Рішення

від 18.08.2014 по справі 2610/16176/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/16176/2012

Провадження №2/761/77/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарях Касянчук Л.М., Нечипорук А.В., Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Україна» про визнання дійсним трудового договору та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2012 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Україна» (Відповідач) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відпускних і оплати санаторно-курортного лікування, визнання недійсним акта про прогул на іншій посаді, визнання недійсним записів в трудовій книжці, оплату часу вимушеного прогулу, зобов'язання видати дублікат трудової книжки без незаконних записів та з додатковими записами про роботу за сумісництвом, відшкодування моральної шкоди через незаконне звільнення та порушення інших трудових прав (а.с.1-6).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2012р. було відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.8).

В серпні 2012 року Позивач надав суду заяву в уточнення позовних вимог, в якій просив: 1) визнати дійсним трудовий договір позивача з відповідачем, в якому зазначено посаду позивача як директора інформаційного центру; 2) визнати недійсним та незаконним акт про начебто прогул позивача на посаді директора інформаційного центру, яку відповідно до нового наказу 2012 року позивач не обіймав; 3) поновити позивача на роботі в ТОВ «Комерсант-Україна» з 01 жовтня 2006 року на посаді директора інформаційного центру; 4) стягнути з ТОВ «Комерсант-Україна» на користь позивача середній заробіток на посаді директора за час вимушеного прогулу з 1 жовтня 2006 року по день рішення суду за цим позову, виходячи зх. Суми 10 000,00 грн. на місяць (з жовтня 2006 року по серпень 2012 року минув 71 місяць) = 710 тисяч грн..; 5) стягнути за ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 237-1 КЗпП України з ПрАТ «Комерсант-Україна» на користь позивача відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із незаконним звільненням та підробленням назви посади - 3 мільйони грн..; 6) стягнути за ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» з ТОВ «Комерсант-Україна» на користь Позивача відпускні за 36 днів на посаді директора та оплату санаторно-курортного лікування; 7) визнати недійсним запис у дублікаті трудової книжки про звільнення за прогул; 8) зобов'язати відповідача анулювати запис у дублікаті трудової книжки про звільнення за прогул та вчинити додаткові записи про роботу за сумісництвом (а.с.11-16).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2012р. провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Комерсант-Україна» про визнання незаконним акту про прогул, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення відпускних та оплату санітарно-курортного лікування, визнання незаконним записів у трудовій книжці закрито (позовні вимоги №№ 2-7) (а.с.51-52).

Не погоджуючись х ухвалою суду від 12.11.2012р. ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду м. Києва з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу від 12.11.2012р. та відправити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції (а.с.73-74).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2013р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2012р. залишено без змін (а.с.87-88).

В квітні 2013 року Позивачем була подана касаційна скарга на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2012р. до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с.91-92), який своєю ухвалою від 17.06.2013р. касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2012р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2013р. залишив без змін (а.с.96-97).

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва № 01-42-158 від 31.05.2013р. (а.с.99) справу передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновській В.М., яка своєю ухвалою від 25.11.2013р. призначила справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комерсант-Україна» про визнання дійсним трудового договору та зобов'язання вчинити дії (позовні вимоги №№ 1,8), до судового розгляду (а.с.102).

В судовому засіданні 17.03.2014р. Позивачем - ОСОБА_1 після оголошення низки клопотань про оголошення у судовому засіданні перерв, які головуючим були відхилені, оголошено заяву про відвід головуючому судді Маліновській В.М. (а.с. 119-120). Питання про відвід головуючого судді Маліновської В.М. вирішено ухвалою від 17.03.2014р. (а.с.115-116).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що лише 18 червня 2012 року відповідач видав наказ № 180612 КО-1, яким начебто виправив помилку в наказі № 101007 КУ-1 від 10 жовтня 2007 року про звільнення Позивача за начебто прогул строком 370 днів - з 5 жовтня 2006 року по 10 жовтня 2007 року; зазначений наказ він отримав 25 червня 2012 року.

Також зазначає, що з 1 червня 2005 року він очолював інформаційний центр газети «Коммерсанть - Украина» ТОВ «Комерсант-Україна», лише наприкінці жовтня 2011 року дізнався з рішення судді Печерського районного суду м. Києва Козлова від 20 жовтня 2011 року та наданих йому відповідачем у справі 2-3209/11 копій документів, що він не був директором інформаційного центру, як встановив Печерський суд у численних рішеннях 2007-2011 років за його позовами до цього ж відповідача, а обіймав посаду керівника інформаційного центру відповідача.

Зазначає, що раніше Печерський районний суд м. Києва постановив 10 рішень за його позовами до відповідача: в усіх цих численних судових рішеннях 2007-2011 років (окрім справ суддів Козлова та Вовка) судами встановлено, що він працював на посаді директора інформаційного центру, проте суддя Козлов 20 жовтня 2011 року відмовив йому в поновленні на роботі з причини, що він був не директором, а керівником інформаційного центру.

В день постановлення 11-го (додаткового) рішення апеляційним судом відповідач видав новий наказ від 18 червня 2012 року про його звільнення, тому вважає, що це дає йому право звернутися з новим позовом.

У ТОВ «Комерсант-Україна» з приходом нового головного редактора ОСОБА_2 з 1 червня 2006 року склалася нестерпна моральна обстановка із постійним вживанням російського мату, незаконним штрафуванням співробітників та проявами зневаги щодо представників національних меншин, у зв'язку з чим 24 липня 2006 року він надіслав на адреси електронної пошти всіх співробітників товариства прохання не вживати такі слова, а 01.08.2006 року над його матеріалом про Білорусь навмисно поставили технічний тимчасовий заголовок, яким завдали йому значної моральної шкоди, а в подальшому, оскільки він написав службову записку генеральному директору товариства, яку також розіслав на адреси електронної пошти всіх співробітників товариства, за підсумками серпня 2006 року головний редактор ОСОБА_2 наказав вирахувати з його зарплати в 10 000,00 грн. штраф в сумі 5 000,00 грн., що він вважає переслідуванням за національною прикметою.

На тлі такої поведінки керівництва ТОВ «Комерсант-Україна» та нервових переживань у нього розпочалося захворювання шиї, керівництво ТОВ «Комерсант-Україна», яке під час найму співробітників гарантувало оформлення медичних страховок для всіх, навіть не поцікавилося його станом, коли він перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні з 1 по 11 вересня 2006 року, натомість ОСОБА_2 знайшов іншу людину на його посаду директора інформцентру - ОСОБА_4.

Оплату лікарняних за вересень 2006 року він отримав лише 3 червня 2011 року на підставі рішення судді Печерського суду Батрин О.В. від 22 грудня 2010 року. Під час його перебування в лікарні ОСОБА_2 наказав спинити випуск новин, що їх готували його підлеглі. Деякі з них ще в середині серпня 2006 року написали заяви про звільнення, а в вересні 2006 року перейшли працювати в газету «Экономические известия», куди також запросили і його; поки він в лікарні думав над цією пропозицією, 8 вересня 2006 року йому заблокували SІМ-карту службового мобільного телефону, а його підлеглі з інформаційного центру ТОВ «Комерсант-Україна» повідомили йому, що на його робоче місце прийшов ОСОБА_4; окрім того, саме під час його перебування в лікарні в вересні 2006 року в редакції відповідача було запроваджено систему входу за електронними перепустками, а йому таку перепустку не видали та з вересня 2006 року не пускають до приміщень відповідача. Ще до госпіталізації йому була надана відпустка з 10 по 23 вересня 2006 року наказом від 28 серпня № 280806 Кот-3; порушуючи закон, керівництво ТОВ «Комерсант-Україна» вимагає від усіх співробітників брати лише частину відпустки тривалістю 14 днів, для чого дає підписувати стандартні бланки із вже надрукованими словами « 14 днів». Бажаючи поїхати до санаторію й поправити здоров'я, він також підписав цей стандартний бланк. Проте не отримав ані зарплати за серпень 2006 року, ані відпускних, хоча зарплату у ТОВ «Комерсант-Україна» звичайно давали 10-го числа, а відпускні за законом виплачуються за три дні до початку відпустки. Оплату відпускних за вересень 2006 року отримав лише в березні 2008 року на підставі рішення судді Печерського суду Цокол від 6 листопада 2007 року.

Перебуваючи у відпустці після хірургічної операції та маючи нагальну потребу в оздоровленні, 20 вересня 2006 року написав заяву генеральному директору ТОВ «Комерсант-Україна» та надіслав її електронною поштою кадровику ОСОБА_5, головному бухгалтеру ОСОБА_3, секретарю редакції ОСОБА_6 та всім співробітникам інформцентру: на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 КЗпП України вимагав перенести відпустку на період з 23 вересня 2006 року та подовжити її до 24 днів, а також надати йому ще 6 днів відпустки за другий рік роботи; також вимагав надіслати йому поштою довідку про зарплату за серпень-вересень 2006 року та розрахункові листки, продублював свої вимоги телеграмою на адресу ТОВ «Комерсант-Україна» з повідомленням про вручення, проте відповіді також не отримав.

