.п. 198.6 ст 198 п.п 201.10 ст.201 ПК України та про заниження податку на додану вартість на 37885 є безпідставним.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірна господарська операція є фіктивною або безтоварною, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на Акті перевірки іншого податкового органу, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.08.2014 року №0006072201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя : Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 вересня 2014 р.