Постанова

від 05.09.2014 по справі 815/2841/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2841/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року м. Одеса

10 год. 55 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Гречаній Ю.Г.

за участю сторін:

представник позивача - Луб В.В. (за довіреністю)

представник відповідача - Смірнова А.В. (за довіреністю)

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ренійський» (код ЄДРПОУ 855428) до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 8/15 від 16.01.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 15 022 грн. 98 коп. та № 9/15 від 16.01.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 36 906 грн. 80 коп., -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернувся Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ренійський» (надалі - СВК «Ренійський») до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 8/15 від 16.01.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 15 022 грн. 98 коп. та № 9/15 від 16.01.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 36 906 грн. 80 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом було неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства викладений у акті перевірки № 321/15-855428 від 19.12.2013 року, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки всі суми податку на додану вартість позивачем були задекларовані та в повному обсязі перераховані на спеціальний рахунок для подальшого використання на виробничі потреби. Відповідно до змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підставою для їх прийняття послужили висновки акту № 321/15-00855428 та датований 16.01.2014 року, проте акт камеральної перевірки має інший номер та дату: № 321/15-855248 від 19.12.2013 року. Податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням термінів, які встановлені Податковим кодексом України. Крім того, позивач також зазначає про безпідставність застосування податковим органом ст. 126 Податкового кодекс України, на підставі якої були нараховані штрафні санкції, оскільки відповідно до вказаної норми, штрафні санкції за несвоєчасну сплату мають застосовуватись лише у разі несвоєчасної сплати грошового зобов'язання, а перерахування податку на додану вартість сільськогосподарським виробником на свій спеціальний рахунок не може вважатись таким зобов'язанням, оскільки ці суми до бюджету не сплачуються.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові (аркуші справи 4-6).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим що, підприємство позивача є сільськогосподарським підприємством та зареєстрований як платник податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування та повинен виконувати вимоги платника податку на додану вартість, що встановлені п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України. Проте, за результатами проведеної камеральної перевірки податковим органом було виявлено, що СВК «Ренійський» у встановлені строки не надав підтвердження сплати податкових зобов'язань своєчасно, у зв'язку із чим відповідно до приписів ст. 126 Податкового кодексу України до підприємства застосовано штрафні санкції (аркуші справи 31-34).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ у Ренійському районі за № 614 від 15.03.2000 року, код ЄДРПОУ 00855428, адреса: 68821, Одеська область, Ренійський район, с. Нагірне, вул. Новосьолов, 21 та є сільськогосподарським підприємством (аркуші справи 47-53, 55-57).

Згідно свідоцтва № 200080266 серії НБ№ 087475, відповідач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Дата реєстрації суб'єкта - 01.01.2009 року. Дата початку дії свідоцтва - 05.11.2012 року (аркуш справи 54).

На підставі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий кодекс України), начальником відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, у приміщенні ДПІ у Ренійському районі, проведено камеральну перевірку, щодо порушення термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість по спец деклараціям за грудень 2012 року, лютий 2013 року, червень-вересень 2013 року платника податку на додану вартість СВК «Ренійський», за результатами якої складено акт № 321/15-855428 від 19.12.2013 року (аркуші справи 10-12).

На підставі вказаного акту, за встановлені у ході проведеної перевірки порушення підприємством приписів чинного податкового законодавства, ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 8/15 від 16.01.2014 року щодо зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 15 822 грн. 98 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку 28 28 9 9 7 календарних днів (аркуш справи 8);

№ 9/15 від 16.01.2014 року щодо зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 36 906 грн. 80 коп. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку на 204 172 144 90 62 62 57 53 37 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 184 534 грн. 00 коп. (аркуш справи 9).

З матеріалів справи вбачається, що підприємством до податкового органу подано податкові декларації з податку на додану вартість за 7 місяць 2013 року від 09.08.2013 року, за 12 місяць 2012 року від 03.01.2013 року, за 2 місяць 2013 року від 11.03.2013 року, за 9 місяць 2013 року від 15.10.2013 року, за 6 місяць 2013 року від 12.07.2013 року, тощо, у яких позивачем декларувались суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню та залишаються у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовуються на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (аркуші справи 58-70).

Перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування СВК «Ренійський» податкових зобов'язань з податку на додану вартість по спец деклараціям за грудень 2012 року, лютий 2013 року та червень-вересень 2013 року у загальній сумі 309 062 грн. 45 коп. на спеціальний рахунок відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

Так, згідно податкової декларації за грудень 2012 року № 9083069525 від 03.01.2013 року, позивачем задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає спрямуванню на спеціальний рахунок підприємства у розмірі 112 371 грн. 00 коп., граничний термін перерахування якої 30.01.2013 року. Проте, вказана сума позивачем перераховувалась на спеціальний рахунок частинами та із затримкою, а саме: у сумі 95 372 грн. 00 коп. - на 204 дні (фактично сплачено 22.08.2013 року), у сумі 2 382 грн. 00 коп. - на 44 дні (фактично сплачено 15.03.2013 року), у сумі 14 617 грн. 00 коп. - на 35 днів (фактично сплачено 06.03.2013 року). У зв'язку із чим до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 20% від сум несвоєчасно перерахованих на спеціальний рахунок підприємства у загальному розмірі 22 474 грн. 20 коп.

Відповідно до податкової декларації за лютий 2013 року № 9011983753 від 11.03.2013 року, позивачем задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок с/г підприємства у розмірі 883 грн. 00 коп., граничний термін перерахування якої 29.03.2013 року. Проте, вказана сума позивачем була перерахована із затримкою у 144 дні (фактично перераховано 22.08.2013 року), у зв'язку із чим позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 20% від сум несвоєчасно перерахованих на спеціальний рахунок у розмірі 176 грн. 60 коп.

За податковою декларацією за червень 2013 року № 9041441480 від 12.07.2013 року, позивачу необхідно було перерахувати у строк до 30.07.2013 року, суму задекларованого ним у вказаній податковій декларації податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду/ залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок у сумі 62 014 грн. 00 коп. Проте, фактично, вказана сума податку була перерахована на спеціальний рахунок підприємства частинами із затримкою у сумі 9 681 грн. 35 коп. на 90 днів (фактично перераховано 28.10.2013 року) та у сумі 52 332 грн. 65 коп. на 62 днів (перераховано 30.09.2013 року). За вказане порушення до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% суми перерахованого податку із затримкою більше 30 календарних днів у розмірі 12 402 грн. 80 коп.

Щодо перерахування сум задекларованого податку на додану вартість згідно податкових декларацій за липень-вересень 2013 року у розмірах: 36 716 грн. 00 коп., 6 251 грн. 35 коп. та 90 827 грн. 10 коп. відповідно, позивачем також було допущено порушення у вигляді несвоєчасного перерахування вказаних сум податку на спеціальний рахунок підприємства: за липень фактично перераховано 28.10.2013 року із затримкою на 57 днів, за серпень - 06.11.2013 року із затримкою 37 днів та за вересень 08.11.2013 року із затримкою 10 днів. У зв'язку із цим, до позивача було застосовано штрафну санкції у розмірі 10% суми перерахованого податку із затримкою до 30 днів, та у розмірі 20% суми перерахованого податку із затримкою більше 30 календарних днів на загальну суму штрафу за період липень-вересень 2013 року - 17 676 грн. 18 коп.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідно до норм чинного податкового законодавства, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, тощо. На думку позивача, контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки відповідальність за відповідні порушення передбачена спеціальною нормою податкового законодавства, а саме п. 13 ст. 1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, а відтак посилання відповідача у податкових повідомленнях-рішеннях № 8/15 та № 9/15 від 16.01.2014 року є безпідставним. Щодо підстав прийняття оскаржуваних рішень, представник позивача зазначив, що у податкових повідомленнях-рішеннях міститься посилання на акт перевірки № 321/15-00855428 від 16.01.2014 року, в той час як акт камеральної перевірки має № 321/15-855248 та датований 19.12.2013 року. Крім цього, оскаржувані рішення контролюючого органу щодо застосування до позивача штрафних санкцій прийнято з порушенням термінів, встановлених ст. 86 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідно до приписів Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету. Таким чином, оскільки у ході проведення камеральної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем строків перерахування сум податку на додану вартість платником податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування, до позивача були застосовані штрафні санкції відповідно до приписів ст. 126 Податкового кодексу України. Щодо акту камеральної перевірки СВК «Ренійський», представник зазначив, що він датований саме 19.12.2013 року, а дата у податковому повідомленні-рішенні - від 16.01.2014 року є технічною помилкою, що не впливає на нарахування або визначення суми податкового зобов'язання.

Суд вважає доводи представника позивача безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особливості справляння податку на додану вартість визначені розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування з податку на додану вартість.

Згідно п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

У відповідності до п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 209.3 ст.209 Податкового кодексу України якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 209.13 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку.

Пунктом 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 року, сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до вимог п. 3 зазначеного Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу (п. 4).

Згідно п. 13 ст. 1 підрозділу 2 (Особливості справляння податку на додану вартість) розділу ХХ (Перехідні положення) Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Під час судового розгляду справи на підставі досліджених документів, наявних в матеріалах справи, судом достовірно встановлено допущення СВК «Ренійський» встановлених контролюючим органом порушень підприємством строків перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок по деклараціям: за грудень 2012 року № 9083069525 від 03.01.2013 року на суму 95 372 грн. 00 коп. - на 204 днів, на суму 2 382 грн. 00 коп. - на 44 дні та на суму 14 617 грн. 00 коп. - 35 днів; за лютий 2013 року № 9011983753 від 11.03.2013 року на суму 883 грн. 00 коп. - на 144 дні; за червень 2013 року № 9041441480 від 12.07.2013 року на суму 9 681 грн. 35 коп. - на 90 днів та на суму 52 332 грн. 65 коп. - на 62 дні; за липень 2013 року № 9048954814 від 09.08.2013 року на суму 36 716 грн. 00 коп. - на 57 днів; за серпень 2013 року № 9057412256 від 16.09.2013 року на суму 6 251 грн. 35 коп. - на 37 днів; за вересень № 9064572993 від 15.10.2013 року на суму 87 078 грн. 40 коп. - на 10 днів, на суму 3 748 грн. 70 коп. - на 10 днів.

Абзацом другим п. 3 Порядку № 11 визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (поставлених) сільськогосподарських товарів (послуг), перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунку на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 Податкового кодексу України, для перерахування сум податку на додану вартість до державного бюджету (протягом 10 днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації).

При цьому відповідальність платника податку за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена п. 126.1 ст. 126 вказаного Кодексу.

На підставі вказаної норми до СВК «Ренійський» відповідачем було застосовано штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу за затримку до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання та 20% погашеної суми податкового боргу за затримку більше 30 календарних днів.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем не спростовано допущення ним порушень строків перерахування податку на додану вартість на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, у зв'язку із чим, на думку суду ДПІ правомірно застосовано до позивача штраф у відповідних розмірах (10%, 20% сум перерахованих із затримкою).

Посилання представника позивача на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був акт перевірки № 321/15-00855428 від 16.01.2014 року, в той час як акт камеральної перевірки, висновки якої послужили підставами для прийняття податкових повідомлень-рішень № 8/15 та № 9/15 має інший номер та дату, а саме № 321/15/855428 від 19.12.2013 року, суд вважає недоцільними, оскільки представником відповідача були надані письмові пояснення з приводу вказаних неточності, згідно яких, вказані представником позивача неточності в номері та даті акту є технічною помилкою та не мають жодного впливу на нарахування або визначення суми податкового зобов'язання платника податків (аркуші справи 81-86).

Таким чином, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки вчинення позивачем порушення строку перерахування податку на спеціальний рахунок знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак висновки акту перевірки, які стали підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є доведеними, а податкові повідомлення-рішення такими, що скасуванню не підлягають, як такі, що прийнято на законних підставах.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ренійський» (код ЄДРПОУ 855428) до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 8/15 від 16.01.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 15 022 грн. 98 коп. та № 9/15 від 16.01.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 36 906 грн. 80 коп. є не обґрунтованими, такими, які не підтверджені належними письмовими доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ренійський» (код ЄДРПОУ 855428, адреса: 68821, Одеська область, Ренійський район, с. Нагірне, вул. Новосьолов, 12) до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 8/15 від 16.01.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 15 022 грн. 98 коп. та № 9/15 від 16.01.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 36 906 грн. 80 коп. - відмовити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ренійський» (код ЄДРПОУ 855428, адреса: 68821, Одеська область, Ренійський район, с. Нагірне, вул. Новосьолов, 12) решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 (тридцять) коп. та перерахувати на р/р 31212206784005, одержувач ГУ ДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, банк ГУ ДКС України в Одеській області, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35118626, пункт 3.1.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 05 вересня 2014 року.

Суддя Я.В. Балан