Зазначає, що 21 грудня 2011 року побачив публікацію у «Фейсбуку» від 20 грудня 2011 р. свого колишнього колеги з ТОВ «Комерсант-Україна» ОСОБА_7, який написав, що остаточно виграв суд, а юристи ПрАТ «Комерсант-Україна» визнали, що на цю газету поширюються норми Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» , зокрема, ст.ст 13-14 зазначеного Закону .

Звертає увагу суду на те, що відповідачем грубо порушені ці статті закону, його було незаконно позбавлено: права на відпустку у 36 днів; права на санаторно-курортне лікування не лише за рахунок власників відповідача, але й навіть за власний рахунок, оскільки відпускні не було виплачено вчасно; половини зарплати за останній місяць роботи 2006 року, оскільки з його зарплати відповідач незаконно відрахував встановлені законом складові - доплату, гонорар і премію.

Вказує, що при цьому в поясненнях прокурору 2012 року ОСОБА_2 визнав, що він звертався з проханням подовжити відпустку, на підтвердження чого копія цих пояснень буде надана суду.

Пізніше відповідач підробив низку документів, а також вдруге звільнив його з 10 жовтня 2007 року за начебто прогул у 370 днів - з 5 жовтня 2006 року по 10 жовтня 2007 року. Питання законності та обґрунтованості акта про цей прогул суди не розглядали. Лише 1 червня 2011 року Верховний Суд України своєю ухвалою підтвердив порушення його трудових прав відповідачем та скасував незаконне рішення судді Печерського районного суду м. Києва Умнової від 25 лютого 2009 року за його позовом до ЗАТ «Комерсант-Україна», проте суддя Бортницька в новому рішенні в тій справі послалася на скасоване рішення судді Умнової та написала, що судовим розглядом беззаперечно встановлено, що позивач працював на посаді директора інформаційного центру.

Зазначає, що окрім того, що з 1 червня 2005 року він працював чи то директором, чи то керівником інформаційного центру газети «Коммерсанть-Украина» ТОВ «Комерсант- Україна», 15 червня 2004 року його було прийнято на посаду власного корреспондента російського ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м. Москва), відомостей про звільнення з якої він досі не має. Російське ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» є власником українського ТОВ «Комерсант- Україна». Факт його роботи в російському ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м. Москва) підтверджується копією довідки про доходи фізичної особи - власного кореспондента ВД «Коммерсанть» ОСОБА_1 - від 6 червня 2005 року, тобто на 6 червня 2005 року він був сумісником та працював як у російському ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м. Москва), так і з 1 червня 2005 року в українському ТОВ «Комерсант-Україна», звідки його незаконно двічі звільнили у вересні 2006 року та в жовтні 2007 року.

Дублікат трудової книжки видано йому відповідачем 29 квітня 2011 року без належних записів, а саме: немає запису: 1) про прийняття його на роботу до російського ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м. Москва) на посаду власного кореспондента; 2) про звільнення його з роботи з російського ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м. Москва) з посади власного кореспондента, якщо таке звільнення відбулося; 3) про звільнення його з роботи з українського ЗАТ «Видавництво «Економічні Відомості» з 07 квітня 2008 року, з якого він був незаконно звільнений начебто за сумісництво з ТОВ «Комерсант-Україна», яке фактично звільнило його у вересні 2006 року та офіційно у жовтні 2007 року. Вважає, що відповідач повинен був внести відповідні записи (1-2) до дубліката його трудової книжки, витребувавши відповідні довідки у свого власника з Росії; відповідач також незаконно не зробив запис (3) у дублікаті його трудової книжки, хоча отримав оригінал довідки вих. № 8 від 22.03.2010 ЗАТ «Видавництво «Економічні Відомості» з відповідною інформацією та зробив помилку у його посаді заступника головного редактора, написавши українською мовою «замісника».

