Рішення

від 04.09.2014 по справі 322/612/14-ц

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

04 вересня 2014 рокуСправа № 322/612/14-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шапаренка В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Приватного підприємства «Дельта»

про: розірвання договору оренди землі.

26.08.2014 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: розірвати договір оренди землі, укладений між позивачем та відповідачем 05 січня 2009 року, зареєстрований Запорізьким Центром ДЗК 03 серпня 2009 року за № 040927400117.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач є власником земельної ділянки з кадастровим № 2323655100:07:015:0010 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з договором оренди землі від 05 січня 2009 року, земельна ділянка була передана позивачем в користування відповідачу.

Відповідач не виконує обов'язків, передбачених ст. 24 Закону України «Про оренду землі» та ст. 22 ЗК України, а саме не розробляє проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь щодо земельної ділянки.

Порушення відповідачем зазначеного обов'язку, на думку позивача, є істотним порушенням договору, адже наслідком такої бездіяльності буде різке зниження родючості ґрунтів орендованої земельної ділянки.

Відповідач постійно порушує існуючі нормативи періодичності вирощування соняшника на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності, при здійсненні господарської діяльності, що, як вважає позивач, свідчить про безгосподарне використання відповідачем земельної ділянки позивача і знищенням родючості ґрунту.

З інформації про історію проведення посівів ПП «Дельта» на земельній ділянці позивача вбачається, що відповідач не дотримується порядку сівозміни, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 11.02.2010, тобто з моменту останнього посіву соняшника на ділянці пройшло всього 3 роки, замість встановлених законодавством 7 років.

В 2013 році сторонами було переглянуто розмір орендної плати за договором та встановлено її на рівні 5 180,00 грн., про що складено додаткову угоду.

14.02.2014 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому на підставі п. 11 Договору оренди просив переглянути орендну плату і встановити її у розмірі 9 324,00 грн. на рік, оскільки вважав зазначену суму достатнім мінімумом за постійне порушення відповідачем екологічної безпеки посівів на земельній ділянці позивача. Відповідач на дану пропозицію не погодився.

Враховуючи те, що протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, позивач вважає, що договір оренди землі має бути розірвано.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 22, 158 ЗК України, ст.ст. 22, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 526, 651 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.

Крім цього, позивач, не змінюючи підстав та предмету позову, у судовому засіданні пояснив, що дійсною причиною його звернення до суду є відмова відповідача збільшити розмір орендної плати. При цьому, позивач зазначив, що у випадку збільшення відповідачем розміру орендної плати, дотримання ним сівозміни не матиме значення для позивача.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що він не допускає систематичного порушення нормативів сівозміни, а засівання ділянки позивача соняшником у 2014 році було зумовлено зменшенням кількості землі, що перебувала в користуванні відповідача і наявністю у нього завчасно придбаного посівного матеріалу (насіння соняшника). Відтак, з метою недопущення збитків, відповідач був змушений засіяти земельну ділянку позивача соняшником, оскільки на цій ділянці у попередні роки не було соняшнику.

У судовому засіданні 04.09.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

05 січня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним підприємством «Дельта» (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 5,18 га (п.п. 1, 2 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору, строк дії договору становить 10 років.

Розмір орендної плати за Договором у грошовому розмірі становив 1863,00 грн. на рік, а після укладення сторонами додаткової угоди - 5 180,00 грн. на рік (п. 9 Договору).

Згідно з пунктом 13 Договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки, не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 17 Договору визначено, що умовами збереження стану об'єкта оренди є дотримання вимог протиерозійної організації території.

Відповідно до п. 21 Договору орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у визначеному сторонами розмірі, а якщо сторонами не досягнуто згоди, спір розв'язується у судовому порядку.

Згідно з п. 28 Договору орендодавець, зокрема має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів.

При цьому, відповідно до п. 31 Договору, орендар має наступні обов'язки: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Як передбачено пунктом 36 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду за вимогою однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За час дії Договору відповідач двічі засівав земельну ділянку позивача соняшником, а саме у 2011 та 2014 роках.

Вищезазначені обставини визнані сторонами у судовому засіданні, а також були підтверджені показаннями свідка ОСОБА_3, агронома ПП «Дельта».

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що відповідач дотримується нормативів оптимального співвідношення сівозмін на відомих їй земельних ділянках, що знаходяться в його користуванні. Про дотримання сівозмін на земельній ділянці позивача, свідок ОСОБА_4 не змогла надати показань, зазначивши, що їй нічого про це не відомо.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та було з'ясовано судом під час розгляду справи з пояснень позивача, єдиною підставою для розірвання Договору оренди землі є істотне, на думку позивача, порушення відповідачем умов Договору, що полягає у порушенні відповідачем Нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Недотримання відповідачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164, суд не визнає істотним порушенням Договору оренди землі з урахуванням інших умов цього Договору, зокрема пункту 21, відповідно якого орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами або судом.

Що стосується посилань позивача на ст. 32 Закону України «Про оренду землі» як на підставу для розірвання спірного Договору, суд зазначає наступне.

Статтею 33-1 Закону України «Про охорону земель» визначено, що нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втрати родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону земель», з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Обов'язкова агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення передбачена і Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (ст.ст. 1, 9).

Відповідно до п. 10 Положення про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Мінсільгосппроду України від 30.11.1993 № 321, чинного на час укладання Договору, наявність паспорта є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, наданні їх у користування.

Аналогічне положення закріплено у п. 3.5 чинного Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2011 за № 1517/20255 (далі - Порядок). Пунктом 3.3 Порядку визначено, що агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки використовується при розрахунку, зокрема нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Таким чином, Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164 є загальними, в той час як відповідні нормативи для окремо визначеної земельної ділянки мають встановлюватися на підставі даних агрохімічного паспорта цієї ділянки.

При цьому, згідно з п. 2.1 Порядку, завданням агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є визначення показників якісного стану ґрунту, їх зміни внаслідок господарської діяльності.

За правилами ч. 2 ст. 59, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним нормам процесуального закону, позивачем у позовній заяві не наведено жодних посилань на результати агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що була передана в оренду відповідачу, а відтак допустимі докази погіршення стану орендованої земельної ділянки внаслідок діяльності відповідача в матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні позивач пояснив, що агрохімічний паспорт спірної земельної ділянки у нього був відсутній на момент укладення спірного Договору. Отже, посилання позивача на те, що засівання відповідачем його земельної ділянки соняшником у 2011 та 2014 році призводить до знищення родючості ґрунту, є припущеннями.

Саме по собі невиконання орендарем вимог ч. 4 ст. 22 ЗК України щодо використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до розробленого та затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, не є визначеною законом підставою для розірвання договору оренди землі.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для розірвання Договору на підставі ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», оскільки позивачем не доведено невиконання відповідачем обов'язків, передбачених ст. 25 цього Закону та умовами Договору.

Таким чином, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи, у зв'язку з чим суд визнає позов таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дельта» про розірвання договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков