Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/13894/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13894/14 08.09.14

За позовомКомунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТ ПЛЮС» простягнення 77 538, 99 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Ніговська Н.Д., довіреність №07 від 01.10.2013; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТ ПЛЮС» про стягнення 77 538, 99 грн. з яких: 69 578, 55 грн. - основний борг, 1 018, 51 грн. - пеня, 1 342, 84 грн. - 3 % річних та 5 599, 08 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 62-1373 від 01.10.2012 позивач передав відповідачу в оренду нерухоме майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по cплаті орендної плати за період 01.10.2012 по 03.07.2014 належним чином не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2014 порушено провадження у справі №910/13894/14 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 08.09.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання повторно не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» (нова назва Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва) (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір № 62-1373 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення сесії Київради від 12.07.2012 № 734/8071 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт оренди) загальною площею 127, 30 кв.м., яке знаходиться за адресою: вулиця Бальзака, 64 для розміщення складу (п.1.1, 2.1 договору).

Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.2 договору).

Майно, що є предметом договору, передане відповідачеві за відповідним актом приймання-передачі від 01.10.2012, який підписаний сторонами договору без заперечень.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням № 7 Деснянської райради від 07.12.2006, яка на дату підписання договору становить 4 733, 91 грн. за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці, який може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п.3.3).

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.10.2012 до 25.07.2015 (п. 9.1 договору).

10.06.2014 до договору № 62-1373 від 01.10.2012 була укладена додаткова угода № 1, відповідно до якої сторони доповнили розділ 2 договору, виклавши його в новій редакції: « 2.2 вартість об'єкта оренди згідно із актом оцінки нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.01.2012 становить 475 300, 00 грн. (без ПДВ)» і « 2.4 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва» та внесли зміни в розділ 3 договору, виклавши його в наступній редакції: « 3.1 За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, визначеної в додатку № 1 до договору. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору становить: стартова орендна плата за один місяць оренди 4 753, 00 грн., за 1 кв.м. орендованої площі становить: 37, 34 грн. (без ПДВ). « 3.5 Орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві».

При цьому, п.3.6 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки майно відноситься до комунальної власності, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічне визначення міститься і в ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 5 ст. 762 ЦК України та положень розділів 3,4 договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Втім, відповідач, в порушення зазначених норм права та умов договору оренди свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів виконував не належним чином, внаслідок чого за період з 01.10.2012 по 03.07.2014 виникла заборгованість у розмірі 69 578, 55 грн., яка і заявлена до стягнення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умовами договору, зокрема, п. 3.6 сторони передбачили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 69578,55 грн. в повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0, 5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. (Аналогічна позиція викладена у п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".)

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п.6.2 договору позивачем нараховано з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ та заявлено до стягнення пеню за період з грудня 2012 по травень 2013 в загальній сумі 1018,51 грн.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині в сумі 832,49 грн., оскільки розрахунок позивача здійснений поза межами шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, позивачем не вірно визначений початок періоду прострочки та не враховано, що в 2012 році 366 днів, а не 365, як враховував позивач.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення сплати орендних платежів 3% річних в сумі 1342, 84 грн. за період з 01.12.2013 по 29.05.2014 та інфляційні втрати в розмірі 5599, 08 грн. за період з грудня 2013 по травень 2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Проте вимоги в частині інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 5532,45 грн., оскільки, позивач не врахував, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця (абз.3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТ ПЛЮС» (02232, м.Київ, вул. Бальзака, 66; ідентифікаційний код 37782701) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, ідентифікаційний код 36657100) 69578 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 55 коп. - основного боргу, 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 49 коп. - пені, 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 84 коп. - 3 % річних, 5532 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 45 коп. - інфляційних втрат та 1821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 05 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.09.2014.

Суддя Т.В. Васильченко