Рішення

від 11.09.2014 по справі 910/13314/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13314/14 11.09.14

За позовом Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 777" простягнення 31149,13 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Метеля К.В., довіреність б/н від 08.01.2014; від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Дочірнє підприємство "А.Е.Т. Джоін ап!" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 777" про стягнення 31149,13 грн., з яких 26039,20 грн. - основний борг, 1996,10 грн. - пеня, 389,52 грн. - 3% річних та 2724,31 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав умови агентського договору №1724 від 28.01.2013, втім відповідач в порушення умов даного договору зобов'язання по оплаті належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі №910/13314/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/13314/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України справу №910/13314/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу №910/13314/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/13314/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 11.09.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання 11.09.2014 своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2013 між Дочірнім підприємством "А.Е.Т. Джоін ап!" (туроператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 777" (турагент) укладено агентський договір №1724, відповідно до умов якого турагент зобов'язується за винагороду надати послуги туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснювати фактичні дії, що визначені договором, із забезпечення надання туроператором турпродукту.

Згідно п.п. 3.1.1, 3.3.1 договору туроператор зобов'язаний оформляти та видавати турагенту у порядку, передбаченому цим договором, завірені печаткою (в тому числі електронним підписом та печаткою) туроператора документи (ваучери (путівки), страхові поліси, проїзні документи, на кожну групу туристів (туриста), обов'язок по наданню яких покладений та туроператора, а турагент зобов'язаний реалізувати заброньований турпродукт туристу від імені, під контролем та в інтересах туроператора.

У відповідності до п. 5.1 договору турагент здійснює повну оплату замовленого ним турпродукту відповідно до виставленого туроператором рахунку в розмірі ціни турпродукту, встановленої в наданих турагенту прайсах.

Оплата проводиться протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку, у випадку замовлення турпродукту менше, ніж за п'ять днів до початку туру, оплата здійснюється на наступний робочий день після отримання рахунку, але в будь-якому випадку, не пізніше ніж за один день до початку туру (п.5.1.1 договору).

Датою виконання зобов'язань з оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок туроператора. За згодою сторін допускається підтвердження оплати наданням платіжного документа. У призначенні платежу турагент вказує реквізити рахунку, відповідно до якого здійснюється оплата (п.5.1.2 договору).

При цьому, в п.п. 8.10, 8.11 договору сторони погодили, що підтвердження туроператором бронювання через систему «Join Up Online» та виставлення відповідного рахунку є підставою для оплати туристичних послуг, вказаних у заявці турагентом. Всі заявки на бронювання, відправлені від імені турагента з використанням системи «Join Up Online», мають силу заявок, оформлених письмово, і тягнуть за собою відповідальність у відповідності з умовами договору.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, агентський договір №1724 від 28.01.2013 є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з замовленням туристичного продукту № 153597 від 23.12.2013 відповідач забронював туристичний продукт у позивача для туристів UKHAN VOLODYMYR, BOIKO LIUBOV, BOIKO ANASTASIIA, до складу якого входило: перебування в Об'єднаних Арабських Еміратах, авіапереліт за напрямком Київ-Дубаї-Київ, проживання в готелі MIRAMAR AL AQAH BEACH RESORT- (5* Фуджейра) з 04.01.2014 по 16.01.2014, розміщення: DBL+EX.BED, послуги харчування HB, візова підтримка та додаткові послуги (груповий трансфер Аеропорт-готель-Аеропорт, страховка), яке підтверджене 23.12.2013 позивачем.

На підставі зробленого замовлення туристичного продукту позивачем виставлено через систему «Join Up Online» відповідачу рахунок № 153597 від 23.12.2013 на суму 26039,20 грн., який у визначений договором строк оплачений відповідачем не був.

Листом № 896 від 31.01.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити оплату замовленого туристичного продукту на суму 26039,20 грн., а також пені в розмірі 9634,43 грн.

Відповідач гарантійним листом №1 від 03.01.2014 гарантував повну оплату туру по рахунку №153597 від 23.12.2013 згідно із заявкою №153597 не пізніше 04.01.2014, втім у вказаний термін оплату наданого турпродукту не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість в сумі 26039,20 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є агентським договором, а відповідно до ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1.1 договору визначено, що оплата проводиться протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку, у випадку замовлення турпродукту менше ніж за п'ять днів до початку туру оплата здійснюється на наступний робочий день після отримання рахунку але, в будь-якому випадку, не пізніше, ніж за один день до початку туру.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу турпродукту та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданого турпродукту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 26039,20 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення зобов'язання по оплаті турпродукту, турагент зобов'язаний перерахувати туроператору пеню в розмірі 1 % від вартості туристичного продукту, за кожен день прострочення. Пеня обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

В свою чергу, згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за туристичний продукт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2.2 договору, позивачем нараховано за період з 26.12.2013 по 25.06.2014 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1996,10 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 26.12.2013 по 25.06.2014, згідно наданого розрахунку та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 389,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2724,31 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляції та пені за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 777" (03150, м. Київ, вул. Горького, 95, ідентифікаційний код 32421521) на користь Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!" (04075, м. Київ, вул. Лісова, 66-Б, кв. 6; ідентифікаційний код 31408096) 26039 (двадцять шість тисяч тридцять дев'ять) грн. 20 коп. основного боргу, 1996 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 10 коп. пені, 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 52 коп. 3% річних, 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 31 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2014.

Суддя Т.В.Васильченко