Вважає, що ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року йому фактично рекомендовано повторно звернутися до суду з новими (цими) позовними вимогами; його звільнення 10 жовтня 2007 року з посади керівника інформаційного центру відповідача, яку він фактично не обіймав, та після незаконного усунення його з посади директора інформаційного центру з 1 жовтня 2006 року, є незаконним: відповідні докази є в численних судових рішеннях за його позовами до відповідача; натомість 18 червня 2012 року виникли нові (інші) підстави для цього позову та приходить до висновку, що немає жодного рішення суду з таких підстав позову (хоча сторони і частково предмет позову є однаковими); 13 і 18 червня 2012 року представник відповідача Войтов заявив в апеляційному суді, що в 2005-2006 році не існувало жодного штатного розкладу підприємства, що, на думку позивача, свідчить, що не було запровадження начебто нової посади директора інформаційного центру ТОВ «Комерсант-Україна», на яку 1 жовтня 2006 року був офіційно переведений ОСОБА_4, а з 5 жовтня 2006 року, на його думку, йому написали прогул на цій самій посаді директора, за який його і звільнили формально 10 жовтня 2007 року: тепер виходить, що його звільнено за прогул на посаді, яку він офіційно не обіймав, отже, прогулу не було, а звільнення є незаконним.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про закриття провадження в частині позовних вимог від 12.11.2012р., Позивач просив: - визнати дійсним трудовий договір позивача з відповідачем, в якому зазначено посаду позивача як директора інформаційного центру; - зобов'язати відповідача анулювати запис у дублікаті трудової книжки про звільнення за прогул та вчинити додаткові записи про роботу за сумісництвом.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (а.с.128), в який заперечив проти задоволення позовних вимог на підставі того, що трудовий договір з позивачем був розірваний 10.10.2007р. на підставі п. 4 ст. 4 КЗпП України, разом з тим, серед визначених нормами КЗпП України способів захисту трудових прав, перелік яких міститься у п.3 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відсутній такий спосіб захисту права як визнання дійсним трудового договору, який на час звернення з такою вимогою був розірваний. Згідно п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. На день розгляду даної вимоги відсутнє рішення органу, який розглядає трудовий спір, про незаконність звільнення позивача, більш того рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.07.2008 року, позивачеві було відмовлено в поновленні на роботі під час оскарження наказу про звільнення за прогул від 10.10.2007 року. Також, вимога анулювання запису у трудовій книжці є похідною від вимог про поновлення на роботі та визнання недійсним запису, не передбачена чинним законодавством, а отже є безпідставною та необґрунтованою. Чинне законодавство також не передбачає можливості внесення додаткових записів про роботу до вже виданого дублікату трудової книжки.

В судове засідання Позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі (а.с.143).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01 червня 2005 року Позивача - ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «Комерсант-Україна» на посаду керівника інформаційного центру з окладом згідно штатного розкладу, та випробувальним терміном три місяці, що підтверджується Наказом № 010605 КП-15 від 01.06.2005р. «Про прийняття на роботу» (а.с.46). Підставою видачі вказаного Наказу була заява ОСОБА_1 від 31.05.2005р. Позивач був ознайомлений з наказом, про що свідчить його підпис.

Разом з тим, з копії трудового договору № 63 від 01.06.2005р., укладеного між ТОВ «Комерсант-Україна» та ОСОБА_1 вбачається, що останній приймається на посаду директора відділу інформаційного центру ІД (на підставі штатного розкладу ІД) (а.с.68).

З Дублікату Трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.58-60) вбачається, що Позивач 01.06.2005р. був прийнятий на посаду директора інформаційного центру ТОВ «Комерсант-Україна» на підставі Наказу № 010605 КП-15 від 01.06.2005р.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Главою 15 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено порядок розгляду, види та строки розгляду трудових спорів.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2012р. справа № 2-2040/12 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комерсант-Україна» про визнання недійсним акту про прогул, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди через незаконне звільнення, стягнення відпускних і оплати санаторно-курортного лікування, визнання недійсним записів в трудовій книжці, зобов'язання видати дублікат трудової книжки без незаконних записів та з додатковими записами про роботу за сумісництвом (а.с.28), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.09.2012р. (а.с.41-45) встановлено, що на день заявлення вимоги, відсутнє рішення органу, який розглядає трудовий спір, про незаконність звільнення позивача, більш того рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.07.2008 року, позивачеві було відмовлено в поновленні на роботі під час оскарження наказу про звільнення за прогул від 10.10.2007 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що трудовий договір № 63 від 01.06.2005р., укладений між ТОВ «Комерсант-Україна» та Позивачем був припинений 10.10.2007р., а тому, оскільки ані ст. 16 ЦК України, ані КЗпП України не передбачено такого способу захисту права, як визнання дійсним трудового договору після його фактичного розірвання, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання дійсним трудового договору позивача з відповідачем, в якому зазначено посаду позивача як директора інформаційного центру не підлягає задоволенню.

Щодо зобов'язання відповідача анулювати запис у Дублікаті трудової книжки про звільнення за прогул, суд виходить з наступного.

