Рішення

від 04.09.2014 по справі 908/2982/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ёномер провадження справи 32/83/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2014 Справа № 908/2982/14

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СА ПЛАТІНУМ" (69069, м. Запоріжжя, вул. Славутича, буд. 63)

про стягнення 7375,06 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: Коновалов Д.В., довіреність № 9117/27 від 30.12.2013 р.

від відповідача: Стельник І.А. - паспорт НОМЕР_1 від 06.03.2001 р.

Суть спору:

19.08.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СА ПЛАТІНУМ" про стягнення 7375,06 грн., які складаються з 6222,84 грн. основного боргу за договором № 102226 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2010 р., 92,40 грн. - 3% річних, 581,96 грн. втрат від інфляції та 477,86 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2982/14 з призначенням судового засідання на 04.09.2014 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та обґрунтовує їх ст., ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст., ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. Законом України "Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовами договору № 100782 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.2014 р. повідомив суду, що позов визнає в повному обсязі та після звернення позивача до суду з позовом, погасив частково суму основного боргу в розмірі 2000 грн. що підтверджується квитанцією № 031147.01.4.176 від 27.08.2014 р.

За письмовим клопотанням представника позивача судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 04.09.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (позивачем) та ТОВ "СА ПЛАТІНУМ" (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102226 (далі за текстом -договір).

За умовами договору позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався відпускати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а відповідач (споживач) -прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договір діє до 01 листопада 2011 р. Згідно з п. 10.2 договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4 договору).

Згідно з п. 3.2.6. договору відповідач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору встановлено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2). Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3). Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4). При наявності приладів комерційного обліку -обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді (п. 6.5). Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (п. 6.7). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (п. 6.7.1). У разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2).

Із матеріалів справи слідує, що позивач у період: за квітень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. включно постачав теплову енергію, направляв відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати спожитої теплової енергії на загальну суму 6258,24 грн.

Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем підписані не були, але вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

У зв'язку із цим, позивач відповідачу виставив рахунки за період за квітень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. на оплату наданих послуг за договором на загальну суму 6258,24 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102226 від 01.11.2010 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Таким чином, на момент звернення до суду з позовом позивач просить стягнути з відповідача 6222,84 грн. заборгованості за надані послуги за договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після порушення провадження у справі відповідач частково погасив борг, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 2000 грн., що підтверджується квитанцією № 031147.01.4.176 від 27.08.2014 р.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу в сумі 4222,84 грн., наявність цієї заборгованості визнав, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення основного боргу в сумі 4222,84 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 581,96 грн. втрат від інфляції та 92,40 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування втрат від інфляції та 3% річних і встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 581,96 грн. втрат від інфляції та 92,40 грн. - 3 % річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 477,86 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 7.2.8. договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.4. договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення по день фактичної оплати.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно.

Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що розрахунок виконаний вірно сума пені підлягає стягненню в розмірі 477,86 грн.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість та доказів її погашення не надав, вимога позивача належить задоволенню частково в сумі 5375,06 грн., які складаються з 4222,84 грн. основного боргу, 581,96 грн. втрат від інфляції та 92,40 грн. - 3 % річних та 477,86 грн. пені.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, тому що частина боргу ним погашена після звернення позивача з позовною заявою до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

Вирішив:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "СА ПЛАТІНУМ" про стягнення 7375,06 грн. задовольнити частково .

2. В частині стягнення 2000 грн. основного боргу провадження у справі припинити

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СА ПЛАТІНУМ" (69069, м. Запоріжжя, вул. Славутича, буд. 63, код ЄДРПОУ 36408640) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії - Запорізьке обласне правління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 4222 (чотири тисячі двісті двадцять дві) грн. 84 коп. основного боргу, 92 (дев'яносто дві) грн. 40 коп. - 3% річних, 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 96 коп. втрат від інфляції, 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 86 коп. пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "08" вересня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.