Рішення

від 08.09.2014 по справі 320/4399/14-ц

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 08.09.2014

Справа № 320/4399/14-ц

(2/320/1880/14)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 08» вересня 2014 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Онуфрієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про припинення зобов'язань,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 17 липня 2008 року між сторонами та зобов'язати відповідача в триденний строк після набрання рішенням законної сили подати заяву про приватного нотаріуса про виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Позов обґрунтовано тим, що 17 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка» з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами №№ 1-4 від 28 листопада 2008 року, 16 грудня 2008 року, 28 лютого 2009 року, 18 березня 2009 року, було укладено кредитний договір № 25/2008. В забезпечення зобов'язання по вказаному кредитному договору 17 липня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки, відповідно до якого позивач забезпечує всі вимоги іпотекодержателя як кредитора за умовами кредитного договору, укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка», та в зв'язку з посвідченням вказаного договору приватним нотаріусом була накладена заборона на предмет іпотеки, а саме: комплекс, який складається з нежитлової будівлі, загальною площею 997,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Комінтерна, 12, та земельну ділянку, загальною площею 2491,86 кв.м, що знаходиться за тією ж адресою, та належать ОСОБА_1 Однак, відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 23 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка» ліквідовано та затверджено звіт ліквідатора банкрута. Отже в зв'язку з припиненням діяльності юридичної особи позичальника, позивач вважає припиненим договір іпотеки та поруки, а наявні правовідносини та заборони є порушенням норм чинного законодавства.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак в попередньому судовому засіданні було заявлено клопотання про надання промови у судових дебатів у письмовій формі. 08 вересня 2014 року від представника позивача - адвоката ОСОБА_2 надійшла промова у судових дебатах у письмовій формі, відповідно яких він підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, від нього надійшло письмове пояснення, відповідно до якого, позовні вимоги не визнає повністю, мотивуючи тим, що між сторонами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка» були укладені вищевказані договори, з урахуванням змін та доповнень внесених додатковими угодами №№ 1-4 від 28 листопада 2008 року, 16 грудня 2008 року, 28 лютого 2009 року, 18 березня 2009 року. Однак, в зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань 18 травня 2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області було ухвалено рішення, яким було звернено стягнення на предмет іпотеки. На виконання вказаного рішення 05 червня 2012 року було видано виконавчий лист. Під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем було встановлено, що предмет іпотеки не належить позивачу, оскільки він був подарований третій особі, тобто позивачем були здійснені неправомірні (шахрайські) дії щодо предмету іпотеки. Крім того вважає належним доказом, що підтверджує припинення юридичної особи за основним зобов'язанням в розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України може бути лише витяг з ЄДР або виписка з ЄДРПОУ, які видаються державним реєстратором, що входить до системи Міністерства юстиції України. Однак, позивач не надав належного доказу, що підтверджував би факт припинення боржника.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи представників сторін, наданих в письмовому поясненні та запереченні, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовна заява підлягає повному задоволенню за наступних підстав:

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка» з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами №№ 1-4 від 28 листопада 2008 року, 16 грудня 2008 року, 28 лютого 2009 року, 18 березня 2009 року, було укладено кредитний договір № 25/2008.

Відповідно до умов укладеного договору банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлюваної відкличної кредитної лінії в сумі 11 900 000 грн. 00 коп. на поповнення обігових коштів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між банком та позивачем 17 липня 2008 року, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 10 грудня 2008 року, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 3572, відповідно до якого в якості забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка» перед банком позивач передав в іпотеку нерухоме майно: комплекс, який складається з нежитлової будівлі загальною площею 997,2 кв.м, основною площею 793,6 кв.м, літера № К-1 за планом земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Запорізька область м. Мелітополь вул. Комінтерна буд. 12 (зареєстрована заборона в реєстрі реєстрації заборон № 43); земельну ділянку площею 2491,86 кв.м кадастровий номер земельної ділянки 2310700000:01:032:0115, яка знаходиться в Запорізькій області, Мелітопольському районі, м. Мелітополь, вул. Комінтерна, 12 (зареєстрована заборона в реєстрі реєстрації заборон № 44).

Також, на виконання вказаного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу були внесені записи в Державний реєстр іпотек.

Однак, відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 23 грудня 2013 року банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка» м. Запоріжжя 69037 вул. Рекордна 20-А/14, (код ЄДРПОУ 32978252) - ліквідовано. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, затверджено. Провадження у справі припинено. Вимоги не задоволені за недостатністю майна вважаються погашеними.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, 24 березня 2014 року на підставі ухвали господарського суду Запорізької області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесені відомості про Державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка».

Оцінюючи доводи позивача, що викладені в позовній заяві та запереченнях представника відповідача, щодо предмету спору, суд виходить з наступного:

Стаття 51 ГК України встановлює, що підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Главою 50 ЦК України визначені підстави для припинення зобов'язань, в тому числі відповідно до положень статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Таким чином, враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення ч. 2 ст. 14, ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги заявлені до боржника за зобов'язаннями останнього, у випадку не задоволення їх у процесі банкрутства цього боржника, вважаються погашеними. Отже, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є її припинення без правонаступництва.

Статтею 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Беручи до уваги, що діяльність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова спілка" припинено, кредитні зобов'язання позичальника перед банком за кредитним договором припинились за ліквідацією боржника без правонаступництва.

Згідно ст.575 ЦК України іпотека є окремим видом застав.

Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст.572 ЦК України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Таким чином, і іпотека за іпотечним договором , що забезпечувала зобов'язання за кредитним договором, припинилась, а відтак у банку відсутнє права вимоги виконання позивачем зобов'язань за вказаними договором.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до ст. 74 Закону України „Про нотаріат", нотаріус - реєстратор вилучає запис про заборону відчуження об'єкту нерухомого майна за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомленням про припинення іпотечного договору або договору застави.

Державна реєстрація іпотек здійснюється у відповідності до Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. N 410, мета якої є реалізація переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки, надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження.

Згідно п.п. 2, 6 зазначеного Порядку реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Повідомлення це документ, який складається іпотекодержателем або уповноваженою ним особою з метою внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру. Внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Відповідно до п.п. 25, 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. N 410, після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, унесення (одержання) інформації до (з) нього встановлений Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України N31/5 від 09.06.1999 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Положення, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомо майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон.

Відповідно до п. 2.1, пп. 2.1.2 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України N31/5 від 09.06.1999 року, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна; судами (крім третейських судів) і слідчими органами у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту); органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Натомість доводи представника відповідача суд вважає неприйнятними, оскільки позивачем було доведено належними доказами про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка», а посилання представника позивача про наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не є тією правовою підставою, з якою суд пов'язує вирішення питання щодо припинення зобов'язання. До того ж, під час вирішення питання про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка» та затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, не було порушено прав відповідача як кредитора.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Стаття 8 Конституції України передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про припинення зобов'язань підлягає повному задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Законом України "Про іпотеку", Законом України „Про нотаріат", ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004, ст.ст. 15, 57, 59, 88, 107, 208, 212-215 ЦПК України, ст. 51 ГК України, ст.ст. 104, 572, главою 50 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про припинення зобов'язань - задовольнити повністю.

Визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 17 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3573.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» в триденний строк після набрання законної сили рішенням подати заяву до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) про виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Н.В.Кучеренко