Постанова

від 10.09.2014 по справі 826/1666/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1666/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В. В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2014 року м. Київ

Київського апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі позивач, іпотекодержатель, стягувач, Товариство) до Орджонікідзевському відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі відповідач), третя особа - ОСОБА_2 (боржник, іпотекодавець) про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Орджонікідзевському відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа- ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №31169201 від 03.03.2012 року в частині накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1235 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер - 2321584000:08:001:0009, що належить ОСОБА_2; зобов'язання відповідача скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №32527406 від 23.05.2012 року в частині накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1235 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер - 2321584000:08:001:0009, що належить ОСОБА_2; зобов'язання відповідача звільнити заставлене майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1235 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер - 2321584000:08:001:0009, з-під арешту.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.06.2008 року третя особа та ЗАТ «Альфа-Банк» уклали рамкову угоду № SMERSO1170, сума кредиту 400 000,00 дол. та договір іпотеки № SMERSO1170/1, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрований в реєстрі за № 8457. Відповідно до п. 3 вищевказаного договору на забезпечення виконання основного зобов'язання, Іпотекодавець передав в іпотеку належне їй на праві власності майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1235 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер -2321584000:08:001:0009.

Обтяження, згідно іпотечного договору, було зареєстроване у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер 7427584, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 7427297 та 7427387.

В той же час, постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № ВП31169201 від 03.03.2012 року, № ВП 32527406 від 23.05.2012 року на виконання виконавчого листа № 2-481, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя та наказу господарського суду Запорізької області № 5009/216/12 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_2, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна № 35135008, № 35135068 від 03.03.2012 року, № 36156394, № 36156284 від 23.05.2012 року.

Вважаючи свої права як іпотекодержателя порушеними, позивач звернувся до суду щодо скасування постанов відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов частково невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Ч. 4 ст. 54 Закону № 606 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606) передбачено право заставодержателя на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту у разі звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

При цьому, суду для з'ясування правомірності накладення арешту на майно Іпотекодавця, яке є предметом іпотечного договору, необхідно встановити чи виникло у позивача право звернення стягнення на вказане майно та чи не перевищує вартість предмета застави заборгованості боржника перед заставодержателем.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону № 606, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

П. 6. 3 ст. 6 Договору іпотеки передбачені випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання, зокрема, шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». На виконання цього пункту Іпотекодавець доручає Іпотекодержателю подавати, оформлювати, отримувати від імені Іпотекодавця довідки та документи, необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу, виконувати всі необхідні платежі, підписувати договір купівлі-продажу предмету іпотеки, тощо. Сторони погодились, що це доручення надає Іпотекодержателю повний обсяг прав, необхідний для здійснення продажу предмета іпотеки, відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Як свідчать матеріали справи, договір іпотеки між позивачем та ОСОБА_2 укладено та зареєстровано, в порядку передбаченому Законом, 20.06.2008 року, а оскаржувані постанови щодо накладення арешту на все майно прийняті 03.03.2012 року та 23.05.2012 року, тобто після накладання заборони відчуження вказаного в договорі іпотеки майна.

Позивачем для дослідження судом надано розрахунок заборгованості третьої особи за кредитним договором, яка становить 2 377367,66 грн (а. с. 74-83), а також копію заяви ОСОБА_2 про передання нерухомого заставного майна з метою добровільної реалізації майна та спрямування коштів від продажу на погашення заборгованості по кредитному договору (а. с. 29), копію довіреності боржника про передачу заставного майна на добровільну реалізацію, що свідчить, що вартість предмета іпотеки значно нижче заборгованості боржника перед заставодержателем, а позивач має право звернення стягнення на предмет іпотеки.

З аналізу наведених вище норм, вбачається, що Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, тобто звернення стягнення на належне боржникові майно для задоволення грошових вимог стягувача, котрий не є іпотекодержателем, суперечить нормам закону та порушує права позивача.

Також слід зазначити, що статтею 54 Закону № 606 встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, до теперішнього часу на адресу позивача повідомлень про звернення стягнення на заставне майно третьої особи для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, з Орджонікідзевському відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції не надходило, що є грубим порушенням вимог ст. 54 Закону № 606 та прав позивача .

З огляду на зазначене, колегією суддів встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки накладення арешту на іпотечне майно банку унеможливлює добровільну його реалізацію, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне для відновлення порушеного права позивача скасувати оскаржувані постанови в частині накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1235 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер - 2321584000:08:001:0009, що належить ОСОБА_2

Відповідно до ст. 60 Закону № 606, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З огляду на зазначене, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити заставлене майно з-під арешту не підлягає задоволенню, оскільки скасування (часткове скасування) в судовому порядку постанови про арешт майна обумовлює обов'язок відповідача звільнити з під арешту майно, що перебуває в іпотеці.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 03.03.2014 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись статтями 186, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2014 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Частково скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 31169201 від 03.03.2012 року в частині накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1235 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер - 2321584000:08:001:0009, що належить ОСОБА_2

Частково скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 32527406 від 23.05.2012 року в частині накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1235 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер - 2321584000:08:001:0009, що належить ОСОБА_2

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.