Як вбачається з Дублікату трудової книжки 10.10.2007р. Позивач був звільнений з займаної посади директора інформаційного центру за прогул п.4 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу ТОВ «Комерсант-Україна» № 101007 КУ-1 від 10.10.2007р. (а.с.26).

18 червня 2012 року відповідач видав наказ № 180612 КО-1, яким вніс зміни в п.1 наказу про звільнення ОСОБА_1 № 101007 КУ-1 від 10 жовтня 2007 року, замінивши зазначену посаду «директор інформаційного центру» на «керівник інформаційного центру»: зазначений наказ позивач отримав 25 червня 2012 року (а.с.7). Відомості про чинність вказаного наказу станом на день розгляду справи судом не отримані.

Як зазначалось вище, на день заявлення вимоги, відсутнє рішення органу, який розглядає трудовий спір, про незаконність звільнення позивача 10.10.2007р.

Відповідно до п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за № 110 (далі - Інструкція) у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Оскільки, на день розгляду справи, Позивачем не надано доказів про те, що його звільнення за прогул 10.10.2007р. було незаконним, таким чином, оскільки вимоги про анулювання запису у трудовій книжці про звільнення за прогул є похідними від вимог про визнання звільнення незаконним, на день слухання справи, суд не вбачає підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Щодо вчинення додаткових записів у дублікаті трудової книжки про роботу за сумісництвом, суд приходить до наступного.

Як зазначив, Позивач Відповідач не вніс записи до Дублікату трудової книжки про прийняття його на роботу до російського ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м.Москва) на посаду власного корреспондента; 2) про звільнення його з роботи з російського ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м.Москва) з посади власного кореспондента, якщо таке звільнення відбулося; 3) про звільнення його з роботи з українського ЗАТ «Видавництво «Економічні Відомості» з 07 квітня 2008 року. Вважає, що відповідач повинен був внести відповідні записи (1-2) до дубліката його трудової книжки, витребувавши відповідні довідки у свого власника з Росії та відповідач також незаконно не зробив запис (3) у дублікаті його трудової книжки, хоча отримав оригінал довідки вих. № 8 від 22.03.2010 ЗАТ «Видавництво «Економічні Відомості» з відповідною інформацією та зробив помилку у його посаді заступника головного редактора, написавши українською мовою «замісника».

Свої позовні вимоги в цій частині Позивач підтверджує копією довідки ЗАО «Коммерсантъ. Издательский дом» (м.Москва) № 02/50 від 14.02.2005р. (а.с.63) та довідкою про доходи від 06.06.2005р.

Згідно з п.2.14. Інструкції, робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до п.5.2. Розділу 5 «Дублікат трудової книжки» Інструкції дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

З вищевикладеного вбачається, що саме працівник зобов'язаний надати підтверджуючі документи про свою роботу за сумісництвом на іншому підприємстві за місцем своєї основної роботи для внесення відповідних записів до трудової книжки або її дублікату.

Разом з тим, належні та допустимі докази, які б підтверджували, що Позивач надав Відповідачу належним чином оформлені документи про прийняття його на роботу до російського ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м. Москва) на посаду власного корреспондента, про звільнення його з роботи з російського ЗАТ «Коммерсанть. Издательский Дом» (м. Москва) з посади власного кореспондента або про звільнення його з роботи з українського ЗАТ «Видавництво «Економічні Відомості» з 07 квітня 2008 року, в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача вчинити додаткові записи про роботу за сумісництвом відсутні.

Окрім цього, судом при перевірці відомостей про Відповідача на офіційній сторінці Державного підприємства Інформаційно-ресурсного центру встановлено, що станом на день розгляду справи правонаступником ТОВ «Комерсант-Україна» (код ЄДРПОУ 33545079), яке припинено 24.12.2007р. є Приватне акціонерне товариство «Комерсант-Україна» (код ЄДРПОУ 33545079), яке було припинено 07.02.2012р. та правонаступником якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "САВАР КОЛ" (ТОВ "САВАР КОЛ"), код ЄДРПОУ 33545079, місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Позивач знав про зміну відповідача по справі з ТОВ «Комерсант-Україна» на ТОВ «Савар Кол» та свідомо не заявив клопотання про заміну неналежного Відповідача по справі, оскільки міг перевірити вказані обставини, скориставшись формою пошуку відомостей в ЄДР, вибіркові дані з яких він надав суду для огляду 23.07.2014р. (а.с.143-144).

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.10 ЦПК України ).

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 33, 60, 61, 212 - 215, 222, 223, 292, 293, 294, 296 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, п.п. 2.10., 5.2., 5.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Україна» про визнання дійсним трудового договору та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: