Постанова

від 12.09.2014 по справі 826/11705/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 12 вересня 2014 року           13:45 год.           № 826/11705/14            Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді  Шейко Т.І., розглянув в порядку   скороченого   провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області до  Концерну «Військторгсервіс» простягнення податкового боргу встановив: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з Концерну «Військторгсервіс» податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у сумі 43  259,98 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість зі слати земельного податку з юридичних осіб, яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпані та не призвели до погашення боргу, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Враховуючи, що позивачем заявлено вимоги, передбачені пунктом 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, які не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб, ухвалою судді відкрито скорочене провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову. 11.09.2014 року від Концерну «Військторгсервіс» надійшли письмові заперечення, в яких останній заперечує проти позову обґрунтовуючи це тим, що станом на момент подачі позовної заяви такий орган, як Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області вже не існував, так як постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу. Оцінивши повідомлені сторонами обставини, розглянувши наявні у справі документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Концерн «Військторгсервіс» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області, як платник окремих податків та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Підпунктом 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів. Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Судом встановлено, що Концерном «Військторгсервіс» було подано до податкового органу податкову декларацію за 2013 рік на суму 18  897,67 грн. та податковий розрахунок за чотири місяці 2014 року у розмірі 24  954,92 грн. Враховуючи самостійну сплату, яка обліковувалася згідно з карткою платника земельного податку у розмірі 654,03 грн., сума податкового боргу становить 43 198,58 грн. та пеня-61,4 грн. Станом на момент подання позову відповідачем заборгованість самостійно не погашено (не сплачено самостійно визначене податкове зобов'язання із земельного податку юридичних осіб), у зв'язку з чим заборгованість, яка обліковується за відповідачем становить 43  259,98 грн.   На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового Кодексу України, податковим органом відповідачу направлена податкова вимога № 1140 від 01.10.2012 року, яка була отримана  відповідачем. На момент вирішення даної справи у матеріалах справи докази оскарження даного податкового зобов'язання, чи його виконання відсутні. Що стосується тверджень відповідача, викладених у письмових запереченнях, то суд звертає увагу на наступне.   Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, в п. 15 якого зазначено, що Державна фіскальна служба є юридичною особо, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства; а наказом Державної фіскальної служби України від 18 липня 2014 року № 2 розпочато виконання Державною фіскальною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 «Про Державну фіскальну службу України» функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів України, що припиняється. Однак, слід звернути увагу, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області, Міністерство доходів і зборів України, Державна фіскальна служба України, що створена шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів України – є юридичними особами публічного права. Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 81 ЦК України). Згідно ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру (ст. 89 ЦК України). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК України). У відповідності з ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи шляхом перетворення врегульовано ст. ст. 107,108 Цивільного кодексу України. Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Статтею 4 Закону встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Частиною першою ст. 18 Закону встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області (код 38763494) вбачається, що станом на 12 вересня 2014 року відомості про перебування даної юридичної особи в стані припинення, чи то записи про державну реєстрацію припинення цієї юридичної особи – відсутні.            Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Міністерства доходів і зборів України (код 38516786) станом на 12 вересня 2014 року вбачається, що 29 липня 2014 року внесено запис про перебування юридичної особи в стані припинення за рішенням засновників. Відомості щодо внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи – відсутні.                      В той же час, у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Державної фіскальної служби України станом на 12 вересня 2014 року зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів не знайдено. Наведені вище акти Кабінету Міністрів України, якими створено юридичну особу – Державну фіскальну службу України та реорганізовано Міністерство доходів і зборів України є рішеннями засновників про створення та припинення відповідних юридичних осіб. Для початку ж функціонування (припинення) цих юридичних осіб - необхідно вчинення певних реєстраційних дій. Таким чином, заявник (Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області) як контролюючий орган, мав всі правові повноваження визначені податковим законодавством. Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати податкового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – постановив: Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області задовольнити. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» на користь державного бюджету України грошові кошти в розмірі 43 259,98 грн. (сорок три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять грн. 98 коп.) з рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків. Постанова підлягає негайному виконанню. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                                  Шейко Т.І.